Triumph of Sanctification

“Тріумф освячення” (Об. 14:4-5)

Контекст книги: Після розгляду 13-го розділу, особливо 15-17 віршів, де йдеться про гоніння і смерть на вірних Христу людей під час засилля діяльності антихриста, невільно виникає резонне питання: “Що сталось із тими хто був вбитий через вірність Христу і відмову прийняти релігію антихриста?”.

Відповідь на це питання не примушує на себе чекати. Тому що зразу, Ап. Івану і Церкві Господь поспішає сповістити про спасіння спасенних, які були вірними до кінця.

Побачене і почуте було настільки грандіозним і тріумфальним, що привело Ап. Іоанна у великий ВОСТОРГ (емоційне захоплення) - “І я гляну - і ось” (14:1)… До цього часу, Апостолу як і нам, доводилось говорити про спасіння, як про щось таємне, сакральне, що відбувається в середині, проявляється в житті, але лише Один Господь Бог знає Своїх спасенних.

Поклавши руку на серце, нам, християнам що тримається Реформовоної теології й доктрини благодаті, порою буває складно протистояти цілій плеяді армініанських і весліанських прихильників і палітрі логічних людино-центричних доводів про те, що “спасіння спасенних залежить від діла рук самих спасенних”. Найскладніше уяснити і пояснити: (1) Доктрину ВІЧНОЇ БЕЗПЕКИ спасенних, (2) Доктрину ПРОСЛАВЛЕННЯ спасенних, і (3) Доктрину ОСВЯЧЕННЯ спасенних.

ТЕЗИС: Тріумф спасіння 144 000 ізраїльських віруючих останнього часу велично демонструє повноту дії 3-х ТЕОЛОГІЧНИХ ДОКТРИН вчення про спасіння, які бувши теологічними продемонстровані небесними і вічними. Розуміння того, як Господь спасає Своїх людей в повній мірі приходить лише від побаченого на небесах.

Повна ВІЧНА БЕЗПЕКА спасених: (14:1)

Повне ПРОСЛАВЛЕННЯ спасених: (14:2-3)

Повне ОСВЯЧЕННЯ спасених: (14:4-5)

Написане Ап. Іоанном досить зрозуміло зображує повноту освячення святих, - процес який в розпочинається в день спасіння на землі і приходить до кульмінаційного апогею в день вічний на небесах. Два вірші (4-5) показують всіх ізраїльських спасенних із числа 144 000 ізраїльських праведників як повністю святих, які досягнули маж духовної досконалості через освячення у Христі.

4 Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б він не йшов. Вони викуплені від людей - перші плоди для Бога та Агнця.

5 В їхніх устах не знайдено лукавства, бо вони непорочні” (4-5).

Текст Писання демонструє теологічну істину, яка набуває повноти здійснення в день вічний на небесах. Теолог Луіс Беркхов, “Систематична Теологія” в розділі “Освячення” зазначає:

“Освячення - це надприроднє діло Бога… Діло освячення складається із двох частин: (1) Умертвлення старої людини, тобто гріховного тіла, і … (2) Оживлення нової людини, сотвореної в Христі Ісусі на добрі діла… . Освячення впливає на всю людину: тіло, душу, розум, почуття і волю… . Освячення є ділом Бога, в якому віруючі співпрацюють з Богом…” (ст. 618-619).

Формулюючи максимально просте пояснення, ми можемо сказати, що “ОСВЯЧЕННЯ” - це відділення від гріха і уподібнення в образ Христа. При цьому є два боки освячення.

(1) Позиційне освячення - означає, що кожен хто приходить до Христа як до спасителя і слідує за Ним як за своїм Вчителем, таких віруючих у Христі, Бог Отець вважає повністю цілоковито святими. Не тому, що вони заслужили це, а тому що вони були вдягнені в праведність Христа. Тому що йому в день відродження була зарахована праведність Христа.

(2) Прогресивне освячення - означає, що кожен кому зарахована праведність Христа закликається Богом практично боротися із гріхом і давати місце Духу Святому, щоб умертвляти діла плоті і проявляти плід Святого Духа.

І перше і друге звершується Силою Божою. Перше дарується без всяких зусиль, моментально. Друге, звершується не без залучення зусиль віруючого, поступово.

Два вірша, апокаліптично і пророчо доказують те, що всі 144 000 спасенних по благодаті Христом перейшовши із землі на небеса благодаттю і силою Божою завершили і досягли повноти у процесі освячення = відділення від гріха і уподібнення в образ Христа. ОСОБЛИВІСТЬ: Тут йде мова про ті гріхи і тілесні слабкості, яких ні одному святому не можливо повністю викорінити і позбутися при земному житті. Ми можемо з вами виділити 4-ри сфери в яких святі на землі не можуть отримати повну перемогу до часу, коли вони прийдуть на небо.

СФЕРА СПОКУС: Вони повністю побороли сексуальні спокуси (4а) - “Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті” (4а) -

Досл. пер. з гр. мови - “вони є які з жінками не осквернилися, вони є чистими”. Граматична конструкція речення використовує три дієслова, два із яких теперішнього часу: “вони є”… “вони не осквернилися” … “вони є”.

Дієслово минулого часу (аористу), показує фрагмент із їхнього минулого, коли сексуальні спокуси близько приступали до них у вигляді потенційних можливостей вступити у порочні блудливі перелюбні стосунки із “жінками”. Тоді, Господь уберіг їх і спас із самої пучини гріха, а зараз називає їх повністю чистими в реальному часі.

Це сфера гріховного життя набагато складніша, небезпечніша і непереборніша ніж хтось міг подумати. Це доказує також і історія християнства.

ПРИКЛАД: Одного дуже літнього брата, коли йому виповнилось без малого 95 років молоді брати по 40-50 років таємно спитали на самоті так, щоб ніхто не чув: “Скажіть діду, коли вас перестали відвідувати сексуальні спокуси? Зараз вас це вже не хвилює?”… Дід почув, мудро обдумав і сказав… “Ви знаєте, час від часу і проблисне така думка…”.

Якщо вам доводилось читати кн. Йова: (Йова 30:30-31:1) “…Шкіра на мені почорніла, а мої кості палають вогнем. Моя арфа постійно голосить, а моя сопілка видає лише звуки ридання… Я укалав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат”.

СФЕРА СЛУХНЯНОСТІ: Вони повністю слухняні Господу (4б) - “Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов” (4б) -

Дієприкметник теп. часу “слідують” зазначає безперервний процес в теперішньому часі, коли вони перебувають з Христом на небесах. …

В Івана 10:27 Господь заявляє, що йти слідом за Ним означає слухати Його голосу: “Мої вівці слухають Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною”.

Під час земного життя, складно говорити про повну й цілковиту слухняність на всіх рівнях християнського буття. У вирі земного життя ми виграючи боротьбу на полі брані “діл”, дуже швидко програємо у сфері “думок”. …

Одним із доказів цього є текст Господньої молитви “Отче наш” у Матвія 6:12 “І прости нам наші злодіяння, як і ми простили винуватцям нашим”. Найбільший праведник не може прожити й дня, щоб ні разу не згрішити - Щоб не зробити і тисячі гріхів - як буває, у тих хто помічає свої гріхи - один помічаєм, тисячу пропускаєм. Гріхи діяльності і бездіяльності. Навіть якщо я засну і просплю добу - це не означає що я ні разу не згрішив. Живучи в цьому житті ми ніхто із нас не може сказати, що слухняний Христу на всі 100%.

Саме від цього дуже страждав сам Ап. Павло. Я повністю згідний із Ар. Сі. Спроулом, що саме Ап. Павло за всю історію Церкви був тим християнином, який був найбільше схожий на Христа - “будьте наслідувачами мене, як я Христа” - сказав Павло. Однак, найбільш болючим жалом у плоті була слабкість, яку відчував Павло у сфері думок, коли оцінював себе на основанні Божого Святого Закону і Його заповідей: прочитаємо вибірково (Рим. 7:15, 18, 21, 24, 25) “(15) Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу. … (18) Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є у мені, але щоб виконувати це добро, того не знаходжу. … (21) Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене. … Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?… (25) Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом - законові гріха”.

СФЕРА СТОСУНКІВ: Вони повністю не залежать від людей (4в) -

“Вони викуплені від людей - перші плоди для Бога та Агнця” (4в) - Викуплені в розумінні викупленні із під влади і рабства.

Дієслово “викуплені” яке описує завершену дію в минулому (аорист) вказує на зміну приналежності. Це означає, що до цього як перейти в небеса вони в більшій чи меншій мірі все ж залежали від людей. …

Ми залежимо від людей зараз, в хорошому розумінні цього слова? Так, звісно. Ми залежимо від президента, депутатів, міністрів, вчителів, армії, поліціянтів, продавців, регулювальників, контролерів, водіїв, операторів ППО, листонош, електриків, сантехників, двірників… Можна й далі продовжувати цей список. Пропоную вам продовжити цей список, а на наступному тижні молитися за них Господу - за людей від яких ми залежимо.

При цьому, наша залежність від людей свідчить не лише про нашу силу, а більше про нашу слабкість. Залежність від людей досить часто привносить перешкоди в ходження по вірі перед Богом.

СФЕРА СЛІВ: Вони повністю не помиляються в слвах (5) - “В їхніх устах не знайдено лукавства, бо вони непорочні” (5) -

Мова не йде за пряму свідому неправду.

Ідея лукавства - це передавання не зовсім точної, помилкової інформації. ІЛЮСТРАЦІЯ: Це відповідає ідеї терміну “луквство” - ідея вигиннання лука, щоб натянути тятиву й вистрілити - коли людині або для захисту, або для звинувачення потібно щось викривити. Викривити, щоб вистрілити словом.

Сама мудрість Божа устами раба Господнього Якова проголосила, що наші уста і слова - це доволі слизька поверхня: (Як. 3:1-2) “Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло”.

Святі на небесах, були перевірені праведністю Божою в словах, і були знайдені непомильними у мові, а тому дається констатація факту освячення - “в їхніх устах не знайдено лукавства” (5).

*************************************

Протичаний текст Об. 14:5 як дві краплі води нагадує слова сказані в посл. до Євреїв 12:22-24 - “Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества, до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога - Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості, до Посередника Нового Завіту - Ісуса - до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля”.

Вони досягнули повної досконалості - прогресивний процес Господнього освячення виконав своє призначення.

Ми не досягнули ще повної досконалості - віруючи в Христа, вдягнені в праведність Христову, ми носимо звання святих, на практиці не завжди вміло виявляючи святість. Позиційно - святі, практично - в процесі освячення.

ІЛЮСТРАЦІЯ: Уявіть, до армії призвали молодого 18-го призовника… Він стоїть на шикуванні поміж інших призовників. Його вже підстригли під зачіску “нуль”. Вдягнули в форму з погонами радового. … І от, ширенги шикування підїздить чорний автомобіль. Із автомобіля виходить поважний чиновник, стає перед солдатами і читає наказ із чрвоної папки з гербом… Згідно із наказом, одному із солдат присвоюється звання генерала… Його садять в автомобіль, відвозять в штаб, вдягають китель з дубовими листями і штани із лампасами. Уводять в кабінет, садять за стіл… По званню він вже генерал, а по суті він ще призовник…. Питання: “Як він буде поводитись починаючи із сьогоднішнього дня?…”.

В світлі цього іншого забарвлення набувають слова Ап. Павла про віруючих, які тут на землі йдуть вперед, оступаються і падають, встають і йдуть в перед, оступаються і падають… встають і йдуть вперед і доходять до Господньої мети… (Фил. 1:6) “Я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до Дня Ісуса Христа”.