The Treasures of Humility

“Скарби смиріння” (Рут 2:8-23)

До цього моменту, у попередніх 6-ти проповідях, на прикладі Рут ми розглянули те, що спасительна віра дарована Господом по благодаті виявляється в ПОКІРНОСТІ, а також у СМИРЕННОСТІ. Смиренність цінна тим, що - це непідробний доказ спасительної віри і близьких стосунків з Господом.

На основі сьогоднішньої проповіді ми побачимо, що смиріння є непідробним “ключем” до скарбниці Господніх благодатей, які готові відкритися тим віруючим, які смиряють себе перед Господом і людьми.

Щоб не випустити із вигляду головну суть, нам необхідно прочитати для пояснення відносно значний фрагмент тексту - 2:8-23 - шістнадцять віршів.

**********************************

Серед людей з покон віків є немало тих, хто бажав би знайти цінний скарб. Та так, щоб не довго шукати, не глибоко копати і не дешево продати, щоб справдити скарб за кругленьку суму…

ПРИКЛАД: Памятаю, як в дитинстві, десь у 1994 році, прибираючи весною у садку, я випадково вигріб граблями цілу купу старих післяреволюційних монет, які не глибоко лежали під тонким прошарком грунту, серед яких були навіть срібні… Я їх не шукав, але майже спіймав за хвіст птицю щастя… Більшість із монет виявилися цікавими але не цінними… Ті, що були цінні у мене забрав старший брат, і врешті решт, я виявився ні з чим.

Історія Рут і Вооз показує, як вони обоє смиряючись на вифіліємському полі не очікувано і не гадано знайшли скарби смиріння. Скарби, прямим даятелем яких є Сам Господь. Скарби, які не втрачають в ціні. Скарби, які у них ніхто не зміг відняти. Скарби, які вони змогли передати своїм дітям, внукам і правнукам. Саме на цій лінії родового дерева Рути і Вооза пізніше 1290 років народився Месія Ісус Христос, Сам будучи найбільшим і безцінним Скарбом для всього світу.

ТЕЗИС: Початок знайомства Рут і Вооза наглядно демонструє, як їхнє непритворне смиріння відкриває 2-ва безцінних скарби, розгляд яких мотивує нас послідувати їхньому прикладу. Перший скарб - Господня НАГОРОДА. Другий скарб - Господнє БЛАГОСЛОВІННЯ.

Смиріння приносить Господню НАГОРОДУ: (2:8-19)

Господь ВИНАГОРОДЖУЄ смиренних: Господня нагорода згадується у відношенні до Рут. Коли ми будемо читати особливим чином виділіть 12-тий вірш.

Смиріння, яке нагороджує Господь не буває самотнім. Прочитавши текст, ми можемо зауважити, що Господня нагорода смиренної Рут межує із рядом інших чеснот. Господня нагорода за смиріння йде пліч-опліч із:

ВДЯЧНІСТЬ: (8-10) Вдячність навіть за найменші доброчинства. Рут не жила між людьми по принципу “Мені всі заборгували”. Хоча вона має біблійне право на те, щоб збирати колоски, про те, вона не висуває ВИМОГИ, а простілає ВДЯЧНІСТЬ - Вдячність за те, на що ти маєш повне право: “Почувши таке, вона впала перед ним долілиць, поклонилась до землі й сказала йому: чим я заслужила таку твою прихільність, що ти звернув на мене увагу, хоч я й чужоземка?” (10).

СПОКІЙ: (13) Смиряючись Рут заспокоюється, коли чує від Вооза слова підтримки: “Який жи ти милостивий до мене, мій володарю, адже ти мене дуже потішив, щиро промовляючи до серця твоєї слугині, хоч я не можу зрівнятися з жодною з твоїх слугинь” (13). Що такого особливого сказав Вооз? Він просто говорив до неї добрі слова, слова без прикрас, про те що є, а її серце сприйняло ці слова із як сильний заспокійливий засіб.

СКРОМНІСТЬ: (14) Приймаючи доволі скромну їжу Рут приймаї її із скромністю: “Вона наїлась досита, й навіть ще залишилось” (14). Смиренність має скромні запроси і очікування, а тому скромній душі потрібно не багато, щоб на звичайному лугу зробити рай із миски винного уксусу, шматка хліба і жмені смажених зерен.

НАПОЛЕГЛИВІСТЬ: (15-17) Рут продовжує наполегливо працювати і робити розпочату працю: “Рут піднялася, аби далі збирати колоски… Тож вона збирала колоски на полі аж до вечора. Коли ж вона змолотила те, що зібрала, то вяивилось близько ефи ячменю” (15-17). Розпочати і продовжувати робити те, що ти почав робити - це реальна нагорода яку приносить смиріння. Результатом наполегливої денної роботи було бл 20 кілограмів зерна. Якщо його змолоти на муку, то вийде майже мішок вівсяної муки.

ЩЕДРІСТЬ: (18) “Зібравши зерно, Рут пішла до міста, й показала все, що назбирала, свекрусі. Потім вийняла й дала їй те, що залишилось у неї з їжі після того, як вона досита наїлась” (18). Невістра щедро поділилсь зі свекрухою плодами своєї праці і їдою зі свого обіду. Вона була мотивована смирінням, а не вигодою. Не для того, щоб підкупити прихильність, а щоб принести добро.

ВВІЧЛИВІСТЬ: (19) Уявіть, Рут з ранку до вечора працювала, принесла на спині мішок ячменю, і відкрита для того, щоб добродушно ділитися тим, що відбулося… “Рут розповіла свекрусі, у кого працювала, й додала: Імя чоловіка, на полі якого я сьогодні працювала, Боаз” (19). Впевнений, що у багатьох із нас є періоди, коли до нас краще не підходити і нічого не запитувати: коли болить голова, напрацювалися, щось не виходить, пізно увечері, щойно проснулися і стали не із тієї ноги.

Зазначені 6-ть чеснот, які були народжені смирінням били живим ключем (джерелом) із неї, винагороджуючи все і всіх навколо. При цьому була одна нагорода за смиріння, Яка не походила від неї і знаходилась за межами її скромної персони. Цією нагородою був Сам Господь ЯХВЕ (12):

“Тож нехай ГОСПОДЬ винагородить твій добрий учинок, і нехай та твоя винагорода буде повною від ГОСПОДА, Бога Ізраїлю, до Якого ти прибула, аби знайти захист під Його крилами.”

Дозвольте процитувати дослівний переклад 12-го вірша із єврейського тексту:

“Да винагородить ЯХВЕ твою поведінку і да буде твій заробіток мирним від ЯХВЕ Бога Ізраїлю, до Якого ти прибула щоб заховатися під крилами Його”.

Вооз робить висновок, що першопричиною доброї поведінки Рут і її нагороди за добрі вчинки є те, що перед цим вона “прибула” до Господа Бога Ізраїлю - Яхве. “Прибула” означає, що до цього вона із ним не була. А коли прийшла, то першим ділом почала проявляти смиренні плоди праведності, які Яхве буде винагороджувати.

Згадуючи про “крила” Господні, Вооз використовує метафору (образну мову) повернення загубленого пташеняти під крила птиці. ВАЖЛИВО: Якщо ви не знали, ніяка приця ніколи не прийме під свої крила не своїх пташенят. Також, пташенята не побіжать під крила чужої птиці…

Спасіння язичниці-моавітянки демонструє величну і великою мірою незбагненну для нас благодать Божу. Бог приводить до Себе Своїх дітей із тих місць, про які ми навіть і не подумали б, що там можуть бути Божі діти. І коли Його пташенята повертаються до Нього, вони своїм характером (своїм запахом) демонструють навколо себе характер і запах Господній.

Розуміючи це, Вооз констатує незмінний і невідворотній факт Господніх благословінь, які Бог щедро пошле цій ВДЯЧНІЙ, СПОКІЙНІЙ, СКРОМНІЙ, НАПОЛЕГЛИВІЙ, ЩЕДРІЙ і ВВІЧЛИВІЙ жінці. Фактично, не потрібно бути пророком, щоб передбачити скорий прихід Господніх нагород.

Коли переносимось у НЗ, і прислухаємось до пасторського висновку Ап. Петра, ми зрозуміємо, що смирення - це признак дії Божої благодаті, а відсутність смирення - гордість - противлення Богу і противлення Бога. (1 Петра 5:5-6) “Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать! Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас свого часу повищив”.

Смиріння приносить Господнє БЛАГОСЛОВІННЯ: (2:20-23)

Господь БЛАГОСЛОВЛЯЄ смиренних: Господнє благословіння згадується по відношенню до Вооза. Коли ми будемо читати знову зауважте 20-тий вірш в якому зазначається про Господнє благословіння.

20 Тоді Ноемі сказала до своєї невістки: Нехай благословить його ГОСПОДЬ, Котрий не позбавляє Свого милосердя ні живих, ні мертвих. Після цього Ноемі розповіла невістці: Цей чоловік є нашим найближчим родичем-викупителем .

Своїм СМИРІННЯМ БІЛЬШОГО, яке ми докладно розглядали в попередній проповіді Вооз проклав шлях для великих Благословінь, які бажає йому вдова Ноомі.

Господнє благословіння не приносить печалі: Євр. дієприкметник барух - означає “бути благословенним”, “бути наповненим міццю”, “мати повноту”. Протилежність благословенності - ущербність.

Благословіння Господа діє постійно: Граматична форма слова “благословить” - це дієприкметник, передає ідею постійності і безперервності.

Благословіння Господа діє і після смерті: “Господь, Котрий не позбавляє Свого милосердя ні живих, ні мертвих”.

Благословіння Господа радує віруючих родичів: Ноомі щиро радіє, благословінням свого родича Вооза.

Благословіння Господа переходить на тих, хто благословляє: Ноомі благословляла свого родича Господнім Іменем, до кінця не знаючи, що благословіння яке вона проголошує безпосередньо торкнеться її саму і всього їхнього роду. Благословляючи його, вона благословляє також і себе. ПРАКТИЧНО: Навчитися говорити добрі слова про людей коли їх немає поруч з нами. ПОРІВНЯННЯ: Коли ми благословляємо інших, коли їх немає поруч з нами, ми неначе нюхаємо чужі дорогі парфуми, які стійким ароматом також в певній мірі осідають і на нас. Коли ми говоримо злі не добрі слова про когось, ми неначе кидаємось в догонку розчавленими тухлими яйцями, які ми швиряємо, але руки довго не відмиваються і смердять…

Благословіння Господнє невимовно вигідне для благословенних Господом по різним параметрам, а в першу чергу т.щ. що воно не приносить з собою печалі: (Притчі 10:22) “Господнє благословіння збагачує, і смутку з собою не приносить”.

Маючи справжню “машину часу” ми переносимось в перед, щоб перевірити те, як діє це Господнє благословівння.

Благословив дружиною: Через декілька днів Господь благословив Вооза справжньою віруючою смиренною дружиною Рут. Вона отримала нагороду від Господа і сама була нагородою для чоловіка.

Благословив дитиною: Імя сина “Овед” означає “поклонник” Господа, або “служитель” (4:21).

Благословив внуками: Внук Єссей і правнук Давид (4:22).

Благословив царським родом: Родове дерево пустило славні пагони царської лінії Давида.

Благословив Месією: НЗ відкривається Родоводом Сина Божого Христа, в якому Вооз займає благословенне місце: (Мт. 1:5) “Вооз породив Овида від Рути”.

ВАЖЛИВО: Своїм смиренням закладати фундамент для Господніх благословінь. Особливість фундаменту полягає в тому, що він найбільше невидимий, він найбільше необхідний, і порою фундамент потребує більше сил і вкладень ніж видима, косметично приваблива будівля. На неурівноважених грунтах потрібно робити міцну платформу, глибоко копати, бурити і забивати сваї, і тільки бісля того зводити стіни.

ПРИКЛАД: Джонатан Едвардс (1703-1758) - видатний американський богослов, філософ і служитель кальвіністсько-пуританської традиції. Відомий своєю роллю у відновленні Великого Пробудження. Коли йому було 19 років, написав свої знамениті «70 Резолюцій». Ці резолюції були особистими зобов'язаннями Едвардса перед Господом, якими він керувався у своєму духовному і моральному житті. Одна з найвідоміших резолюцій говорить: «Вирішено, ніколи не робити нічого такого, чого я боявся б зробити, якби це була остання година мого життя». Резолюції Едвардса відображають його глибоку відданість духовному зростанню і самовдосконаленню, про що свідчить інша постанова, в якій він вирішив «Жити з усіх сил, поки я живу» і «Вивчати Святе Письмо так неухильно, постійно і часто, щоб я міг переконатися, що зростав у його пізнанні».

Дослідження, проведене в 1900 році, виявило неабиякий успіх Едвардса та його дружини Сари П'єррепонт як батьків, що продемонструвало благословенні досягнення їхніх нащадків.

Серед їхніх нащадків - 1-ин віце-президент США,

1-ин міністр фінансів США,

3-ри сенатори США,

3-ри губернатори,

3-ри мери великих міст,

13-ть президентів коледжів,

30-ть суддів,

65-ть професорів вишів,

80-ят державних службовців,

100 адвокатів,

і майже 100 місіонерів. Цей великий список видатних нащадків демонструє тривалий вплив спадщини Джонатана Едвардса через його родинну лінію.

*****************************************

***Найбільший ПРАКТИЧНИЙ УРОК, який ми повинні винести із проповіді - МИСТЕЦТВО КОМУНІКАЦІЇ:

Розмовляти обличчям до обличчя так, щоб це приносило НАГОРОДУ:

Розмовляти за обличчя так, щоб це приносило БЛАГОСЛОВІННЯ: