Perseverance of the saints

“Тут терпіння святих” (Об. 14:9-12)

Або “Від чого Бог спасає спасенних?”

Контекст 14-го р. описує майбутню дію Б. праведного вічного покарання неспасенних (1-й А. - Вічне Єваноеліє для невір. світу; 2-й А. - Вічний вирок для невір. св.; 3-й А. - Вічне покарання для нев. св.).

РЕАЛЬНА ІСТОРІЯ: Трапилась на початку 80-х, коли один брат-баптист подорожував із Бішкеку в Киргизії до столиці. В нього був придбаний квиток… Прибувши на таксі до аеропорту, він, несучи в одній руці валізу, другою рукою випадково, не знає чому, вирвав квітку на клумбі… Тут, звідки не візьмись міліцейський свисток… товариш начальник… громадянин ваші документи… давайте пройдемо куди потрібно… Він каже, я не можу зрозуміти чому мене потягнуло… Але робити нічого, він у відділку… Протокол… пошук в базі… відбитки пальців. Ще до того вияснилось, що він віруючий-баптист, лишню годину проморочили голову… Його літак вилетів без нього… Коли розібралися, присрамили і виписали штраф, сигнал на місце роботи… Щ не вийшов він із відділку, як вияснилось, що сталась катастрофа його літака, від якого спасло його невелике гоніння… При наборі висоти літак зірвався в штопор і всі пасажири трагічно загинули… Ви бачите, як “день терпіння” перетворився для цього брата на “день спасіння”?

Прочитаний текст потрібно починати пояснювати із його “кульмінації”. Останній вірш тексту є відправн. точкою для його пояснення: “Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса” (12). Гр.сл. ὑπομονή букв озн. “стійкість”. Як повязати те що сказано тут із тим що написано безпосередньо перед цим? Відповідь: Заради спасіння, яке Бог дав по благодаті варто терпіти і бути стійкими у вірі, щоб підтверджуючи своє спасіння уподобитись уникнути ВІЧНОГО ПОКАРАННЯ, яке очікує на всіх неспасенних.

Нагадаю питання: “Від чого Бог спасає спасенних?” У більшості з нас лише загальна, формальна уява.

ТЕЗИС: Оцінюючи суть сказаного ми можемо побачити, що спасаючи спасенних Бог спасає їх від 2-ох найсуровіших покарань, які уготовані для неспасенного світу.

Майбутні покарання світу виллються у всій повноті лише в переддень Другого Приходу Христа, а сьогодні всі спасенні які терплять зневагу, приниження і ворожнечу цього світу покликані проявляти стійкість і терпіння усвідомленням того, від якого сурового лиха спасає Господь. Отже: “ВІд чого Бог спасає Своїх спасенних?”.

Бог обіцяє спасіння від 2-ох найсуровіших покарань.

Спасіння від великого вічного ГНІВУ: (14:9-10а)

“А ще інший ангел, третій, слідував за ними, промовляючи гучним голосом: Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку, то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву” (9-10а).

Першим найсуровішим покаранням є вічний, безкінечний, назвичайно великий Божий гнів - на неспасенних.

ЗАСЛУЖЕНИЙ (9): А тому повість про гнів починаєься із того, що зробили люди в супереч заклику Божої Євангелії. Вони спровокували Бога на гнів. ІЛЮСТРАЦІЯ: Вона своїми руками неначе проклали труби, прокопали канали чи пробурили свердловини із яких хлинув Г.Б. Спасіння спасенних - незаслужене, а покарання неспасенних заслужене повністю. Наступний вірш починається зі сполучника “то” (10) який передає ідею наслідків… О, якби ми, люди, завжди замислуювались про наслідки!

ПЕРСОНАЛЬНИЙ (10): В грецькому тесті зразу за сполучником стоїть особистий займенник “той” - “То той питиме вино Божого гніву…”. Бог кожному відплатить персонально, адресно. Покарання так само персональне як і спасіння. Дієслово “питиме” (піно) має Майбутній час і Середній рід - зворотню дію яка направлена самим на себе. Це показує - ті хто приймуть Божий гнів приймуть його тому, що це вони самі “випили його” із чаші, яку самі вибрали. І тоді, коли спасенні пють із чаші спасіння, не спасенні пють із тої чаші, яку вони самі собі вибрали (пор. Рим. 2:5).

БЕЗМЕЖНИЙ (10): Гр. іменник “гнів” (сумос) описує стан сильного невдоволеності, люті і гніву який виливається подібно бурхливому потоку. ІЛЮСТРАЦІЯ: В Малій Асії і в Ізраїлі були відомі сильні миттєві паводки, яки з великою силою заливали цілі рівнини все зносячи на своєму шляху.

ВИСОКОНОНЦЕНТРОВАНИЙ (10): В сучасній мові ми б виразили це як 100% вий гнів, без будь яких домішок і додавань милості і жалю. Щоб виразити інтенсивність Г.Б. Ангел прибігає до використання символічної образної мови порівнюючи його із вином “нерозбавленим, змішаним у чаші Його гніву”. Смисл цього порівняння дуже добре розуміли люди 1-го століття. Замість розведення водою і зменшення його інтенсивності, вино розводиться із концентратом вина, який в рази підсилює його силу. ІЛЮСТРАЦІЯ: Це якби пожежники приїхали гасити сильну пожежу і замість води або піни з пожежних гідрантів заливали полумя високооктановим бензином. До цього, друге слово “гнів” в 10-му вірші це інше слово після (сумос), слово (орге) - сильний гнів, сильніше вже нікуди - порівнюється із точкою кипіння води, коли вже 100 градусів і вода кипить.

ВНУТРІШНІЙ (10): Це та деталь Г.Б. про яку мало хто знає т.щ. мало хто думав. Ідея пиття Г.Б. передбачає, що це перше сурове покарання буде діяти із середини діючи на совість і внутрішні відчуття людини. Чітка послідовність: Божий гнів виходить із середини Божого праведного єства і вливається в середину грішного єства неспасенних людей. Мука від цього гніву буде мати внутрішній суровий ефект.

Господь в НЗ гарантує всім віруючим спасіння від вічного гніву Божого через віру в Христа: (Рим. 5:5-6-9) “Бо Христос, коли ми ще були безсилі, у відповідний час помер за нечестивих. Навряд чи хто помре за праведника; хіба, може, хтось за доброчинця наважиться померти. Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками. Тому тим більше тепер, оправдані Його кровю, ми завдяки Йому спасаємося від гніву”.

В день розпяття на Голгофі, Спаситель випив чашу Божого гніву за віруючих. Сюди входило всі ті 5-ть речей, які ми назвали… Він зайняв місце тих, хто заслужив гнів, він прийняв на Себе гнів, який по природі і ділам заслужили віруючі, щоб увести вибраних Богом Отцем у стосунки любові.

Спасіння від великого вічного ПОЗОРУ: (14:10б-11)

“… й буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем. І дим їхніх мук підіймається нвіки-віків. І не мають спокою ні вдень, ні вночі - ті, хто поклоняється звірові та його образові, або коли хто приймає знак його імені!” (10б-11).

Якщо перше найсуровіше покарання діятиме із середини людини, то друге діятиме ззовні людини. Дієслово “буде покараний” гр. бассанізо (Майбутній час, Пасивний стан) озн. “наводити сильні страждання, піддавати тортурам, мучити”.

При цьому словосполучення “у вогні та сірці” говорить не лише про інтенсивність розїдаючого вогню покарання, але і про інтенсивність розїдаючого позору. Ці слова також показують, що це покарання буде схожим на сумнозвісне покарання безбожних мешканців Содому та Гомори, гріх яких був настільки великий, що Б. навіки знищив і спопелив їхні прекрасні міста. Їх давним давно немає а “содомський позор” перманетно вївся в память всіх поколінь роду людського: “Господь же послав дощ на Содом і Гомору - сірку й вогонь від Господа з неба … Вранці Авраам поспішив до того місця, де стояв перед Господом, подивився він у бік Содома й Гомори т анавколишніх земель і побачив: ось підіймається полумя від землі, немов дим із печі” (Бут. 19:24, 27-28).

Про муки від позору свідчать цілий ряд важливих деталей - Страждання від вічного позору через дві присутності і дві відсутності.

Присутність святих Ангелів - в час благодаті, коли лунала проповідь Євангелії, ангели перебуваючи невидимо біля людей, посилалися “на служіння задля тих, хто має успадкувати спасіння” (Євр. 1:14). Вони були активно залучені в процес проповіді Євангелії для грішного світу. І тепер, ті хто служили невидимо, стануть видимими для неспасенних в час мук. Це викличе великі безкінечі муки сорому.

Присутність Божго Агнця - Букв. прийменник “перед” гр. енопіон, означає “бути перед кимось”… Христос названий цим титулом, щоб зробити наголос на Його спасительній Місії. Мука вічного позору буде полягати в тому, що Той, Кого вони відкинули як Спасителя, став їхнім суддею. Теологічна деталь: Спасенним по благодаті нічим хвалитися за те, що вони прийняли Христа. Неспасенним є за що соромити, тому що вони повністю винні в тому, що не побажали Христа.

Відсутність всіх спасенних - Тут не сказано, що вічні муки не спасенних будуть відбуватися перед обличчям спасенних. Вираз “Дим їхніх мук підіймається навіки-віків” (11а) це алюзія (звязок) із прикладом Авраама, який знаходився на безпечній відстані від Содому й Гомори в день знищення і бачив лише дим палаючих міст. Це відповідає розповіді Христа про Лазаря і багача. Останній, знаходячись у страшних муках аду, бачив велику пропасть, бачив Авраама і Лазаря в раю. При цьому Лазар його не бачив (Лк. 16:19-31).

Відсутність спокою - Спокій, про який іде мова, це не ШАЛОМ, а банальна невеличка зупинка для короткого перепочинку: “І не мають спокою ні вдень ні в ночі” (11б). Діслово “не мають” - передає ідею теперішнього часу, хоча мова йде про майбутні страждання. ПИТАННЯ: Як пояснити це граматичне явище? ВІДПОВІДЬ: Це явище не граматичне, а теологічне. Адже неспасенні Христом понесуть вічні муки в аду в майбутньому, про те, вони вже живуть так, як в аду в теперішній час, ще не будучи в ньому - не маючи спокою.

Тоді як всім невіруючим гарантований вічний позор, всім спасенним обітована вічна Божа Слава. Як не приписати собі того, чого не маємо. Слід прислухатись до Ап. Павла: “Ви знаєте, як кожного з вас, немов батько своїх дітей, ми просили, вмовляли і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, який покликав вас у Своє Царство і славу” (1 Сол. 2:11-12).

В день Голгофського розпяття Спаситель взяв на Себе позор всіх віруючих. Про це пророкує Ісая у віках: “Адже Він піднявся перед Ним, як паросток від кореня з сухої землі. Не було в Ньому ні вигляду, ні величі - ми Його бачили, але не було нічого, що можна було б побажати. Він був зневажений і відкинутий людьми - Страждалець, Котрий зазнав болю, від Якого люди відвертали свої обличчя; Ним гидували, і ми за ніщо вважали Його. Але ж Він поніс на Собі наші недуги, взяв на Себе наші страждання, тоді як ми вважали, що Він покараний, побитий і принижений Богом” (Іс. 53:2-4).