The Nation that Sanctified the Family

“Народ, який освятив сім’ю” (Рут 4:7-17)

ПРИКЛАД: Вчора зранку переглядав останні події на сайті новин Лос-Анжелес Таймс. Драматичною новиною останніх днів є жахлива пожежа в багатих районах міста, яка “вогненною бурею” спопелив дорогі будинки. Найбільше мене вразило фото плаючого пожежного гідранту із отвору якого, як газової труби, виривався струмінь вогню. Вражаюча картина!… Із отвору, з якого мала потоком литись вода, виривалось полумя вогню…

Ми наближаємось до завершення проповідей по кн. Проповіді підходять до завершення, а книга залишається для нас актуальною, дієвою і благословенною… Завершення кн. має покласти початок для сімейних благословінь які будуть перетікати в народні благословіння. І навпаки, народні благословіння обовязково перетікають в благословіння інституту сімї. Таким чином, сімя і народ повязані не лише на генетичному рівні, а на теологічному рівні.

БЕЗЗАПЕРЕЧНИЙ ФАКТ: Духовний добробут кожної @окремої сімї впливає на рівень духовного добробуту народу… В свою чергу наявність або відсутність духовного добробуту всього народу впливає на духовний добробут кожної окремої сімї. Сімя і народ знаходяться в одному човні, і або вони благословенно пропливають, або катастрофічно потопають…

Одним із яскравих доказів цього беззаперечного факту є сюжет кн. Рут. Коли в 1-му розділі народ знаходиться в невірстві і у стані духовної трагедії, в стані духовної трагедії знаходилась й інститут сімї… Коли в 4-му розділі народ перебуває у належному духовному стані перед Господом це віддзеркалює Господні благословіння на окрему сімю, Боаза і Рут. ДО ЦЬОГО ФІНАЛЬНОГО МОМЕНТУ: ми розглядали майбутню сімю на фоні Божого народу. У ФІНАЛІ КНИГИ ми будемо розглядати Божий народ на фоні сімї.

Сьогодні маю побудження підійти до проповіді по прочитаному тексту із молитвою за наш народ і за сімї нашого Українського народу. Таким чином ми побачимо як Боже Слово мотивує нас до молитви по Божій волі за наш народ, щоб він почав жити по Божому Слову.

ВАЖЛИВО: Коли увесь народ тяготіє до того, щоб жити по Божому Слову - тоді це духовно окриляє сімї.

ТЕЗИС: Розглядаючи прочитаний текст через призму дії Божого Слова ми виділимо 2-ві сфери народного життя, які несуть благословіння для сімейного життя через благословенний відбиток дії Божого Слова. Це три сфери народного життя за які нам із вами потрібно посиленно молитися, щоб послабився духовний, моральний і матеріальний упадок України.

(1) Перша сфера - ЗАКОНОСЛУХНЯНІСТЬ народу; (2) Друга сфера - ДУХОВНІСТЬ народу. Ці дві сфери в нашому народі подібні до сухої безводної пустелі в якій потріскана поверхня землі.

Перша сфера - ЗАКОНОСЛУХНЯНІСТЬ народу: (4:7-10)

Автор кн., скор. за все пророк Самуїл, виконував також роль історика, який описуючи часи Боаза та Рут крім Теологічної цілі (показати божественні діяння) мав також Юридичну ціль - передати родову документацію із Юдиного коліна з якого вийшов цар Давид і в майбутньому мав прийти Месія. Особливого колориту юридичній цілі приносить останнє слово книги - “Давид” (4:22). Через те, що справа торкалась царської месіанської лінії, це вимагало від роду і народу в якому Він мав зявитися серйозного відношення до законодавства.

Законодавство Ізраїлю будувалось на Книзі Закону (Пятикнижжя) в якій Сам Господь Бог Ізраїлю ЯХВЕ продумав, склав і передав Свої закони для благословенного земного життя. Унікальним фактором Ізраїлю було те, що Книгу Закону народ прийняв раніше ніж Обітовану Землю.

Цей закон Ізраїль не писав, не складав, не формулював і не позичав в інших народів. Він прийняв Книгу Закону через посередництво Мойсея.

Книга Закону мала тематичний розподіл на: (1) Церемоніальні закони - які відносились до релігійного життя, і (2) Моральні закони - які відносились до народного життя і міжособових стосунків.

Те, що описується в 7-10 віршах прямо описує слухняність народу розділу Моральних законів - закону про викуп землі від померлого брата (Лев. 25:23-25), і (2) закону про левірантний шлюб (Вт. 25:5-6). Згадка про те, що свідками справи стають як старійшини так і усе населення Віфлієму, свідчить про те, що увесь народ був зацікавлений в тому, щоб виконувались закони. Тому, народ виступає в ролі дієвого свідка, або секундатна… Ця цікавість була продиктована не просто звичкою, не забобонами або “спортивним інтересом”. Народ зацікавлений в законослухняності тому, що не слухняність законам окремими людьми чревата, вона підмиває підвалини благополуччя всього народу. Порівняння: Незаконослухняність небезпечна як іскра у копиці сіна. Так, загорітися може і не з твого боку, але пройде час, коли це торкнеться тебе.

В тексті 4-го розділу, зверху на поверхні знаходяться ідеї та слова, які проливають світло на законослухняність народу:

Право власності: “У стародавньому Ізраїлі був такий звичай (тобто порядок): При викупленні та при обміні землі” (7а). Законодавство гарантувало, регулювало і оберігало право особистої власності.

Затвердження договорів: “…з метою затвердження певного договору” (7б). Законодавство обумовлювало “заповіти”, або по інш. “міжособові договори”.

Скріплення підписом: “…людина знімала з ніг своє взуття і давала його іншій людині” (7в). Законодавство передбачало навіть особисте удостовірення, що було аналогом сучасного чорнильного, або електронного підпису. Мова йде про звичайний сандаль, який людина знімала зі своєї ноги. Це був своерідний передзвісник цифрового підпису. Якщо розуміти, що володіння взуттям прирівнювалось до сучасного володіння автомобілем. Воно було дорогим та унікальним. Тому під час складання важливих договорів, одна із договірних сторін залишала один сандаль із пари…

Дарственне право: “Тому, коли найближчий родич викупитель сказав Боазові: Бери собі моє право викуплення - він зняв своє взуття” (7г). Закон передбачав законний порядок передавання законної власності у законний спадок.

Адміністративне покарання - по-простому “штраф”: в даному випадку втрата сандалю винною стороною слугувало також і штрафом, позорним штрафом: “він взяв своє взуття” (7г).

Нотарільне засвідчення: “Тоді Боаз сказав старійшинам і всьому народові: Ви сьогодні стали свідками…” (9). Законодавство передбачало задіяність всього народу, тому увесь народ засвідчував легитимність укладеного договору і штрафного ордеру.

Принцип ЗАКОНОСЛУХНЯНОСТІ ставився Господом у вимогу лише Ізраїлю в часи СЗ. В однаковій мірі, перегортаючи сторінки Слова Божого, ми знаходимо, що і Христос, і Апостоли і Рання Церква - були законослухняними громадянами свого часу, чим підтверджували слухняність Богу і Його Слову.

Говорячи за Христа: Його народження в світ і Його смерть в рівній мірі були відзначені слухняністю земним законам, які не суперечили Божій Волі. Перепис та суд стали хронологіними маркерами земного життя Христа.

Говорячи за апостолів: Всі вони без вийнятку жили не противлячись земній владі, якщо земна влада не наказувала їм проявляти неслухняність Богу, тобто, до тих меж, поки земна влада не наказувала їм робити гріх. Цей апостольський принцип ми чуємо від Ап. Петра та Івана в Єрусалимі: (Дії 4:18-19) “І, покликавши їх, наказали зовсім не говорити і не навчати в Імя Ісуса. А Петро та Іван у відповідь відказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, аніж Бога?”.

Говорячи за Ранню Церкву: Рання Церква була на теологічному рівні настановлена Ап. Павлом - жити у законослухняності при наявній в країні владі. Це ми знаходимо у Римлян 13:1-5. Необхідно пояснити основні заклики із цієї законослухняної частини.

Законослухняність - це обовязок членів церкви: “кожна людина нехай кориться вищій владі” (13:1).

ЗаконоНЕслухняність - це “противлення Божій постанові” (13:2).

Законослухняність - це спосіб роблення добра: “Хочеш не боятися влади? Роби добро…” (13:3).

ЗаконоНЕслухняність - це привід для законного покарання: “бо не даремно він носить меч. Він є Божим слугою, який відплачує покаранням тому хто чинить зло” (13:4).

Законослухняність - це вияв християнської доброї совісті: “Йому треба коритися не тільки з огляду на його гнів, а й заради власної совісті” (13:5).

ПРАКТИЧНО: Ми живемо із вами в особливий час, коли християни повинні бути надмірно обережними при взаємодії із владою у своїй країні. Змиваються кордони між добром і злом. Не маючи доброї совісті пропитаної Божим Словом можна впасти в одну із двох небезпечних крайностей: (1) Виступати проти влади, без дозволу Писання. (2) Виступати проти Писання, за дозволом влади. Постанова для церкви із Римлян 13 - це чіткий орієнтир для біблійної законослухняності громадян Божого Царства, які тимчасово живуть на землі.

Бути зразковими громадянами Небесного Царства, які живуть по законам Писання.

Бути зразковими громадянами своєї країни, які чинять добро і противляться злу. Християни можуть не проявити слухняності земній владі в тому разі, якщо її закони або дії суперечать законам Небесного Царства.

Поважати земну владу в час її владних повноважень і підтримувати її діяльність молитвами і податками.

Не ставати опозиціонерами земної влади.

Про владу говорити лише хороше, а про погане мовчати і говорити лише Богу в молитві. Це навіть у злі часи може захистити мудрих християн від зла…

ПРИКЛАД: В студентські роки навчаючись в семінарії почув одну історію про пастора євангельської церкви 30-х років минулого століття… Одного вечора, вже пізньої пори, до хати брата тихенько хтось постукав. Він відчинив двері, а там на порозі приємної зовнішньості чоловік. Він представився братком по вірі із сусіднього району… Запросив до дому, нагодував вечерею, запропонував переночувати. Допізна засиділись за столом. Розмовляли, ділили, молились і обговорювали майже все на світі… Гість шопотом інколи задавав питання про совєтськую власть, про партію, соціалізм, податки, гоніння, Леніна, атеїзм, Йосифа Весаріоновича… Господар дому лише по доброму посміхався, коли заходила мова за владу, однак і не пари з вуст… Переночували, зранку помолились, поснідали і розпрощались із таким хорошим братком із сусіднього району… Років через півтора пастора запросили у відділ НКВД. Йдучи коридором він наткнувся випадково на того ж братка. Тільки він стояв перед ним у хромових чоботах, штанах галіфе, шкіряному піджаку, шкіряній кепці із зіркою, і мавзером на перекіс в чохлі… Сердешний наш брат поглянувши все зрозумів… А той браток, сказав: “Якби ти тоді хоча б щось писнув поганого про советську владу, я б тебе прямо б там і порішив ось цим маузером…”

Друга сфера - ДУХОВНІСТЬ народу: (4:11-17)

Навіть не озброєним оком в тексті можна легко помітити в мові народу його духовність, яка виявляється в 2-вох духовні заходах.

Перший духовний захід - МОЛИТВА: (4:11-12).

Другий духовний захід - ДУШЕОПІКУНСТВО: (4:14-17).