Family Symphony at the Station of Humility

“Сімейна симфонія на станції смиріння” (Рут. 2:1-7)

Контекст книги: При вивченні кн. перед нами повстає велика картина спасительної віри Рут (“дружньої”) і її майбутнього чоловіка Вооза (“швидкого”): Кожен із розділів дружньої кн. швидко розкриває одну із чотирьох виявів справжньої спасительної віри: (1) Віра ПОКОРЯЄТЬСЯ. (2) Віра СМИРЯЄТЬСЯ. (3) Віра ДІЄ. (4) Віра ОЧІКУЄ. Всі ці вияви віри ми бачимо у великих мужах Божих: Авраамі, патріархах, Мойсеї, Ісусі Навині, Самуїлі, Давиді, пророках, врешті решт у Божому Сині, у всіх вірних Апостолах. Кого б тільки не спасав Господь Своєю благодаттю, Він по благодаті демонструє в спасенних названі признаки , тоді як не спасенні демонструють їхню відсутність, хоча подекуди шукають їх в інших.

**********************************************************************************

ПРИКЛАД: Майже двадцять років тому, один кримський брат-пастор, із яким я разом вчився в семінарії, провівши один тиждень двохнедільної сесії сильно скучив за своєю дружиною і побажав зробити їй неочікуваний сюрприз… Він придбав квиток, купив симпатичний букет і романтичний торт, сів на вечірній потяг і щасливий помчався в південному напрямку… Його дружина, також не гаяла дарма часу, і також побажала приємно здивувати свого судженого… Одним словом вони в один і той самий вечір з різних боків по одній магістралі залізниці відправились в напрямку одне одного, але очікуючи на скору зустріч, вони в певний момент наблизились, і неочікувано віддалились, тому що вони просто на просто розминулись. Розминулись десь у Жмеринці.

Перевівши увагу на нас: Мені здається, що цей доволі простий приклад демонструє розходження наших стосунків на багатьох рівнях: на станції дружби, на станції братства, на станції шлюбу, і врешті решт, просто на станції добрих стосунків. Рухаючись в одному напрямку і бувши сповнені добрих мотивів, ми все ж схильні розминатися й віддалятися і від цього страждаємо і до кінця не знаємо, чому виникла ця нестиковка. Відповідь проста - Тому що не відбулось спільної зустрічі на станції смиріння.

Велика ідея книги: Віра, яка діє по благодаті, проявляючи ПОКІРНІСТЬ, виявляє також і СМИРЕННІСТЬ, яка по Господній волі приводить віруючого у гармонію і згоду із іншими віруючими людьми.

Велика ідея прочитаного тексту: Богоцентричне смиріння віруючої людини - це ключ до вияву Господньої волі на персональному рівні і джерело численних благословінь для всієї сімї і всього Божого народу.

Необхідність вивчення: Історія, що розгортається в тексті допоможе відповісти на цілий спектр наших персональних питань, на які нам складно знайти відповідь, якщо не приймати до уваги ВІРУ і СМИРЕННІСТЬ.

Чому мені складно вживатися із іншими (і відповідно іншим)?

Чому до мене не прислухаються?

Чому мені важко довіряти?

Чому мене не поважають?

Чому мені доводиться обманювати і бути обманутим?

Чому мені важко бажати добра іншим людям?

Чому мені не цікаво із іншими віруючими?

Чому я не вдало одружилась?

Чому я все ще не одружився?

Ці і подібні питання звязують нашу совість з середини неначе тугі морські вузли. Чим більше тягнеш, тим міцніше затужуються. Єдиний секрет розвязання - це застосування істинного непідробного, нерозбавленого людськими примхми СМИРІННЯ, яке є прямими плодом спасительної ВІРИ.

Бувши кардинально різними людьми, рухаючись із різних напрямків свого життя, Рут і Вооз неочікувано зустрілися на станції смиріння де і розпочалась їхня спільна сімейна симфонія.

ТЕЗИС: В прочитаному тексті ми розглянемо 2-ва богоцентричних маршрути смиріння, які зводять в одну симфонію стосунки раніше далеких людей.

Перший маршрут смиріння - СМИРІННЯ МЕНШОГО - як ми бачимо в Рут (2:1-3).

Другий маршрут смиріння - це СМИРІННЯ БІЛЬГОГО - як ми бачимо в Воозі (2:4-7).

Перший маршрут смиріння - СМИРІННЯ МЕНШОГО (2:1-3)

“А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового роду, а імя йому Боаз. І сказала моавітянка Рут до Ноомі: Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість. А та їй сказала: Іди, моя дочко! І пішла вона, і прийшла та й збирала за женцями. А випадок навів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду” (1-3).

Покірність старшому - Рут питає дозволу о своєї свекрухи на прийняті нею рішення і плани: “Піду но я на поле, і назбираю колосся…”. У вустах невістки це звучить не як інформування про рішення, не поставлення перед фактом, а питання дозволу.

Чесність - Рут збирається збирати колоски не “перед” женцями, не “під женцями”, а “за” жнецями. Це менше всього вигідно, проте більше всього чесно. Таким чимном, діючи чесно до власності інших, вона ненароком не присвоїть собі того, що належить іншим.

Сумлінність - Рут совісно і сумлінно виконує маленький труд. Цю деталь відзначає один із працівників Вооза: “А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопами за женцями! І прийшла вона, і стала від самого ранку й аж до тепер; а вдома вона була мало” (7).

Позитивне ставлення до людей - Рут налаштована довіряти людям в яких вона побачить доброзичливе відношення до себе: “у кого в очах знайду милість”. По замовчуванню своєї внутрішньої програми вона очікує зустріти в людях милостиве відношення. Вона налаштована на позитив, а не на негатив.

Слухняність Писанню: Врешті решт, картина смирення меншого ще більше прояснюється, коли стає зрозуміло, що Рут діє так, як написано у Писанні.

По-перше, 8-ма заповідь: “Не кради!” (Вт. 5:19);

По-друге, продумані Господом права: “Коли будеш жати жниво своє на своїм полі, і забудеш на полі снопа, не вернешся взяти його, він буде приходькові, сироті та вдові, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у всім чині твоїх рук” (Вт. 24:19).

***ЗАСТОСУВАННЯ: На перший погляд меншому виявити смиріння простіше всього, і порою здається, чим менший ти, тим більше перспектив в тебе бути смиренним. Проте на практиці так лише на перший погляд. Гріховним дефектом нашої з вами плотської природи є те, що менші від природи не характерне смиріння.

Положення громадянина: У простих людей є безліч спокус нехтувати повагою і слухняністю законній державній владі. Здається, з маленьких людей і спрос малий. Віруючі громадяни обовязково мають виявляти смиріння: По-перше: Божим заповідям в Слові, щодо громадянських обовязків. По-друге: Законам своєї держави, якщо вони не суперечать Божому Слову.

Положення християнина: У звичайних членів церкви багато можливостей сховатися і проводити осібне життя у своє задоволення в потрібні моменти користуючись благами і ресурсами грамади, при цьому на особистому рівні не маючи ніякої відповідальності перед громадою. Коли вигідно, користуватися церквою, коли не вигідно, відвертатися від церкви. Віруючі християни обовязково мають виявляти смиріння в Церкві, яка виявляється в слухняності заповідям Божого Слова, повазі і підзвітності Божій Церкві. Якщо ми бажаємо точно знати, як саме ми відносимось до Бога, можна побачити це по тому, як ми ставимось до Слова і Церкви — як правило це невідємні реальності.

Положення дитини: Це вічна сфера проблем. Порою християнські батьки більше бються із неслухняністю своїх дітей ніж із атаками демонських сил. Діти не маючи смиріння перед батьками розвивають до них скриту неприязнь, яка пізніше дуже легко може вилитися у відразу і ненависть. Віруючі діти смиряються у слухняності перед своїми Батьками. Тато і мама для сина і для доньки стоять на другому місті після Бога, а слова тата і мами, по важливості, на другому місці після Божих слів. Дитина може законно ослухатись своїх батьків лише тоді, коли вони незаконно наказують їй те, що прямо чи непрямо веде до гріха і порушення Божого Слова.

Положення дружини: Апріорі відомо, що це та сфера де пролягає щастя чи несчастя в сімї. Хоча в день свого весілля всі щасливі, і здавалося посмішки ніколи не зійдуть із обличь. Про те, проживши 3-ри перших місяці, а потім картаючи 3-ри перші роки, немало хр. сім. пар розуміють, що щасливі обличчя і посмішки залишились там, на весільних фото… Віруючі жінки християнки мають чітко розуміти, що від рівня їхнього смиріння у стосунках із їхнім чоловіком залежить рівень їхнього подружнього щастя. Витрачаючи час і сили на смиріння своїх чоловіків, дружини не відаючи того намагаються переробити Божий “премудрий архітектурний проект” (Божі креслення) освячення чоловіків, який задумав Сам Бог.

Рецепт від Ап. Павла - (Еф. 5:22-25) “Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин…”. Не складно побачити, що слухняність дружини чоловіку передує любові чоловіка до дружини… Бажаєте щоб ваш чоловік зростав у своїй любові до вас - зростайте у смиренній покірності чоловіку.

Рецепт від Ап. Петра - (1 Пет. 3:1-6) “Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, як побачать ваше поводження чисте в страху. А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом. Бо так само колись прикрашали себе святі ті жінки, що клали надію на Бога й корилися своїм чоловікам. Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жодного страху”. Слово Боже доносить ідею того, що для чоловіка його дружина - це найбільший благовісник і вихователь… Так так, вихователь…Бажаєте, щоб ваш чоловік став віруючим, або був більш духовніший від вас - покажіть приклад, зростайте у духовності.

Другий маршрут смиріння - СМИРІННЯ БІЛЬШОГО (2:4-7)

“Аж ось прийшов із Віфлієму Боаз, та й сказав до женців: Господь з вами! А вони відказали Йому: Нехай поблагословить тебе Господь! І сказав Боаз до слуги свого, поставленого над женцями: Чия це дівчина? І відповів той слуга, поставлений над женцями, і сказав: Дівчина моавітянка вона, що вернулася з Ноомі з моавських піль” (4-6). Велике смиріння великого по статусу мотивує його поводитись так, неначе він найменший. Ми бачимо, що великий і смиренний…

Поважає менших: Ситуація, коли господар приходить на робоче місце до своїх підлеглих була доволі нетиповою в побутових стосунках того часу. Зазвичай старший посилав меншого за себе, щоб той пішов дізнатися про найменших. Для Вооза, його підлеглі важать багато, й це виробляє його повагу до них.

Благословляє менших: Слова Вооза - це справжній шедевр праведного привітання: “Господь з вами!” (4). Благословляючи менших він подвоює собі благословіння: “Нехай поблагословить тебе Господь!” (4). Вооз починає не з питання про урожайність, про вигоду, про прибуток тощо. Його праведний погляд дивиться в ту сферу де перебуває ЯХВЕ ЄЛОХІМ.

Довіряє меншим: Дослвіно в євр. тексті йде мова про те, що “І сказав Вооз до юнака, який був поставлений над женцями” (5). Це означає, що відповідальну роль старшого мудрий Вооз довірив меншому. Як ви думаєте чому? Довіряючи йому відповідальність навчити його бути відповідальним.

Помічає менших: Найменшою в той день на полі була бідна вдова, язичниця, іноземка, яка збирала зернятка в свою долоню, а потім в мішок. Саме пложення Рути згинало її у формі знака запитання і робило її неприглядною на фоні інших. Її легко було не помітити, а помітивши знехтувати. Однак, для праведного смиріння найменший може враз перетворитися на найбільшого. Тому, він запитує слугу: “Чия це дівчина?” (5).

***ЗАСТОСУВАННЯ: По факту, більшим в двічі важче смирятися ніж меншим. Це продиктоване відносно високим положенням по відношенню до інших. Тому, якщо смиріння менших ясно говорить про їхню велику віру, смиріння велики величним голосом проголошує спасительну віру.

ІСТИНА: Смиріння великих дійсно є Євангельським портретом Самого Господа Христа, Який бувши відвічно неймовірно ВЕЛИКИМ, став неймовірно МАЛИМ, поєднавши в Самому Собі перший і другий маршрут смиріння, прославивши Своїм смирінням Небесного Отця, і через смиріння здобув нам, всім віруючим в Нього спасіння.

ПРИКЛАД: Дозвольте вам зачитати невеликий уривок із дослідження про одну нашу сестру по вірі із високих слоїв суспільства - Княгину Наталію Федорівну Лівен:

“ДІМ КНЯГИНІ ЛІВЕН”

5 липня, 2012 - від Дмитро Білоус - в “Славянські Баптисти” - https://slavicbaptists.com

“У петербурзькому пробудженні 1874-1884 років величезну роль відігравали жінки-аристократки, і особливо дві з них: Єлизавета Іванівна Черткова, з навернення якої воно і почалося, і Наталя Федорівна Лівен.

… Єлизавета Іванівна одного разу сказала про неї, що «ніколи не зустрічала людини, яка так цілковито, без вагань, шукала б у всіх діях насамперед слави Господньої і узгоджувала б із нею все своє життя».

Власна дочка Наталії Федорівни так свідчить про молитву своєї матері: «Молитва моєї матері мене вразила наповал. Тут уперше я зрозуміла, що означає справжня молитва. У дитинстві молишся так легко і просто, повторюючи часто одні й ті самі слова, не надаючи їм значення. Однак, я раптом усвідомила, що моя мати справді говорить Богові про мене. Потрібно було прийняти рішення!».

Наталія Федорівна Лівен надала для велелюдних євангельських зібрань свій палац у Петербурзі на Великій Морській, 43, у якому був неймовірно пишний зал, оздоблений малахітом. Один аристократ, який відвідав її будинок, з подивом вдихнув носом неприємний запах і запитав: «Чому у вашому будинку пахне конюшнею?» - «У мене проходилло євангелізаційне зібрання для конюхів», - відповіла господиня. «У вашому домі?! У цьому прекрасному залі?!» Тоді Наталя Федорівна розвіяла всі здивування гостя. Вона сказала: «Усе, що в мене є, належить Господу. Я тільки Його управителька в цьому домі».

Повнота віддачі всієї себе і всього свого Господу була винагороджена: будинок Лівен став центром духовного пробудження в Петербурзі. Саме в ньому знаходили притулок і підбадьорення такі видатні служителі Божі, як Іван Веніамінович Каргель, Вільгельм Фетлер, місіонер серед ув'язнених доктор Бедекер, тут почав свої проповіді Іван Степанович Проханов.

У цьому домі проходив знаменний об'єднавчий з'їзд усіх євангельських течій у нашій країні 1884 року. Сюди приїхали наші першопрохідці з Кавказу, України, з Криму, Поволжя. Серед них був Василь Гурович Павлов, який записав у своєму щоденнику, як його вразило те, що за столом прості мужики сиділи поруч із баронами та графами, а знатні пані прислужували їм.”