Triumph of Christ's Salvation

“Тріумф спасіння” (Об. 14:1-5)

Нагадування - Ми знаходимось в середині кн. де розгортаються Божі праведні суди і демонструється Його благодатне спасіння. Час, коли праведний Бог попускає і допускає діяльність злих сил і виявляє Свої суди. В цей самий час Господь також і спасає Своїх вірних. В Писанні і історії не складно помітити, що суд переплітається із спасінням, а спасіння із судом.

Господь Спасає в Апокаліптичний час так як в СЗ час і НЗ час. Підставою для спасіння у всі часи є віра в Господа - вірність Господу. Підставою для Божого суду завжди виступає невірність Господу.

Всі 144 000 із праведників Ізраїлю (Об. 7) в 7-річний час правління антихриста стануть вірними мучениками за віру (Об. 13), страждаючи і помираючи за віру в гоніннях вони увійдуть в Небесне Царство Христа і Отця. Їхнє спасіння почалося ще на землі, продемонструвалось у єдності спасенних (Об. 7:1-8) і не закінчилось після їхнього вірного страждання і смерті. Через деякий час, всі вони з точністю до одного показуються в небесній славі (Об. 14:1).

Контекст книги: Читаючи 13-й розділ, особливо 15-17 вірші, де йдеться про гоніння і смерть непокірних звіру людей, невільно виникає резонне питання: “Що сталось із тими хто був вбитий чи був замордований голодною смертю через вірність Христу і відмову прийняти релігію антихриста?”.

Відповідь на це питання не примушує на себе чекати. Тому що зразу, Ап. Івану і Церкві Господь поспішає сповістити про спасіння спасенних, які були вірними до кінця.

Побачене і почуте було настільки грандіозним і тріумфальним, що привело Ап. Іоанна у великий ВОСТОРГ (емоційне захоплення) - “І я гляну - і ось” (14:1)… До цього часу, Апостолу як і нам, доводилось говорити про спасіння, як про щось таємне, сакральне, що відбувається в середині, проявляється в житті, але лише Один Господь Бог знає Своїх спасенних.

Поклавши руку на серце, нам, християнам що тримається Реформовоної теології й доктрини благодаті, порою буває складно протистояти цілій плеяді армініанських і весліанських прихильників і палітрі логічних людино-центричних доводів про те, що “спасіння спасенних залежить від діла рук самих спасенних”. Найскладніше уяснити і пояснити: (1) Доктрину ВІЧНОЇ БЕЗПЕКИ спасенних, (2) Доктрину ПРОСЛАВЛЕННЯ спасенних, і (3) Доктрину ОСВЯЧЕННЯ спасенних.

ТЕЗИС: Тріумф спасіння 144 000 ізраїльських віруючих останнього часу велично демонструє повноту дії 3-х ТЕОЛОГІЧНИХ ДОКТРИН із вчення про спасіння, які бувши теологічними продемонстровані небесними і вічними. Кожна із тьох теологіних сотеріологічних доктрин продемонстрована в їхньому славному небесному й вічному тріумфі.

Повна ВІЧНА БЕЗПЕКА спасених: (14:1)

“І я глянув - і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним - сто сорок чотири тисячі, які мають Його Імя та Імя Його Отця, написане на їхніх чолах” (1). Раніше, під час життя на землі, після свого навернення спасенні могли лише вірити в те, що той хто спасенний один раз - спасенний на завжди. Тоді вони вірили, а зараз відчувають дію цієї доктрини на собі.

По-перше, давайте починати із того, що їх 144 000. Написано: “сто сорок чотири тисячі”. Сімома розділами раніше в Об. 7:1-8 ми вже зустрічали їх на землі. Пройшло буквально декілька років і ми знову зустрічаємо цю ж кількість святих Ізраїлю на небі. Що це означає? Христос Спаситель не загубив нікого зі Своїх спасенних. Це відповідає Його пастирській обітниці:

Ів. 10:27-29 “Мої вівці слухають Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною, і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук. Мій Отець, Який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може забрати їх з руки Мого Отця”.

По-друге, в їхньому спасінні головує Агнець. Так само, як причиною погибелі неспасенних є антихрист, який перетворює на собі подібних всіх своїй послідовників. Причиною спасіння святих є Христос, а не їхня святість. Їхня святість це благословенний продукт їхнього спасіння, а не причина чи привід спасіння. Якби Господь спасав спасенних по рівню святості - то спастись не зміг би ніхто, навіть спасти свій мізинець. У спасінні спасенних головує Святий Спаситель, Який приводить у вічну славу разом із Собою всіх, кого Йому дав Отець. А тому написано: “ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним - сто сорок чотири тисячі”, а не навпаки. Не Він із ними, а вони із Ним. Через особливу роль головування у спасінні спасенних, Христос називається особливими титулом - “вождь спасіння”

Євр. 2:10 - “Оскільки так і мало бути, щоб Той, задля Якого все і через Якого все, Хто привів багатьох синів до слави - Того, хто є Першопричиною їхнього спасіння, через страждання зробити завершеним”.

По-третє, вони належать Сину і Отцю. Ця спасительна приналежність спасенних демонструється тим, що написано на їхніх чолах: “які мають Його Імя та Імя Його Отця, написане на їхніх чолах”. Цей знак означав їхню повну приналежність… При чому, цей знак віруючі отримують не при переході на небо після земних митарств. Прихильники погляду спасіння по ділам сприймають спасіння як “приз” тим, хто виконав все, подолав маршрут і встиг на фініші. Так, виглядає лише по людському, але не по Божому. Згідно вчення Писання, Бог ставить знак на Своїх спасенних зразу ж після відгуку на спасительний поклик вірувати в Христа -

Еф. 1:11-14 - “У Ньому й ми стали спадкоємцями, які були наперед призначені за постановою Того, Хто все здійснює за рішенням Своєї волі, щоб ми були для прославлення Його величі, ми, які раніше мали надію на Христа. У Ньому й ви, почувши слово правди, Євангелію нашого спасіння, та повіривши в Нього, були відзначені печаттю, Святим Духом обітниці, Який є завдатком нашої спадщини для викуплення придбаного, для прославлення Його величі”.

Тоді, як на землі, печать на спасенних ставила Третя Іпостась Трійці - Дух Святий - у вічності гарантія спасіння підкріпляється також печаттю Сина і Отця.

Для Церкви яка перебуває на землі: Доктрина про Вічну безпеку спасенних - це не засіб виправдання гріха. Вона мотивує до святості. Чим більше спасенні розуміють свою вічну безпеку, тим безпечніше вони будуть намагатися жити в реальності тимчасового життя. Також ця доктрина - це причина для гордості чи проголошення своєї унікальності.

Повне ПРОСЛАВЛЕННЯ спасених: (14:2-3)

Прославлення святих відбувається тоді, коли Господь вводить їх у Свою Славу. В двох наступних віршах після 1-го перед нами відкривається величне дійство у небесній Божій славі. Ап. Іоанн чує небесну славну мелодію яка в два голоси звучить і зливається в один славний звук перед Божим престолом.

Перший голос - це голос Господа і небесних святих: “І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах” (2). В 1-му розділі кн. ми вже чули звук голосу Христа, який почув Іоанн (1:10, 15) “Я був у дусі Господнього дня і почув за собою гучний, наче сурми голос… а Його голос - наче шум великої води…”. В першому і другому випадку - це був голос самого Господа Христа (пор. Єзекіїля 1:24). Гусла в 5:8 асоціюються із 24 небесними старійшинами “…старці впали перед Агнцем, маючи кожний гусла…” (5:8).

Другий голос - це голос тих хто увійшов до Господньої слави: “І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотрирьма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі” (3). Хоча Ап. Іоанн не цитує тексту самої пісні, із всього видно, що це пісня на тему викуплення від гріха. Виникає питання, “Хто не може навчитися цій пісні?” В контексті подій скоріше всього мова йде про увесь ангельський світ - херувимів, серафимів, 24 старійшин і незліченної кількості ангелів. Іншими словами, ніхто не міг навчитися пісні серед тих творінь, де звучала ця пісня. Чому? Тому, що ангели не мають досвіду викуплення від гріха. Вони завжди у славі. Вони ніколи не були на боці противників Бога і не жили у неславі…

Теологічним поясненням того, що відбувається на небесах є текст посл. до Римлян 8.

Римлян 8:28-30 - “Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його постановою, все сприяє до добра. Адже кого він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина, аби бути Йому первістком серед багатьох братів, а кого наперед визначив, тих і покликав, кого ж покликав, тих і оправдав, а кого оправдав, тих і прославив”.

В так званому “золотому ланцюжку” спасіння по благодаті, яке визначене суверенним рішенням Господа Бога ще до створення світу “прославлення” вибраних на спасіння являється кульмінаційною подією в спасінні спасенних. (1) ПЕРЕДПРИЗНАЧЕННЯ. (2) ВИБРАННЯ. (3) ПОКЛИКАННЯ. (4) ВИПРАВДАННЯ. (5) ПРОСЛАВЛЕННЯ. Початок Божого плану спасіння поринає у безпочаткову вічність. Майбутнє Божого плану спасіння сягає безкінечної вічності.

Прославлення спасенних є не лише кульмінаційною ціллю спасіння, а найбільшим бажанням Спасителя щодо них. Перед схопленням, судом, стражданням і смертю на хресті, Господь Христос сердечно просить Н.О. про уведення в славу всіх віруючих в Нього - Ів. 17:24 - “Отче, хочу, щоб ті, яких Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від створення світу”.

Повне ОСВЯЧЕННЯ спасених: (14:4-5)

Те, що написано тут, досить яскраво зображує повноту освячення святих, яке в кожного спасенного бере початок в день спасіння на землі і приходить до кульмінаційного апогею в день вічний на небесах. Про всіх спасенних із числа 144 000 сказано як про повністю святих: “Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б він не йшов. Вони викуплені від людей - перші плоди для Бога та Агнця. В їхніх устах не знайдено лукавства, бо вони непорочні” (4-5).

Безцінна важливість сказаного стає більш зрозумілою в ключі теологічного розгляду доктрини про “Освячення святих”. “Освячення” - це відділення від гріха і уподібнення в образ Христа. При цьому є два боки освячення.

(1) Позиційне освячення - означає, що кожен спасенний вважається Богом повністю святим, тому що йому в день відродження була зарахована праведність Христа.

(2) Прогресивне освячення - означає, що кожен кому зарахована праведність Христа повинен практично боротися із гріхом і давати місце Духу Святому, щоб умертвляти діла плоті і проявляти плід Святого Духа.

І перше і друге звершується Силою Божою. Перше дарується без всяких зусиль, моментально. Друге, звершується не без залучення зусиль віруючого, поступово.

Два вірша, апокаліптично і пророчо доказують те, що всі 144 000 спасенних по благодаті Христом вийшовши зі світу і ввійшовши у ворота Вічного Божого царства, кульмінаційно досягнули цілковитого і повного успіху в процесі освячення - відділення від гріха і уподібнення Христу. Тут йде мова про ті гріхи і слабкості, які не можливо пвністю побороти при земному житті.

Вони повністю ПОБОРОЛИ СЕКСУАЛЬНІ СПОКУСИ (4а) - “Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті” (4а) - досл. пер. з гр. мови - “вони є які з жінками не осквернилися, вони є чистими”. Граматична конструкція речення використовує три дієслова, два із яких теперішнього часу: “вони є”… “вони не осквернилися” … “вони є”. Дієслово минулого часу (аористу), показує фрагмент із їхнього минулого, коли сексуальні спокуси близько приступали до них у вигляді потенційних можливостей вступити у порочні блудливі перелюбні стосунки із “жінками”. Тоді, Господь уберіг їх і спас із самої пучини гріха, а зараз називає їх повністю чистими в реальному часі. Це сфера гріховного життя набагато складніша, небезпечніша і непереборніша ніж хтось міг подумати. ПРИКЛАД: Одного дуже літнього брата, коли йому виповнилось без малого 95 років молоді брати по 40-50 років таємно спитали на самоті так, щоб ніхто не чув: “Скажіть діду, коли вас перестали відвідувати сексуальні спокуси? Зараз вас це вже не хвилює?”… Дід почув, мудро обдумав і сказав… “Ви знаєте, час від часу і проблисне така думка…”.

Вони повністю СЛУХНЯНІ ГОСПОДУ (4б) - “Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов” (4б) - Дієприкметник теп. часу “слідують” зазначає безперервний процес в теперішньому часі, коли вони перебувають з Христом на небесах. … Під час земного життя, складно говорити про повну й цілковиту слухняність на всіх рівнях християнського буття. У вирі земного життя ми виграючи боротьбу на полі брані “діл”, дуже швидко програємо у сфері “думок”. … Одним із доказів цього є текст Господньої молитви “Отче наш” у Матвія 6:12 “І прости нам наші злодіяння, як і ми простили винуватцям нашим”. Самий великий праведник не може прожити й дня, щоб ні разу не згрішити - Щоб не зробити і тисячі гріхів - як буває, у тих хто помічає свої гріхи - один помічаєм, тисячу пропускаєм. Гріхи діяльності і бездіяльності. Навіть якщо я засну і просплю добу - це не означає що я ні разу не згрішив. Живучи в цьому житті ми ніхто із нас не може сказати, що слухняний Христу на всі 100%. Саме від цього дуже страждав сам Ап. Павло. Я повністю згідний із Ар. Сі. Спроулом, що саме Ап. Павло за всю історію Церкви був тим християнином, який був найбільше схожий на Христа - “будьте наслідувачами мене, як я Христа” - сказав Павло. Однак, найбільш болючим жалом у плоті була слабкість, яку відчував Павло у сфері думок, коли оцінював себе на основанні Божого Святого Закону і Його заповідей: прочитаємо вибірково (Рим. 7:15, 18, 21, 24, 25) “(15) Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу. … (18) Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є у мені, але щоб виконувати це добро, того не знаходжу. … (21) Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене. … Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?… (25) Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом - законові гріха”.

Вони повністю НЕ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ЛЮДЕЙ (4в) - “Вони викуплені від людей - перші плоди для Бога та Агнця” (4в) - Викуплені в розумінні викупленні із під влади і рабства. Дієслово “викуплені” яке описує завершену дію в минулому (аорист) вказує на зміну приналежності. Це означає, що до цього як перейти в небеса вони в більшій чи меншій мірі все ж залежали від людей. … Ми залежимо від людей зараз, в хорошому розумінні цього слова? Так, звісно. Ми залежимо від президента, депутатів, міністрів, вчителів, армії, поліціянтів, продавців, регулювальників, контролерів, водіїв, операторів ППО, листонош, електриків, сантехників, двірників… Можна й далі продовжувати цей список. Пропоную вам продовжити цей список, а на наступному тижні молитися за них Господу - за людей від яких ми залежимо. При цьому, наша залежність від людей свідчить не лише про нашу силу, а більше про нашу слабкість. Залежність від людей досить часто привносить перешкоди в ходження по вірі перед Богом.

Вони повністю НЕ ПОМИЛЯЮТЬСЯ В СЛОВАХ (5) - “В їхніх устах не знайдено лукавства, бо вони непорочні” (5) - Мова не йде за пряму свідому неправду. Ідея лукавства - це передавання не зовсім точної, помилкової інформації. Це відповідає ідеї терміну “луквство” - ідея вигиннання лука, щоб натянути тятиву й вистрілити - коли людині або для захисту, або для звинувачення потібно щось викривити. Викривити, щоб вистрілити словом. Більше того, сама мудрість Божа устами раба Господнього Якова проголосила, що наші уста і слова - це доволі слизька поверхня: (Як. 3:1-2) “Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло”. Святі на небесах, були перевірені праведністю Божою в словах, і були знайдені непомильними у мові, а тому дається констатація факту освячення - “в їхніх устах не знайдено лукавства” (5).

Протичаний текст Об. 14:5 як дві краплі води нагадує слова сказані в посл. до Євреїв 12:22-24 - “Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества, до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога - Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості, до Посередника Нового Завіту - Ісуса - до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля”. Вони досягнули повної досконалості - прогресивний процес Господнього освячення виконав своє призначення.

В світлі цього іншого забарвлення набувають слова Ап. Павла про віруючих, які тут на землі йдуть вперед, оступаються і падають, встають і йдуть в перед, оступаються і падають… встають і йдуть вперед і доходять до Господньої мети… (Филипян 1:6) “Я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до Дня Ісуса Христа”.