The Eternal Power of the Gospel

“Вічна сила Євангелії” (Об. 14:6-7)

14-й розділ кн. Об’явлення - це “скарбниця” теологічних істин, необхідних для Ц. у всі періоди її існування на землі для підготовки до Вічності. Перебування Ц. на землі - це підготовка до вічності… Із спасенних на НЕБЕСАХ увага Церкви переводиться на НЕСПАСЕННИХ на землі…

Два попередніх зібрання ми розглядали доктрину спасіння (14:1-5). Сьогодні ми будемо розглядати доктрину Євангелії (14:6-7). Після цього перед нами буде доктрина Божого праведного суду (14:8) і доктрина про вічне прокляття не спасенних (14:9-11). УВАГА переводиться із спасенних на не спасенних.

Апокаліптичні події розгортаються після судів - 7-ми печатей які знімає Агнець (6-8), після 7-ми Ангельских сурем (8-11). Зараз в книзі ми з вами стоїмо перед третьою грядою Божих праведних судів над світом - 7-ми чаш Божого гніву (16).

Прочитаний текст призначений для Ц. яка знаходиться на землі, щоб показати незмінну ВІЧНУ СИЛУ ЄВАНГЕЛІЇ.

Церква, яка тимчасово знаходиться на землі отримує з небес Божу гарантію т.щ. Євангеліє Христа буде проповідуватись до Другого Приходу Христа, коли Церкви вже не буде на землі. !!!УНІКАЛЬНО: Євангелія проповідувалась на землі задовго до часу Церкви і буде проповідуватись після часу Церкви, звершуючи сильно своє служіння. Таким чином Господь відкриває ВІЧНУ СИЛУ ЄВАНГЕЛІЇ Христа.

Один дивний факт, який ми невільно помічаєм але з про який нечасто замислюємося - Серед протестантів і євангельських віруючих здається намає нічого (після особи Христа) про що б так часто згадували, проповідували, проголошували і воспівали як Євангеліє (здається кожен норовить…) і в одночас немає нічого настільки неоднозначно зрозумілого, як все ж те ж Євангеліє.

Завдяки прочитаному тексту, біля самих воріт вічності, Господь сильно демонструє СИЛУ ВІЧНОЇ ЄВАНГЕЛІЇ, раз і назавжди розвіюючи нереальні єваенгельскі міфи, які часто виникають впродовж історії…

ТЕЗИС: Проповідуючи Євангеліє Христа під час дочасного перебування на землі Церква покликана зробити 3-ри висновки, щоб усвідомлювати і використовувати ВІЧНУ СИЛУ ЄВАНГЕЛІЇ Христа прийнявши до уваги послідовні спостереження.

Перший висновок: Сила Євангелії НЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КІЛЬКОСТІ ПРОПОВІДНИКІВ: (14:6а)

Перший висновок розвіює перший євангельский міф, а саме, що сила Є. залежить від кількості осіб, які її проповідують.

“І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічну Євангелію, щоб звіщати її…”. В цій унікальній конкретній ситуації, де немає жодного сумніву в тому, що Євангелія дійсно звіщалася, ми можемо побачити що сила цього звіщення не залежала від кількості тих хто її звіщають.

По-перше, мова йде за ангела-вісника у числі однини. Не десять тисяч, не одна тисяча, не одна сотня, а всього лише один.

По-друге, на той час це буде єдиний голос, який звіщатиме Євангеліє в усьому світі. Чому? Тому, що на той час на землі зникнуть проповідники Євангелії - Церква і Ізраїль. По ходу розповіді в кн. Обявлення, Церкви не буде в світі вже після 3-го розділу, Церква вже не згадується на землі. В першій частині 3.5 років Вел.Скорб. місію проповіді Єв. приймуть на себе 144 000 Ізр. праведники. Але і вони вже не на землі, а на небі.

По-третє, мало того, одинокий ангельський вісник згадується самотнім, до того він буде рухатися швидко (“летів” - гр. петомай озн. “рухатись в повітрі із великою швидкістю”) і віддалено від тих, кому він проповідує (“серед неба” озн. “в зеніті” подібно сонцю, яке сходячи на певну висоту, стає одночасно видимим всім).

По-четверте, в тексті показано Євангелія також має форму однини і цього достатньо, щоб сильно прозвучати одночасно в усьому світі. Важлива не кількість проповідників, а якість життя кожного проповідника, яка відображує силу Євангелії.

Слідуючи шляхами написаного Божого Слова, як у СЗ так і у НЗ, ми не разу не бачимо принципу - чим більше звіщають, тим сильніше звіщається.

Пророк Іона, неслухняність якого Бог переламав, сказав найкоротшу євангелізаційну проповідь в історії, і пожав найбільші плоди покаяння. Написано: “І почав Йона ходити вулицями міста, скільки можна було пройти за один день, і, проповідуючи говорив: Через сорок днів Ніневія буде зруйнована! Ніневітяни повірили Богові - від найстаршого й до найменшого - оголосили піст і одяглись у вретища. Ця звістка дійшла до царя Ніневії. Він устав зі свого трону, зняв з себе свою царську мантію, одягнувся у веретище й сів посеред попелу” (Йони 3:4-6).

Іван Хреститель, до якого стікався народ із усіх околиць Ізраїлю, щоб почути проповідь Божого Слова і покаятись.

Наш Господь, Який в Своєму нечисленному оточенні учнів, фактично Сам звіщав Євангеліє впродовж 3.5 років.

Апостол Павло, який пішки в одних сандалях і з сумою в руках обійшов всю Малу Асію, Грецію, Італію і навіть Іспанію. Він один проповідуючи одну незмінну Євангелію заснував сотні нових церков. Це фономен який ще не вдалося повторити нікому в історії церкви, навіть сотням і тисячам обєднаних в команду євангелізаторів.

ВИСНОВОК: Малочисельність проповідників Євангелії - це ніколи не була вадою, слабкістю чи недоліком Церкви. Вадою є не відсутність достатньої кількості проповідників, а відсутність євангельського життя.

(Фил. 1:27) “Тільки живіть згідно з Євангелією Христа, щоб коли прийду й побачу вас, а навіть якщо буду відсутній, чув би про вас, що стоїте в одному дусі, однодушно відстоюючи віру Євангелії”. По-іншому - вам нікуди не потрібно йди, рухатись чи бігти. Ви повинні бути тим ким маєте бути у Христі перебуваючи на своєму місті.

Якщо ми звіщаємо Єв. але не живемо по Єв. - це звіщення як жалюгідні крики глухонімого.

Якщо ми живемо по Єв. нвіть нікуди не йдучи, голос звіщання взиває на десятки і сотні кілометрів.

ПРИКЛАД: Сам Ап. Павло цьому яскравий приклад - Пишучи лист до Филиплян Павло перебував у вязниці під вартою. Він нікуди не ходив, нікому нічого не говорив, а просто жив по Євангелії - “Хочу, брати, щоб ви знали: те, що зі мною сталося, ще більше пішло на користь Євангелії, оскільки мої кайдани за Христа стали відомі всім іншим та всій преторії” (Фил. 1:12-13).

Другий висновок: Сила Євангелії НЕ ВИМІРЮЄТЬСЯ ЧИСЛОМ ПОКАЯНЬ: (14:6б)

Другий висновок розвіює другий євангельський міф, що буцім то, сила проповіді євангелії вимірюється кількістю покаяних людей.

“…щоби звіщати її жителям землі, - усякому народові, поколінню, племені й народності”. Якщо вимірювати успіх проповіді Євангелії ангелом згідно сучасних переконань, тоді цю сильну проповдіь можна було б назвати сильним провалом. Адже не лише ніхто не покаявся, але навіть ніхто не піднявся.

Не лише ніхто не покаявся, але навіть ніхто не підвівся - вислів “жителі”, гр. касеменус - букв. означає “ті хто сидять на землі”, по іншому - ті хто привязані до землі, приземлені, прикипіли до землі - у значенні, що земна матеріальна сфера - це їхня стихія.

Не покаялись не тому що не чули, а тому що не побажали покаятись. Всебічних опис слухачів проповіді “усякий народ” - означає всі етнічні групи, “покоління” означає всі вікові категорії, “племені і народи” означає всі національності і людські обєднання. Так от, всі почули, і ніхто не відгукнувся на проповідь Євангелія.

Після цієї сильної проповіді не приводиться ні одного навіть слабенького прикладу покаяння… Коли ми будемо читати кн. Обявлення далі, ми побачимо, що ці люди які почули але не покаялися, були навіть далекі щоб прийняти хоч якісь євангельські висновки: Об. 16:8-11 - “А четвертий ангел вилив свою чашу на сонце - і дано йому палити людей вогнем. І палила людей велика спека, а вони зневажали Імя Бога, Який має владу над цими карами, та не покаялися, щоб віддати Йому славу. А пятий ангел вилив свою чашу на престол звіра - і стало царство його темним, і кусали свої язики від болю та зневажали Бога Небесного від свого болю і від своїх ран, але не покаялися у своїх вчинках”.

ВИСНОВОК: Найсильніша проповідь Євангелії в історії людства не викликала покаяння ні в однієї людини. При цьому сильна проповідь Євангелії зробила сильну роботу. Ми маємо чітко розуміти, що дія проповіді Євангелія не лише просвілює вибраних на спасіння, але і затьмярює невибраних. Не лише притягує, але й відштовхує. Не лише розмякчує серце, але й робить серце ще більше затверділим. Вона “сила Божа на спасіння хто вірує” (Рим. 1:16), і одночас Божий вирок кожному, хто не вірує і не бажає покаятися. “Якщо наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть, - для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоби для них не засяяло світло Євангелії слави Христа…” (2 Кор. 4:3-4).

ІЛЮСТРАЦІЯ: Євангелія як сонце, яке розтоплює лід перетворюючи його на воду, і затверджує глину, роблячи із неї сухий камінь.

Третій висновок: Сила Євангелії НЕ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ БЕЗ БОЖОГО СТРАХУ: (14:6)

Наступний висновок розвіює ще один євангельський міф про те, що прийняття Євангелії - це вирішення проблеми страху перед Богом.

“… проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод!” (14:6). Слідуючи аргументації заклику небесного ангела прийняття Євангелії має проявитися у проявленні страху перед Богом. В 6-му вірші дієслово “побійтеся” розпочинає список із трьох дієслів у наказовій формі, які в своїй совокупності проливають світло на значення істинного Божого страху.

Перше повеління - “побійтеся” - гр. фобео - озн. “відчувати глибоку повагу, пошану, боячись зневажити - це страх в розумінні благоговіння перед Богом. Пасивна форма дієслова передбачає, що цей страх не зявляється в собі, а вселяється Богом… Таким чином, в серці віруючого Євангеліє викликає глибоку повагу, а в серці невіруючого - глибоку байдужість.

Друге повеління - “віддайте” у значенні “віддайте Йому славу.” Причому - це слава за те, що Бог є суддя. Бога не складно прославляти як спасителя, цю ідею не складно теоретично прийняти навіть неспасенним людям. Але віддавати славу Богу як Судді - це лише прерогатива спасенних. При чому, не Судді когось, а Судді мене, коли я розумію, що Бог є істинний Суддя, і я заслуговую на праведний суд. Євангеліє в серці віруючого викликає почуття відповідальності перед Богм, а верці невіруючого відчуття повної невідповідальності.

Третє повеління - “поклоніться” - гр. проскунео - “виражати своїм відношеням повну покірність і залежність” - це страх залишитися без Бога, страх розірваних стосунків із богом… Євангеліє в серці віруючого викликає відчуття повної залежності, а в серці невіруючого відчуття незалежності і свободи.

ПРОБЛЕМА: Одне із великих зол сучасного християнства - це відділення почуття Божого страху від ідеї Божої Євангелії. ПРИКЛАД: Сюжет однієї дитячої пісні, яка донедавна була популярна і НШколах і християнських дитячих таборах: “А я спокоен, я отдихаю, легко вдихаю и видихаю, я знаю Слово - оно от Бога, для счастья нужно поверить в Бога…”.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ: Хоча духовні пробудження трапляються то тут, то там по Божій благодаті у всьому світі, при цьому, досліджуючи історію християнства, не складно помітити закономірність - якщо на початку своєї історії Церква проповідувала Євангеліє у світі більше для ПОКАЯННЯ ГРІШНИКІВ, в останні часи Церква проповідує Євангеліє для СВІДОЦТВА ГРІШНИКАМ.

ГОСПОДНЯ ВІДПОВІДЬ: “І ця Євангелія Царства буде проповідуватися по всьому світі на свідчення всім народам, - і тоді прийде кінець” (Мт. 24:14).

****************************

ПРАКТИЧНІ МОТИВИ для служіння Церкви:

ПРОГОЛОШУВАТИ Є. НЕВІРУЮЧИМ не змішуючись із невіруючими: Як Божий ангел, який проголошує в полі зору всіх не спасенних, при цьому він міцно тримається небес, його не перетягують на свій бік.

ПРОГОЛОШУВАТИ Є. НЕВІРУЮЧИМ напередодні наростаючих судів: Божі суди не спадають, а наростають по силі і інтенсивності.

ПРОГОЛОШУВАТИ Є. НЕВІРУЮЧИМ навіть тоді, коли ніхто не відповідає на проголошення: Як листоноша, який передає лист адресатам заради вірності відправнику… Проповідь Є. - це не квитки на концерт попит на які залежить від аншлагу і цікавості.