Happiness of a Lost Life

“Щастя втраченого життя” (Об. 14:13)

Найбільше, що нам - людям - не потрібно доказувати - це те, що ми смертні. Все зводиться до того, що як би не тривало наше життя, врешті решт доведеться помирати.

ПРИКЛАД: На лекціях по античній філософії, наш професор розповів одну східну притчу про те, як багатий допитливий монарх вирішив конкретно дізнатися “До чого саме зводиться все людське життя?” Для цього він доручив цілій когорті своїх вчених мудреців відправитися на цілий рік щоб дослідити це питання… А навіщо дарма їсти хліб?… Мудреці пішли, і рівно через рік повернулися до царя, ведучи за собою цілий обоз возів запряжених волами, на яких розмістилися книги… Через рік… принесли товсту книгу сторінок на тисячу… На тертій рік до престолу царя підійшов лише один мудрець і витягнув із під поли невеликий папірець на якому було написане всього лише одне речення: “Люди народжуються, страждають, помирають!”.

ФАКТ: “Немає сумніву в тому, що ми народилися, рівно як немає сумніву в тому, що нам доведеться помирати”.

Прочитаний нами текст має особливу роль і місце для Церкви. Церкву, яка “читає, слухає і виконує слова пророцтва цієї книги” (1:3) і отримує “велике щастя” (блаженство), Господь благословляє також “щастям” від усвідомлення того, що з ними станеться під час фізичної смерті і зразу після моменту фізичної смерті. Цей текст звязує нас із 1:3 і нагадує Ц. тему “блаженства” (великого щастя), яка відкривається в тому, що неймовірно щасливим є не лише той хто читає, слухає і хто виконує Писання, а й той, хто роблячи це “помирає в Господі”.

До речі констатація щастя (формула щастя) “благженний” зустрічається в книзі 7-м разів - 1:3; тут; 16:15; 19:9; 20:6; 22:7, 14. Слово “блаженство” складно перевести, але воно виражає цілий комплекс речей із яких складається щастя: успіх, шалом в глибокому розумінні, процвітання. Бог через Іоанна вражаючим способом заявляє, що ті хто помирають віруючими - надзвичайно щасливі. Таким чином, віруючі помираючи віруючим в Христа “благословляються смертю” (Томас Шрайнер).

Це настільки важливо, що Ап. Іоанн отримує наказ “Запиши!” (14:13) - щоб увіковічнити цю істину і точно передавати її із покоління в покоління.

РЕАЛЬНІСТЬ СВІТУ Полягає втому, що “фізична смерть” - це повна зупинка - це крах. А тому, про неї прийнято і бажано не згадувати без особливої на те причини. РЕАЛЬНІСТЬ ЦЕРКВИ Полягає в тому, що “фізична смерть” - це початок справжнього щастя у Христі.

ПЕРЕД НАМИ ПИТАННЯ: Що означає “помирати в Господі”? І чому саме такі померлі можуть вважатися надзвичайно щасливими людьми?

ТЕЗИС: Чуючи голос Святого Духа з неба, Ап. Іоанн отримав повеління закликати Церкву готуватися до свого переходу на небо через фізичну смерть і сприймати цей перехід як велике щастя, зазначаючи 2-ва пояснення, чому всі померлі у Христі повинні вважатися надзвичайно щасливими.

І. Перше пояснення - Померлі у Христі мають ВІЧНИЙ ВІДПОЧИНОК:

На відміну від т.х. послідував антихристу й буде вічно й неусипно страждати в муках вічного вогню і Божого гніву, ті хто послідували за Христом - будуть вічно відпочивати і покоїтися. Для них настане вічний ШАББАТ ШАЛОМ. Якщо можна виразитися сучасною мовою небесний курорт “Пять зірок плюс” небесного масштабу.

Ідея вічного відпочинку померлих у Христі, які перейшли на небеса, випромінюється у запевненні Святого Духа: “Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів”. Боже слово не лише констатує, але і гарантує т.щ. вічність для спасенних буде відпочинком у Христі.

В.В. задокументований у книзі - “Напиши” (Імператив теп. часу озн. = “напиши прямо зараз”). Вписаний у сторінки святого Слова.

В.В. гарантований стражданням, смертю і воскресінням Христа. Вислів “віднині” робить відрахунок від часу після Жертви Христа. На хресті Христос страждав, щоб у вічності віруючі в Нього відпочивали.

В.В. підтверджений запевненням Святого Духа - “Так говорить Дух”. Це звучить як констатація невідмінності майбутнього факту.

В.В дарований Богом - “нехай вони відпочинуть від своїх трудів” - гр. дієслво “відпочинуть” Майбутнього часу і Пасивної форми, озн. що відпочинок буде походити не від них, а для них від Бога. Бог забезпечить їхній відпочинок.

В.В. наповнений комфортом - “від своїх трудів”, гр. “труд” койпос, означає “працювати до повної знемоги, або “стан дискомфорту, складності або потрясіння”. При цьому, саме з дискомфортом порівнюється труд і служіння віруючих на землі. Саме тут нам стає чітко зрозуміло чому нам часто буває важко.

Коли ми думаємо про реальність майбутньої фіз. смерті, або про тих вір. хто вже померли думки про смерть здебільшого засмучують нас, т.щ. ми думаючи про смерть приводимо на память мертве тіло, гроб, похорони, сльози, могилу, вінки. Це для нас асоціюється із сумбурними тяготами, і ми схильні співчувати бідолашним покійним віруючим.

Євангеліє полягає в тому, що В.В. починається не в Вічності, а в цьому житті. Шляхом і дверима для В.В. є Христос: ХРИСТОС - ФУНДАМЕНТ ВІЧНОГО ВІДПОЧИНКУ (Мт. 11:28-29) “Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, - і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, - і знайдете спокій своїм душам”.

ІІ. Друге пояснення - Померлі у Христі мають ВІЧНУ НАГОРОДУ:

На відміну від не спасенних, які послідували за антихристом і отримують покарання за свої злі діла, ті, хто послідував за Христом, будуть також зустрічатися зі своїми добрими ділами після своєї смерті, для того щоб отримати нагороду. Бог не є несправедливим у сфері праведного суду, щоб забути про злі діла злочинців. Рівно як, Бог не є несправедливим, щоб забути про добрі діла доброчинців.

Сьогоднішній наш текст зазначає про В.Н. за добрі діла дуже лаконічно і точно: “їхні діла йдуть слідом за ними”. Про що це говорить нам? Давайте зробимо текстуальні спостереження.

По-перше: Діла спасенних йдуть за ними, а не перед ними. Це показує, що діла спасенних не являються причиною їхнього спасіння, інакше, вони б слідували перед ними.

По-друге: Це показує, що добрі діла є не коренем спасіння, а плодами спасіння. Коренем нашого спасіння є Божа спасаюча благодать у Христі.

По-третє: Це також свідчить, що добрі діла інших зараховуються лише їм і не переходять на інших. Ця ідея вступає в суперечку із вірою в святих угодників, які із небес заступаються за когось на землі. А тому їм потрібно молитися і просити, щоб вони своїми добрими вчинками служили на небі і догоджали Господу за нас.

По-четверте: Це показує, що добрі діла, як і злі, слідують за людиною по пятам. Тут використовується унікальне дієслово аколусео, яке буквально означало “бути послідовником”, або “слідувати як учень”… Це означає, що наші діла являються нашими послідовниками… Якщо вони можуть слідувати за людиною після її смерті, тим більше, вони дуже легко слідують за нею на цій землі. ІЛЮСТРАЦІЯ: Роблячи добрі діла, людина, як той купець неначе веде за собою цілі каравани, які наповнені прянощами та різним добром. Роблячи злі діла, зла людина, як той злочинець, тягне за собою кандали. І кожен злий вчинок додає ще одну ланку до ланцюга.

По-пяте: Це доказує, що після смерті людина не зможе взяти на той світ нічого попри своїх діл. Одяг в який наряджають покійного на цьому світі, речі, аксесуари і предмети, якими можуть намагатися прикрасити покійне тіло після смерті залишається із тілом, а з душею в інший світ слідують лише діла. Саме із ділами кожна людина буде стояти перед Богом на суді. ПРИКЛАД: В древності, при похованні вельмож, царів і фараонів побутувало переконання, що в могилу із метрвим тілом потрібно було покласти якомога більше цінних речей. Тому, покійні тіла фараонів клали до велетенських пірамід, які наповняли золотом і різними коштовностями. Однак, похований багатій попри все переходив на той світ великим бідняком у супроводі лише своїх діл.

Коли ми думаємо про реальність майбутньої фіз. смерті, нам необхідно також помишляти і про реальність майбутньої нагороди. Спасіння спасенних дарується не по ділам, а по благодаті у Христі. Хоча добрі діла не спасають, вони є свідками присутності чи відсутності спасіння. При наявності добрих діл, рівень їхньої дорогоцінності вказує на розмір майбутньої вічної нагороди.

Будуть не спасенні, що думали що вони спасенні, але не ввійдуть в Ц.Н..

Будуть спасенні, що ввійдуть в Ц.Н. і отримують нагороду для слави Христа.

Будуть такі спасенні, які отримають спасіння, але прийдуть до Ц.Н. без достойної нагороди за добрі діла.

Ця ідея узгоджується зі словами Ап. Павла: ХРИСТОС ФУНДАМЕНТ ВІЧНОЇ НАГОРОДИ. Євангеліє полягає в тому, що духовно-слабкі спасенні віруючі закликаються до того, щоб будувати на Христі із цінних матеріалів.

(1 Кор. 3:11-15): “Адже ніхто не може покласти іншої основи, крім уже покладеної, а нею є Ісус Христос.

12. Коли хто будує на цій основі із золота, срібла, коштовного каміння, дерева, сіна чи соломи,

13. то діло кожного виявиться; день покаже, бо виявляється вогнем; сам же вогонь і випробує діло кожного - яким воно є.

14. Коли чиєсь діло, яке він збудував, устоїть, той одержить нагороду,

15. а чиє діло згорить, той зазнає шкоди; втім, сам він спасеться, та наче через вогонь”.