First Witnesses of the Resurrection

“Найперші свідки Воскресіння” (Мт. 28:1-15)

Коли ми вітаємось “Христос Воскрес!” або вторимо відповіддю на привітання “Воістину Воскрес!”, ми беремо на себе роль свідків В.Х. які беруться за те, щоб підтверджувати. ************************************

В часовому просторі ми живемо на відстані від 1-го Дня В.Х. Більшість сучасних вчених схиляються до дати 3 квітня 33 року як найбільш ймовірної дати розп’яття. А отже, Воскр. (на 3-й день) відбулося 5 квітня 33 року — майже 1992 р. тому, якщо рахувати від 2025 року. Таким чином, по Б. святому промислу ми запізнилися рівно на 1992 роки.

При цьому, Божий промисел передбачив зберегти для нас незаперечні свідчення записані у 4-х Євангеліях і підтверджених доктриною НЗ.

Серед євангелистів особливої уваги заслуговує розповідь Ап. Матвія. В минулому успішний і підприємливий митник… Знав як збирав і рахував Римські динарії. А тепер - Євангельські історії.

Теологічна особливість 1-ї Євангелії в т.щ. Матвій загострює ув. на Христі, як на Месії і Царі Свого народу. Цар має родослівя, народження, переслідування, вихід на служіння, вчення (правила Царства), доброчинність, етику, противників, смерть, поховння… ну все як у справжнього царя. Найнезвичніша і найвеличніша деталь, яка відрязняє Христа від будь якого іншого земного царя - це Його Воскресіння.

ТЕЗИС: Ми розглянемо 4-и найперші свідоцтва Воскресіння Царя, які доказують незаперечність Воскресіння і показують різне ставлення до Воскреслого Христа.

І. Перше свідоцтво: ЗЕМЛЯ - потряслась але не змінилась: (28:1-3)

Написано: “І ось стався великий землетрус…” (2). Землетруси були не рідким явищем в Ізраїлі. При цьому, сам євангелист говорить про нього із великим подивом “І ось”, називаючи його “великим” букв. “сейсмос мегас”. Нам невідома магнітуда і радіус цього землетрусу.

В теологічному сенсі було дуже важливо, щоб саме “земля” була найпершим свідком цієї знакової події. Адже “На початку сотрворив Бог небо та землю” (Бут. 1:1). Земля стала проклятою через гріх Адама: “проклята через тебе земля!” (Бут. 3:17). Земля прийняла першу пролиту кров Авеля від руки Каїна, й тому від неї голосить невинно пролита кров (Бут. 4:10-11). Земля наряду із небов виступає свідком невірності Завіту з Господом: “Я закликаю сьогодні за свідків небо і землю. Я поклав перед вами життя і смерть, благословення і прокляття” (Втор. 30:19). Земля потрясалась, коли Господь зійшов із неба на Сінай (Вих. 19:18). І ось тут, земля сильно здригається, коли Господь виходить із землі під час Воскресіння.

В практичному сенсі, варто сказати, що Земля - це благословенний, але не спасенний свідок. Після свого тимчасового локального трясіння вона залишилась колишьою землею… ЦЕ МОЖНА ПОРІВНЯТИ із тими християнсьькими свідками яка вітаються, але на міняються. Які на великі свята сильно потрясаються темою, проповіддю, емоціями, але так і не міняються перед Богом.

ІІ. Друге свідоцтво: СТОРОЖА - затремтіла але обманула: (28:4, 11-15)

Написано: “Від страху перед ним затремтіла варта і стала, наче мертва” (4). На сторожі були поставлені солдати Римської армії, яку дав у розпорядження Понтій Пилат книжникам та фарисеям *(27:65-66). Хоча точної кількості не названо, проте прийнято вважати що воїнів було від 4 до 16, озброєних до зубів і готових вступити в бій. Це свідчить про те, що першими людськими свідками В.Х. були не євреї а язичники. Своє свідоцтво вони підтвердили своїм бігством…

Воїни були прямими свідками В.Х. спостерігаючи за процесом на відстані витягнутої руки. І здавалося б що саме вони від 4 до 16 осіб мали бути першими хто злякалися і покаялися (з них вийшла б хороша нова церква :)). Але ні, як свідчить слово, вони спостерігши за В.Х., і злякавшись, стали ще гіршими. Вони вдалися до викривлення правди за матеріальну плату (28:11-15).

В практичному сенсі, ці воїни нагадують нам всіх тих людей, які в певні моменти життя готові перелякатися Божих діянь і навіть залишати свої гріховні позиції. Але при цьому, від взаємодії із Божественним свідоцтвом, вони будучи грішниками, стають ще більшими грішниками, намагаючись вигородити себе і замести свої гріховні сліди. ЇМ ПОДІБНІ всі ті, хто порою стає дуже близько до Божих чудес і явлень Божої сили в Церкві. Однак, лякаючись, вони тікають, бувши грішними - впадають у ще більші гріхи, вважаючи, що це єдино-вірний шлях.

ІІІ. Третє свідоцтво: СМЕРТЬ - капітулювала але не перестала вбивати (28:5-7)

Написано: “Немає Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Ідіть, подивіться на місце де Він лежав” (6). Від дня гріхопадіння Адама, смерть день у день, рік за роком, століття за століттям засвідчувала гріховну капітуляцію роду людського. Вона приходила щоб забрати кожного, і ще ніхто не виривався… Навіть тоді, коли люди воскресали, вони все рівно далеко не відставали, тому, що… На цей раз, все було по іншому. Воскресіння Христа - це перемога Христа над смертю, коли вона не просто програла, але капітулювала перед Христом.

В теологічному сенсі, з моменту В.Х. почав виконуватися принцип “Вже так, але ще ні”. Тому, що смерть вже повністю переможена, але вона продовжує свою злу діялність із Божого допущення, але без права на це.

В практичному сенсі, цей третій свідок демонструє парадоксальний принцип - вороги Христові, яких переміг Христос, продовжують діяти в світі до встановленого часу т.щ. Бог допускає і попускає це, тоді як вони не мають на це ні малійшого права. ЦЬОМУ ВОРОГУ подібні всі ті, хто противиться Христу, але отримує ще час, для свого існування.

В Цьому світлі ми більше можемо зрозуміти слова Ап. Павла: (1 Кор. 15:25-26) “Бо Йому належить царювати, до ки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги. Останній ворог, який буде знищений - це смерть”.

ІV. Четверте свідоцтво: ЖІНКИ - злякались і поклонились (28:8-10)

Написано: “Вони з поспіхом відійшли від гробниці - зі страхом та великою радістю; побігли, щоб сповістити Його учнів. Коли ж вони йшли сповістити Його учнів, ось Ісус зустрів їх, кажучи: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги й поклонилися Йому. Тоді каже їм Ісус: Не бійтеся, ідіть сповістіть Моїм братам, щоб ішли до Галилеї, - там Мене побачать” (8-10). Ця четверта група свідків є кульмінаційною по задуму єв. повісті. Група жінок відзеркалює собою головну ідею “Притчі про Сіяча” (Мт. 13). Насіння Боже однаково падало скрізь, однак лише на доброму грунті принесло плід на Божу Славу.

ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ до Христа - Цю привязаність не здатний розірвати навіть факт смерті (1).

ПОКІРНІСТЬ ради Христа - “Вони з поспіхом відійшли від гробниці” (8) з повною серйозністю покорившись словам ангела - того, кого послав Христос до них (7).

СМІЛИВІСТЬ у Христі - Як відомо, вони ніколи не були з Ісусом в лодці, на горі Переображення чи Гефсиманії. При цьому, в Воскреслий ранок вони проявили значно більшу сміливість ніж у Петра і Івана та Якова, найбільших апостолів Христа.

СМИРЕННЯ як у Христа - Парадоксальним є те, що жінки швидкі щоб почути і зробити і не швидкі щоб говорити. Чому потрібно поспішати? Чому не можна пояснити що сталось. Чому ангели не скажуть самі? Адже для них не буде складати великої складнотсті сказати апостолам що і їм. Чому не можна обіймати ноги Христу? Адже вони поклоняються Йому і люблять Його. Чому потрібно направляти апостолів в Галилею? Хіба не можна зустрітись поближче. І гордість і егоїзм може задавати багато питань: Чому? Чому? Чому?…

ПОКЛОНІННЯ Христу - Це перша і єдина реакція на Воскресіння Христа.