Sweet Fruits of Bitter Repentance

“Солодкі плоди гіркого покаяння” (Рут 1:19-21)

Головна тема книги: Кн. навчає далекосяжності Божої спасительної благодаті, яка через віру приймає навіть язичників у спільноту Свого народу через близькі стосунки з Викупителем.

Відомий єв. коментатор Денієл Блок, який довгий час досліджував кн. і написав коментар, пояснюючи 1-й розділ розподіляє його на 4-ри сцени подій: (якщо у вас є олівець чи ручка в руці, або ви можете робити помітки в телефонному скріні, ви можете виділити ці 4-ри сцени; не бійтесь робити допоміжні помітки у вашій Біблії…)

Перша сцена: Описує передумови кризису (1:1-2)

Друга сцена: Описує сутність кризису (1:3-5)

Третя сцена: Описує реакцію на кризис (1:6-18)

Четверта сцена: Описує визнання кризису (1:19-21)

Саме щире визнання наявності кризису в якому винний не хтось, а я сам, є нічим іншим, як “покаянням”, яке засвідчується перед Богом та людьми. Для 4-тої сцени підходящим словом буде слово “капітуляція”. Капітуляція власних егоїстичних інтересів перед інтересами і волею Суверенного Бога. “Покаяння” - це доволі розповсюджена ідея в нашому християнському контексті… Віруючи в Господа ми надаємо П. важливого значення:

Ми вважаємо П. початком життя із Господом.

Ми проповідуємо Євангеліє і закликаємо до П. неспасенних.

Ми застосовуємо духовну дисципліну в очікуванні П. неслухняних.

Ми радіємо, коли чуємо про П. тих чи інших.

Ми допускаємо до водного хрещення і членства в церкві лише після П.

Ми молимось за П. тих хто ще не П. і при нагоді кажемо що їм потрібно П.

Здається, в християнстві немає нічого більш зрозумілішого від ідеї П. і в той самий час більшість із нас не зможуть осягнути його значення просто пояснивши грецький термін “метаноя” (т-то переміна думок).

Розпочинаючись на рівні думок та рішень, справжнє покаяння завжди і обовязково приносить плоди. Воно ніколи не обмежується лише сферою думок і слів, а виявляється у вигляді конкретних плодів, які ми у християнсьві називаємо “плодами покаяння”.

Цінність прочитаного тексту Божого Слова полягає в демонстрації плодів покаяння в житті Ноомі, віру якої Господь оновив по благодаті (1:6-13). Покаяння Ноомі почалось ще в подіях 6-того вірша. Пройшов не один день перш ніж її покаяння принесло всім очевидні плоди, і ці плоди покаяння засвідчили, що в ній поселилась і обновилась віра, яку Господь дарує по Своїй благодаті.

ТЕЗИС: Давайте уважно придивимось до 2-х плодів покаяння Ноомі, щоб пересвідчитися в тому, як виглядає справжнє покаяння народжене Господньою благодаттю.

Невелика підказка: Запамятати назви двох плодів вам допоможе запамятовування 2-ох слів: ЄДНІСТЬ, СМИРЕННОМУДРІСТЬ. Все це ми бачимо в плодах покаяння Ноомі.

І. ЄДНІСТЬ - Покаяння єднає з Богом і Божим народом: (1:19)

Єдність виявляється в тому, як Ноомі ставиться до інших і відображається в тому, як інші ставляться до неї.

“І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: Чи це Ноомі? (19).

Чим більше прогресувало покаяння в серці Ноомі, тим більше виявлялась в усьому її оточенні:

Перш за все - єдність із її вже віруючою родичкою Рут. Віруючи в одного Господа Бога Яхве, бувши різними людьми у одній сімї, вони мають одну спільну ціль - Бог і Божий народ: “і пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму”. Враховуючи, що їхній шлях не був коротким і простим, текст зазначає що вони “пішли вдвох аж поки прийшли”.

По-друге, Ноомі і Рут “прийшли до Віфлеєму”, що засвідчує про готовність єдності із її народом, який вона залишила через невірство і нерозкаянність більше 10 років тому (1:1-2). Найважче місце перебування для невірства - це Божий народ. Найбажаніше місце для віри, яка народилась покаянням - це Божий народ. Бути з ним вона бажає. До нього вона прагне.

По-третє, єдість Ноомі знаходить радісний відгук в народі: “І сталося, коли вони входили в місто, то зашуміло все місто про них, і говорили: Чи це Ноомі?”. Євр. дієслово “говорили” вказує на жіночий рід тих, хто говорив і передає ідею радісного здивування. При цьому “зашуміло все місто про них”, що вказує на викрики радості і торжества. НЕТ БАЙБИЛ перекладає суть сказаного: “коли вони входили у Віфлеєм, ціле місто з нетерпінням очікувало на їхнє прибуття”. Божий народ з нетерпінням очікував щоб прийняти до себе тих, хто покаялись.

ВАЖЛИВО: Перший плід покаяння ще раз доказує незмінний факт, який постійно заявляється у Писанні - невірство розєднує і не допускає до Бога і Божого народу. Віра та покаяння зєднують із Богом і підтвердженням єдності з Богом є дієва єдність із Його народом.

ПРИКЛАД Писання: Покаяння Петра, яке мотивувало Його шукати Христа і близькості із учнями Христа. В той час, як Юда здавалось що покаявся, визнав свій гріх “кажучи: згрішив я, видавши кров невинну, і кинув срібняки в храмі, вийшов, пішов і удавився” (Мт. 27:4-5). Він не пішов до Христа і Його учнів, а пішов у самітнє місто, щоб самому вирішувати свою проблему по-своєму. Петро тричі відрікшись від Господа “вийшовши плакав гірко” (Мт. 26:75). На третій день ми зустрічаємо Петра не за містом, не на морі, не самого в кімнаті, а разом із іншими учнями Христовими. Оголошуючи про Воскресіння Христа, ангел сказав: “Але йдіть, скажіть учням Його і Пертру, що Він випереджує вас в Галилеї; там побачите Його…” (Мр. 16:7).

ПРАКТИЧНО: На землі є лише два місця де найбільш точно перевіряється наявність чи відсутність покаяння - це ЦЕРКВА і СІМЯ. У всіх інших місцях можна легко сфальсифікувати своє християнство і підробити свою віру. Наприклад перед першими зустрічними, нечастими відвідувачами на роботі чи далекими сусідами. Саме в СІМЇ і ЦЕРКВІ ми справжні, без домішків і лицемірного ГМО. Саме там, у нас найбільше випробувань, саме там, у нас має бути найбільше поводів для покаянь…

ІІ. СМИРЕННОМУДРІСТЬ - Покаяння смиренно сприймає себе перед Богом і Божим народом: (1:20-21)

Смиренномудрість виявляється в тому, що Ноомі думає про себе на фоні інших.

У відповідь на великий сплеск радості і торжества людей, які добре знали Ноомі, вона не возвеличується, не самоутверджується, а смиряється перед Господом і людьми т.щ. вона знає себе із середини такою, якою вона є насправді перед Богом. Те, що вона говорить про себе, про своїх ближніх і Господа - це смиреномудрість у нерозбавленому вигляді: “А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній. Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Госпдь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе” (20-21).

Те, що вона думає про себе: Не складно уявити, що всі жителі Віфлеєму вигукували радісно її імя “Ноомі”, що означає “приємна”. Від численних вигуків приємності Приємній стало не приємно через колишнє невірство і вчинені гріхи. Вона не сприймає себе настільки приємною, наскільки її сприймають ближні. Так, вона покаялась і відновила своє положення, однак віра і покаяння не возвеличують її, не возносять її на пєдестал, а смиряють. Чим більше вона відчуває себе прощеною Богом і прийнятою в Божий народі, тим більше відчуває себе мало значущою перед Богом і людьми. Нове імя, яке вона приміряє на себе “Мара” озн. “гірка”. Гіркотою вона називає не обставини, біди чи людей. Проблема в тому, що цією гіркотою є вона сама, і вона це визнає.

Те, що вона думає про своїх ближніх: Гірка не вважає себе Приємною на фоні інших людей. Вона дає зрозуміти всім іншим, що вони не такі гіркі як вона і врази приємніші від неї. Такій душі не складно жити серед інших: їх ні на кого ображатися, їй ні з ким конкурувати.

Те, що вона думає про Господа Бога: Не приємна в своїх очах, і гірка в своїх колишніх гріхах, Ноомі говорить про Бога, як неслухняна дитина говорить про своїх справедливих батьків. Вона поводиться, як дитина, яка до цього була неслухняна батькам і понесла за це сурове покарання з любовю. Вона називає одне із Господніх титулів євр. “Шадай”, що означає “Всемогутній”. Цей Божий титул доносить ідею Божої Суверенності (Він впливає на все, на Нього ніщо не впливає). Вона, як капризна неслухняна донька 10-ть років тому замахнулась на те, щоб своїм невірством і неслухняністю протистояти Господу Богу Ізраїля. Їхнє положення було настільки серйозним, що Бог не промовчав, Бог не грав у піддавки, Бог явив свою могутню дисципліну. В ній самій немає нічого приємного. Це імя потрібно віддати Богу. Вона “гірка” і це гіркота, яку вона повністю заслужила.

ВАЖЛИВО: Смиренномудрість завжди проявляється в тих хто кається перед Богом. І якщо немає смирення, то не було і покаяння.

ПРИКЛАД Писання: Доречно згадати самого Ап. Павла, який бувши неслухняним і закостенілим у мертвій релігії сином, сином який протистояв Христу і гнав Христову Церкву, покаявшись смиряв себе перед Богом і людьми до кінця своїх земних днів. Чого варті його слова записані у 1-му посланні до Тимофія 1:12-17: “12 [І] дякую тому, хто зміцнює мене, - нашому Господеві Ісусові Христові, що відніс мене до числа вірних, поставивши на служіння, -

13 мене, що колись зневажав Господа та був переслідувачем і напасником; але я був помилуваний, бо це я робив з незнання, в невірстві.

14 Але ласка нашого Господа багато збільшилась у мені з вірою та любов'ю, що в Ісусі Христі.

15 Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я.

16 Але я тому був помилуваний, щоб у мені першому Ісус Христос показав усе довготерпіння, - як приклад для тих, що мають повірити в нього на вічне життя.

17 Цареві ж віків - нетлінному, невидимому, єдиному, [премудрому] Богові, - честь і слава на віки вічні, амінь.

Як ви знаєте, Апостол язичників після свого покаяння змінив своє величне імя “Саул із Тарса”, яке ймовірно було дане йому в честь першого ізраїльського царя, який на голову був вищий від інших сильних воїнів, на імя “Павло”. “Саул” озн. “випрошений у Бога”, уявляєте який високий статус? А “Паулос” озн. “маленький”, “низький”. В результаті, той, хто смиренно вважав і являв себе маленьким і низьким, приніс найвищі й найбільші плоди для устройства Церкви на землі.

ПРАКТИЧНО: Смиренномудрість - це риса, яка притаманна лише виключно Божим дітям. Смиренномудрість неможливо підробити. Навіть егоїстична несправжня любов періодами може всім здаватися справжньою любовю. Але не так зі смиреномудрістю - смиренним думанням про себе… А тому, коли Син Божий прийшов на землю, Він в усьому поводився як смиренний (Фил. 2:5-10):

“Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!

6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,

8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,

10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,

Смиренні думки про самого себе - це те, що неможливо підробити, сфабрикувати чи видресирувати в собі без благодатньої роботи Духа Святого.

Іоанн Золотоуст (347-407) у своєму повчанні про смиреномудрість каже:

“Давайте роздумувати про нашу природу, давайте подумаємо про свої гріхи, давайте пізнаємо, хто ми, і це буде нам достатнім приводом для смиренності в усьому. Воістину, лише той більше знає себе, хто вважає себе за ніщо. Ніщо так не любязно Богу, як вважати себе в числі останніх…(і додає)… Скільки б ти не звершив звершень, будь то милостиня, чи молитва, чи піст, або взагалі всі доброчинства, якщо в фундамент не буде покладене смирення, то все буде звершено марно і дарма. Немає насправді ні одного доброчинства, яке могло б встояти без смиріння”.

***ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ*** для християнського життя в сімї і помісній церкві:

ОРІЄНТИР ДЛЯ ВИБОРУ ДРУЗІВ: До речі, дана книга - це практичний посібник по вибору друзів. Навіть імя головної героїні “Рут”, тобто “дружня”… Говорячи про дружбу, давайте візьмемо дещо ширше. Друзів ми вибираємо (так виходить) із ближнього кола нашого спілкування: ближні чи дальні родичі, колеги по роботі, одногрупники, сусіди, знайомі, знайомі наших знайомих… Саме сфера дружби буває сферою, або радостей, або розчарувань, коли друзі перестають бути друзями. Коли люди дізнаються одне про одного більше ніж знали до того, їхня дружба не витримує, тому що на перший фон виходять гордість та егоїзм… Вникніть в історію спільності і смиренності… Якщо ваш нинішній кандидат на дружбу змінює друзів як перчатки, знайте ви наступний. Якщо ваш нинішній друг говорить добре про себе і погано про інших, знайте про вас буде говорити ще гірше.

ОРІЄНТИР ДЛЯ ВИБОРУ СУПУТИНКА ЖИТТЯ: Молоді і вже не молоді брати та сестри будучи ще неодруженими і вибираючи майбутнього чоловіка чи дружину мають дивитися в оба впершу чергу не на параметри зовнішньої краси і привабливості, не на розмір гаманця чи на побутові здібності (як вона варить борщ; я к він тримає в руках молоток). Насправді - це все можна поправити пізнеше. Голод не тітка - навчить… В першу чергу придивлятися до життя покаяння, щоб вибравши не розкаяну чи не розкаяного не довелось каятись все життя за свій вибір. Покаяти важче ніж навчити варити борщ. Покаяння не насесеш як румяна, не взбризнеш із флакона духів… Шукайте того, хто буде єдиний з вами і смиренний. Знову ж таки, як перевірити, якщо ви з ним чи нею ще не жили і не зїли пуда солі? Подивіться на положення і поводження в церкві.

КЛЮЧ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПОДРУЖНІХ КОНФЛІКТІВ: Давайте скажемо дещо простіше - ключ для зняття сімейної напруги. Коли завязується сімейний конфлікт і хоч малійша напруга - потрібно не каяти іншого, а каятися. Перевірьте на собі - це реально працює. Коли ми каємо нашу дружину, тоді вона робить те саме із нами. А коли ми шукаємо миру і прощення, прагнучи єдності і являючи смиреномудрість - тоді конфлікт розвяжеться раніше ніж затужиться…