Worship Overcomes Evil

“Поклоніння перемагає зло” (Об. 15:1-8)

Поклоніння Триєдиному Богу - це одна із практичних тем кн. Апокаліпсіс. Книга - одне суцільне поклоніння від 1-го по 22-й розділ, яке бере початок від 1-го століття при Ап. Іоанні, проходить через історію Церкви, і приводить до Безкінечної Вічності. ІЛЮСТРАЦІЯ: Як перлинки нанизуються на міцну золоту нитку, так всі події спасіння і судів нанизуються на нитку поклоніння Христу і Триєдиному Богу.

ТЕОЛОГІЯ: Праведною реакцією Бога на зло у світі є Його праведний гнів, який має “довершитися” (15:1) - тобто у Б. гніву є конкретна мета - завершити зло. Праведною реакцією Церкви на зло в світі - покладатися на Бога і поклонятися Богу.

Особливим видом поклоніння Богу є поклоніння під час звершення Божих судів і перемоги над злом.

Христос через Ап. Іоанна детально розписує гряду останніх подій у світі, щоб показати місце Бога, місце зла у світі і місце Ц., коли Бог допускає і коли карає зло. Церква Христа покликана поклонятися Богу коли по Його допущенню зло атакує Ц.; Церква покликана поклонятися Богу, коли Бог атакує і знищує зло.

Саме такий вид поклоніння показаний Церкві у прочитаному Слові. Перед нами картина поклоніння спасенних на небі, в той самий час, коли Бог приводить Свої суди до кульмінації на землі. У вирі бурхливих подій Ап. Іоанн бачить на небесах “тих які перемогли звіра та його образ, його знак і число його імені” (15:2б). Спасенні поклоняються Триєдиному Богу на небі, коли Він судить і знищує зло на землі.

ПИТАННЯ: Чому про це важливо чути Церкві на Землі? ВІДПОВІДЬ: Щоб живучи по Божому суверенному допущенню у злому світі боротися зі злом через Поклоніння Богу… ЯК ВІДОМО: За свою історію Церква на землі намагалась “ріжними” способами боротися зі злом.

То потерпаючи від зла, як це було у перших 3-х століттях під час суворих гонінь.

То маніпулюючи злом, (намагаючись приручити зло) як це було після 4-го століття, коли Церкву садили на троні разом із земними злими царями.

То викриваючи зло, як це було в часи Реформації.

То ігноруючи зло або покриваючи зло, і намагаючись вирішувати проблеми, називаючи зло добром, а добро злом…

ТЕЗИС: Уважно дивлячись на поклоніння спасенних зібраних на Небі, спасенні на землі зібрані у Церкві можуть перейняти ефективний метод боротьби зі злом через поклоніння Богу, яке відкривається у тьох небесних ключах: (1) Святості Божій; (2) Слові Божому, і (3) Славослов’ї Божому.

Перший небесний ключ поклоніння, яке перемагає зло: СВЯТІСТЬ БОЖА: (15:1-2)

Перед нами повстає досить детальна і ясна картина того, в чому полягає суть Божої святості:

Відзначена духовною ЧИСТОТОЮ: “І я побачив наче склянне море, змішане з вогнем” (2). І море і вогонь символічно асоціюються із служінням в Скинії та Храмі: (Вих. 30:18-20) “Зроби мідний умивальник для вмивання і для нього мідну підставку. Постав його між Наметом Свідчення та між жертовником, і налий в нього води. Аарон та його сини митимуть свої руки та свої ноги. Вони обмиватимуться водою щоразу, коли входитимуть у Намет Свідчення, аби не померти, а також тоді, коли приступатимуть до жертовника служити і приносити жертви всепалення Господу”. Як ми бачимо, священники не могли виробляти чистоту, вони могли приймати даровану чистоту від місця Б. присутності. Подібним чином і Ц.

Відзначена духовною ПЕРЕМОГОЮ: “тих, які перемогли звіра, та його образ, його знак і число його імені” (2). Це не означає, що переможці перемогли, тому що боролись з гріхом, дияволом і антихристом своїми силами. Їхній гарант перемоги - Агнець. Вони перемогли звіра тому, що вірно слідували за Агнцем.

Відзначена духовною СТІЙКІСТЮ: Написано, що “вони стояли на скляному морі” (2), що означає не що інше, як їхню непохитність у їхній святості. Дієприкметник у формі перфекту вказує на завершену дію в минулому яка незмінно продовжується у теперішньому “стоять” - “ті що стали й ще й досі стоять”, “ті що продовжують стояти”. На відміну від Ап. Петра, який став на Море Галилейське і почав потопати, через невірство, вони стали і продовжують стояти у вірності.

Відзначена духовною РАДІСТЮ: Це підкреслюється висловом: “тримаючи гусла Божі” (2). Якби вони тримали гусла Давида, вони б у Божій присутності більше плакали ніж раділи. Але вони мають гусла Божі, неначе Сам Бог передав їм Свою власну радість. Саме тому, Ап. Павло впевнено закликає Ц. у Филипах: “Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте!” (Фил. 4:4).

***ПРАКТИЧНО*** Це дуже показово для нас, адже ми можемо бути дизорієновані самі собою, традиціями чи своїми дивакуватостями, визначаючи рівень святості кожен по різному:

Рівнем досвіду (о у нього такий багатий життєвий багаж);

Рівнем суворості (о цей брат чи скоріше сестра - все помічає, всім робить зауваження, такий злий, аж святий…);

Рівнем задіяності (о, він вдома не буває все їздить, ходить і щось робить по служінню)…

Рівнем освіченості (от він так багато знає, значить святий);

Рівнем простоти (о цей християнин так просто живе, значить він святий);

АЛЕ в більшості випадків - на жаль - НЕ РІВНЕМ ЧИСТОТИ - духовна чистота має ключове значення не лише для того щоб перемагати зло на землі, але і для того щоб входити у Небесне Царство: “І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але ті, хто записаний в книзі життя Агнця” (21:27).

Другий небесний ключ поклоніння, яке перемагає зло: СЛОВО БОЖЕ: (15:3-5)

Поглянувши в написане Слово, навіть не озброєним оком, можна помітити, що тут згадується Боже Слово. Це не “тафталогія” - це другий небесний ключ.

“Вони співали пісню Мойсея, Божого раба, та пісню Агнця, проголошуючи…” (3). Це означає не що інше як те, що вони цитують Боже Слово орієнтуючись на Божественний потенціал Слова. Давайте прослідкуємо їхню практику на небі, щоб і нам на землі озброїтися тими ж методами:

Звертаються до конкретних місць Писання - Друга кн. Мойсея - Вихід 15:1-18 і Пята кн. Второзаконня 32:1-43 (особливо 4-й вірш).

Використовують конкретні місця Писання у конкретних обставинах - ситуація в якій опинилися святі на небі після спасіння і перед 7-ма карами, схожа на ситуацію в якій опинився Ізраїль після спасіння із Єгипту через 10 кар (Вихід 15).

Цитують Писання на пам’ять - в їхніх руках немає книг, або карток по вивченню текстів. Вони промовляють Слово вивчене на память і покладене глибоко у серце.

Беруть приклад зі Христа - Чому пісня Мойсея одночасно називається також і піснею Агнця? Т.щ. в одному із Месіанських псалмів предтеча Христа - Давид, пророче говорячи від імені Месії, використовує слова Писання у Своїй ситуації: “Немає серед богів подібного до Тебе, Господи, і немає таких діянь, як Твої. Усі народи, яких Ти створив, прийдуть і поклоняться перед Тобою, Господи, і прославлятимуть Імя Твоє” (Пс. 86:8-9).

Цитування Писання дуже легко перетікає в молитву - Складно назвати - Чи це цитування Писання яке народжує молитву? - Чи це молитва яка народжує цитування Писання? Саме тут криється одна із відповідей на питання: “Чому нам буває складно молитися?”, або “Чому наша молитва звучить нескладно?”.

***ПРАКТИЧНО*** Якщо ми дійсно переймемо практику перебування у Божому Слові так, як це роблять спасенні на небі, тобі ми і на землі будемо достойно триматися перед Богом і світом. ВАЖЛИВО: Застосування Писання починається із знання Писання. Ви знаєте, відповідальність пастора навчати, проповідувати, пояснювати - забезпечити знання Писання, а відповідальність членів церкви - знати і виконувати. ПАМЯТАЙТЕ: Благословіння Слова не перетече автоматично без синергії трьох дій: “Блаженний хто читає, і ті хто слухає слова пророцтва та дотримується написаного в ньому” (1:3). Це як у дзеркалі відображує найбільшу Божу заповідь, яку проголосив Мойсей після Сінаю, і на якій наголосив Христос перед Голгофою: “Возлюби Господа, свого Бога, всім своїм серцем, усією своєю душею і всією своєю силою” (Вт. 6:5). “Силою” - означає “дією”.

ПИТАННЯ: Без чого не можливе знання Писання?

Без постійного щоденного читання. До сорому нашого скажу, що саме це стає штопором для знання Писання. Потяг, який має відвезти нас у блаженні місця зупинився так і не набравши ходу. Просто інколи котиться під дією короткочасного настрою, труднощів або викликів. Справжнє серйозне натхнення до багатьох так і не приходить і то зрозуміло по якій причині, яка всім відома у духовному світі - диявол краде посіяне слово.

Без вивчення. Знати автора, адресатів, обставини, місце, час, план, структуру…

Без систематизації. Проведення паралелей і відзначення взаємозвязків. Знати, що Бог у Слові говорить про (1) Боже Слово, (2) Про Себе, (3) Про Сина, (4) Про Духа, (5) Про людину… Знати і швидко знаходити де це написано.

Без повторення. На відміну від всіляких інших книг, зміст яких вичерпується і швидко набридає для читачів, у Божого Слова діє зворотня “тяга”. Чим більше ми читаємо, тим більше ми розуміємо що ми його не знаємо так, як би мали знати…

_______________ Наше належне застосування не розпочнеться до тих пір доки

Третій небесний ключ поклоніння, яке перемагає зло: СЛАВОСЛОВ’Я БОГУ: (15:3б-8)

Після першого небесного ключа поклоніння - СВЯТОСТІ, Другий небесний ключ поклоніння - СЛОВО чудесним чином народжує третій ключ - СЛАВОСЛОВ’Я. Розглянувши перебування святих у Слові Божому, ми непомітно розглянули їхнє СЛАВОСЛОВ’Я перед обличчям Божим.

Нам залишилось констатувати факт того, як діє СЛАВОСЛОВ’Я, яке звершується у СВЯТОСТІ і у СЛОВІ.

Діє моментально - “І після цього…” (5). Подальші дії стались настільки швидко і невідкладно, щоб перед звершенням не змогло вклинитись ніщо інше. Неначе Господь чекав одночасну дію наявності всіх ключів.

Діє помітно - Ап. Іоанн каже: “я глянув” (5). Глянув т.щ. було на що дивитися. Гр. дієслово у часі Аорист вказує на це як на звершений факт - “я побачив”, або “я помітив”.

Діє непримусово - Святі на небесах виражаючи своє СЛАВОСЛОВЯ абсолютно нічого не просять. Ні одна літера у цій молитві не направлена щоб щось просити. СЛАВОСЛОВЯ орієнтується на те щоб:

По-перше, ВИЗНАВАТИ Бога тим Ким Він є.

По-друге, ВОЗВЕЛИЧУВАТИ Бога за те, що Він звершує.

По-третє, ВОСТОРГАТИСЯ величчю Божою - захоплюватися Ним.

По-четверте, ВПЕВНЮВАТИСЬ у майбутніх звершеннях.

ІЛЮСТРАЦІЯ: Наші молитви Господу нерідко нагадують маршрут карася по вузькому струмку високо в гору… Він дивиться що зверху ллються потоки, і намагається пробратися туди вгору разом зі своїми численними проханнями, які в основному направлені на нього… Молитва повинна бути СЛАВОСЛОВЯМ - поринути у величезний Божий Океан і поринати у Божій Славі.

ПРИКЛАД: Вестмінстерський катехизис — це один із ключових документів Реформації, створений у XVII столітті з метою систематизованого викладу християнської віри в дусі кальвінізму. Його розробила Вестмінстерська Асамблея — група богословів і церковних діячів, що зібралася в Лондоні у 1643–1653 роках за дорученням англійського парламенту. 📖 Вестмінстерський Малий катехизис, Розділ 1, Питання 1:

Питання: Яка головна мета людини?

Відповідь: Головна мета людини — прославляти Бога й насолоджуватися Ним повіки. (англ. “Man’s chief end is to glorify God, and to enjoy Him forever.”)

***ПРАКТИЧНО*** Школа стосунків із Богом на землі - нас не переведуть із 1-го класу далі, якщо ми не навчимося СЛАВОСЛОВИТИ Його. Навчитися не просити, а славити і довіряти, що Він пошле нам те, що благопотрібно нам тому, що ми довіряємо і кажемо “Отче наш, Сущий в небесах, нехай святиться Імя Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде Воля Твоя як в небі так і на землі” (Мт. 6:9-10).

ПРИКЛАД: Павло та Сила, бувши несправедливо звинуваченими, побитими і посаженими до міської вязниці, протягнувши ноги до тюремної колоди. Вони не просили, а прославляли: “Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а вязні слухали їх. Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа вязниці; враз відчинилися всі двері, і з усіх поспадали кайдани” (Дії 16:25-26). Скажіть, хіба вони просили про це? Вони просто прославляли. А Бог, зробив те, що було потрібно.