Faithfulness to the End

“Вірність до кінця” (Об. 2:8-11)

По черзі послань до 7-ми ц. Малої Асії, після першої п.ц. у місті Ефес, Христос зв. до п.ц. у місті Смірна. Попередня Ефеська церква - це «Нелюбляча церква» - її професіоналізм стрімко зростав і місцями навіть зашкалював від успіхів, а любов до Христа зменшувалась у спадаючій прогресії.

Смирнська ц. від Ефеської географічно знаходилась на незначній відстані, але в духовній площині буття, вона була на протилежному духовному континенті. Якщо у 1-ої любов постійно зменшувалась, то 2-га все більше привязувалась любовю до Христа. І коли вона привязувалась до Христа, вона все більше відвязувалась від світу і відторгалась ним. Тому, її можна сміливо називати “Відторгнутою церквою”.

По закону “Полярного відхилення” - “чим більше ти віддаляєшся від одного боку, тим ближче ти приближаєшся до протилежного”. Церква зближалась із Христом і відторгалась Світом. Церква відторгалась Світом і все тісніше зближалась із Христом. Саме так, і по іншому ніяк, діє принцип “вірності до кінця”.

**************************************************************

НЗ місто Смирна, в якому дочасно замешкувала Смирнська ц., історично отр. назву від відомої, запашної й неймовірно дорогої ароматичної смоли “Смирни” (гр. сл. “смирна” озн. “гірка” т.щ. має терпко-гіркий запах, який із неприємно насиченого переходить у ароматний). Цю ароматичну смолу отримували із рідкісних дерев і транспортували за тридевять земель - із Індії, Аравії та Ефіопії. Золото, ладан та смирна були трьома елементами якими визначались ринкові ціни… Місто стало бізнес-хабом зі складами із яких ароматичну смолу відвантажували до Римської імп. … Навіть невеликий шматочок смирни постійно виділяє стійкий гірко-пряний аромат. Тому, коли давали нову назву міста, не довго думаючи назвали його по запаху… УЯВІТЬ: Все місто було пропитане благовонним дорогим ароматом смирни. Людям не потрібні були парфуми (шанель №5), а мандрівники могли шукати місто просто на запах.

Незважаючи на гіркоту в назві, та терпкий запах, який високонцентровано витав у повітрі, світське життя в місті було доволі солодким. Як зазначають історики: місто відзначалось унікальними особливостями, які робили життя в місті сущим раєм на землі.

Величні будівлі. Кожен дім був витвором мистецтва.

Високі прибутки. Заробітки робилися майже з повітря… Бізнесмени були звільнені від всіх податків. Робота зводилась до принципу: “Купи продай, іди не заважай…”.

Велична слава. В цьому місці народився відомий епічний Гомер.

Релігійна свобода. Побудовані храми всім вигаданим богам. На центральній вулиці міста були була побудована ціла гряда храмів. Через позолочені дахи і стіни храмів ця вулиця отримала назву: “Золота вулиця”. Новий храм якомусь новому божеству відкривався раніше ніж про нього дізнавалися у закутках Римської імп.

Здоровий образ життя. В місці високо цінували спорт. Прямим свідком цього був великий стадіон на 20 000 сидячих місць. Тут був перший найбільший центр наукової медицини де робили перші цілющі масті, супенсії, пігулки і припарки.

Життя в місті було по-райському-солодким, за умови, якщо ти живеш по правилам міста. Коли ти один із них. Коли тебе постійно несе течія світу до невідомого моря задоволення… Коли ти рухаєшся по орбіті світу і не відриваєшся від колективу… Так як всі інші… один із них! Але, коли ти повірив у Христа і послідував за Ним, перейшов на Його орбіту, тим самим протистав Світу, тоді життя для таких перетворювалось на гіркоту.

Місто Смирна, у своїй невеликій локальній мініатюрі, повело себе із послідовниками Христа так, як у всі часи веде себе цей гріховний Світ.

ПИТАННЯ: Чому церква 21-го ст. обовязково має вивчити ситуацію Смирнської п.ц.?

По-перше - світ ні краплі не змінився, лише більше постарів і більше озлобився.

По-друге - Методи вірності Христу у 21-му столітті мають те саме підгрунтя що і у 1-му ст. - вірність Христу до кінця.

ТЕЗИС: В прочитаному тексті ми назвемо 5-ть важелів впливу світу на Церкву, якими світ намагається маніпулювати, щоб повернути колишніх своїх до себе. Вірність до кінця - це благодатний заклик Христа вберегти себе від маніпуляцій.

Ці 5-ть “важелів впливу” іменує Сам Христос, використовуючи пять конкретних іменників: “скорбота”, “бідність”, “зневага”, “вязниця” і “смерть”.

Ці 5-ть “важелів впливу” світ намагається застосовувати завжди до всіх і кожного, хто у Христі, для того щоб повернути собі своїх.

І, що найголовніше, при вірності Христу до кінця всі 5-ть “важелів світу” ще більше віддаляють віруючих від світу і зближають із Христом. ВАЖЛИВО: Це стається тому, що Христос заміняє Собою те, від чого позбавляє Світ.

Світ намагається ЗАСМУТИТИ віруючих: (2:8-9)

Перше слово - це слово “скорбота” (9).

“І ангелові Смірнської Церкви напиши: так каже Перший і Останній, Котрий був мертвий і ожив: Я знаю твою скорботу…” (8-9). Перший важіль світу намагається вплинути на ментальний настрій.

Христос визнає, що “скорбота” членів Смірнської ц. була реальною скорботою. В НЗ слово “скорбота” походить від дієслова “стискати” і озн. “велике пригноблення” із ідеєю стиснутих обставин. Мова не просто за відчуття, але за прийняття реакції Світу за те, що люди відліпилися від нього і приліпилися до Христа. Це настільки сильне сл., що саме воно використовується в НЗ для опису майбутнього “Дня Господнього” - “Велика скорбота”.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ: Чим ближче Світ наближається до Великої Скорботи, тим із ряною силою він намагається засмучувати Церкву. Світ не спостерігає спокійно, коли втрачає своїх. І тоді коли ангели радіють на небесах про одного грішника який кається, світ у скорботі і у своїй роботі - повернути своїх собі.

ПРИКЛАД: Це можна порівняти зі закидами Фараона. Коли Ізраїль лише теоретично побажав піти і поклонитися Господу Богу ЯХВЕ, Фараон сприйняв це як виклик, і обклав народ семикратною роботою, яка вводила у скорботу… Врешті решт, фараон пустився в скач за Ізраїлем, щоб повернути собі колишніх своїх (Вихід 14).

ЗАКОНОМІРНІСТЬ: Чим комфортніше середовище, тим майстерніше Світ може засмучувати віруючих. Світ пропонує численні побрякушки, для того щоб вірішувати проблему смутку. Приліпляючись до них (або не відліпляючись від них) віруючі розтрачають свою увагу, свій час і свої сили.

Тоді коли Світ прагне засмучувати віруючих, Христос радує Самим Собою. Першопричиною радості є суть Євангелії - Христос - Божий Син і Син Людський - Спаситель.

Він “Перший і Останній”, що вказує на Його цілісне Божественне буття наряду із іпостасями Святої Трійці. Уваги заслуговує 1-й розділ кн. де цьому самому вислову “Перший і Останній” передує привітання 3-х осіб Трійці: Бога Отця, Бога Духа Святого і Бога Сина.

Він “був мертвий і ожив”, що вказує на Його цілісну людську природу яку Він прийняв, щоб стати Спасителем роду людського. При цьому, дієслово “знаю” у формі Перфект, означає, що Христос повністю “пізнав” всі скорботи віруючих, як Бог і як людина. Пророк Ісая за 700 років до приходу Месії докладно описує Його скорботу: “Він був зневажений і відкинутий людьми - страждалець, Котрий зазнав болю, від Якого люди відвертали свої обличчя; Ним гидували, і ми за ніщо вважали Його” (Іс. 53:3).

ПРАКТИЧНО: Бо Божій благодаті, маючі Божі засоби Слова і молитви, перетворювати скорботу світу на торжество у Христі. Це головна причина, чому Г. допускає різні скорботи атакувати і проникати.

ІЛЮСТРАЦІЯ: Перетворити піщину на перлину. Коли мікроскопічне інорідне тіло (піщина або паразит) попадає в мякі тканини морського молюска, він не може вигнати це із себе. В середині утворюється справжній стрес… Щоб захистити себе він починає виділяти перламутр, ту саму речовину, якою вкритий сам із середини. Цей процес може тривати роками. Перламутр накладається шар за шаром. Із кожним новим шаром перлина стає більшою і досконалішою.

Світ намагається ЗБІДНИТИ віруючих: (2:9)

Друге слово - це “бідність” (9).

“Я знаю … твою бідність” (9). Другий важіль яким світ намагається маніпулювати - це гаманець. По іншому сказати - вдарити довгим рубелм.

Христос визнає глибоку матеріальну бідність віруючих у Смирнській ц. при тому, що всі навколо, робили гроші із повітря. Слово жіночого роду “бідність” гр. птохея - зазначає ідею матеріальної бідності і озн. “стан нестачі засобів необхідних для існування” - передбачає ідею жебрацтва - просити із протягнутою рукою. Мова не йде що вони були лежнями, транжирами і розгільдямими.

Скоріше всього відсутність матеріальних прибутків була прямим результатом присутності християнської совісті, яка не дозволяла заробляти, зберігати і примножувати фінанси тими безбожними методами.

Це не означає, що серед християн не може бути багато багатих людей: мільйонерів, мільярдерів і пенсіонерів. Ви знаєте, що на Заході нерідко пенсіонери жертвують більше ніж мільярдери. Але не всі і не завжди багаті. Досить розповсюджено впродовж історії, що християни матеріально бідні. І причина їхньої бідності - гріховність оточуючого світу.

Якщо пропустити правила бізнесу через фільтри Божих Заповідей (Вих. 20), то може виявитися, що через високі стандарти Писання у християн не може бути високих прибутків:

“Нехай у тебе не буде інших богів” (коли бізнес вимагає, щоб робота була на першому місці);

“Не робитимеш собі жодного ідола” (коли бізнес диктує, щоб прибуток був головною рушійною силою”);

“Памятай день суботній” (коли бізнес диктує свіф календар, щоб нехтувати Божим календарем);

“Не крастимеш” (коли бізнес диктує присвоїти чуже, або жити за чужий рахунок);

“Не даватимеш неправдивого свідчення” (коли бізнес дитує необхідність викривляти цифри і обманювати). От і підрахуй, як не крути, якщо суспільство порочне, прогнивше і гріховне - будеш праведно заробляти і нічого не будеш мати.

Бідність віруючих в Смирні також могла залежати від обкрадання і штрафування за нелояльне ставлення до культу Імператора. Цілком реально, що у вільному від податків місті християн обкладали потрійними податками, щоб вони відчули на собі як не гоже відриватися від колективу.

Як і перед цим, Христос констатує факт Свого Божественного знання: “Я знаю”. Він знає, що таке бідінсть не по слухам. Коли Він зійшов з небес і воплотився, Він вибрав не Рим і не Крим, а звичайну єврейську сімю і місцевість Назарету галилейского, із якого навіть Нафанаїл знав, що не приходить нічого доброго.

При цьому, Христос констатує факт який вони мають памятати: “проте ти багатий є”. Як це пояснити?

По-перше, мова йде про духовні багацтва у Христі. Цим багацтвом є Сам Христос. Так чи інакше, де-юре і де-факто, віруючі - це найбагатші люди: Навіть не маючи нічого в кишенях, замість золота вони мають СЛОВО БОЖЕ; замість рахунку в банку вони мають ДАР СПАСІННЯ; замість статуса мільйонера вони мають статуса БОЖОЇ ДИТИНИ; замість нерухомості на землі вони мають справжню оселю В ДОМІ Н.О.

По-друге, це також може означати нашу залежність від Христа. Вони можуть забувати, що бувши матеріально бідними сьогодні, можуть бути матеріально багатими завтра.

ПРАКТИЧНО: Матеріальна бідність цінна тим, що показує, чого варті ми і чого вартий для нас Христос. Саме на матеріальному фоні - достатку або бідності - можна відчувати нашу залежність від Бога. Саме тому, Бог може посилати, не посилати або навіть позбавляти матеріального достатку, щоб у цьому “срібному дзеркалі” християни побачили свою залежність від Господа.

ІЛЮСТРАЦІЯ: Це можна порівняти із ракетою-носієм на стартовому майданчику. Коли небесний човник, готується до космічного польоту його оточує велика кількість інженерних комунікацій, які забезпечують його життєдіяльність. Ці системи працюють до останніх секунд перед стартом, а потім автоматично від’єднуються: кабель електричного живлення, заправочні шланги, труби кондиціонування, радіолінія, сотні різних датчиків. Чим ближче до старту, тим більше відключається комунікацій і тим реальніше, почувається майбутнє небесне тіло, яке за мить підніметься в небеса.

Світ намагається ЗНЕВАЖАТИ віруючих: (2:9б)

Третє слово - це “зневага”.

“знаю і зневагу тих, які називають себе юдеями, але такими не є; вони є зборищем сатани” (9б). Третій важіль яким світ намагається маніпулювати ц. торкається її репутації у світі.

Христос каже: “Я знаю… зневагу”. Гр. сл. бласфеміа - це сильне слово, яке в контексті відношення до Бога означає “богохульство”, а у контексті відношення до людей - “сильна словесна наруга”, коли твій авторитет втоптали в бруд.

Слова Христа викривають підступний план диявола, коли він використовує інших людей із спорідненої релігійної сфери для приниження членів ц.

ФАКТ: У всіх околицях Смирни кінця 1-го ст. найближчими по духу для християн були саме “юдеї”:

Вони також вірили в Єдиного Бога.

Вони керувалися СЗ Писанням.

Вони також страждали від язичницького політеїстичного світу через свій унікальний монотеїзм.

Вони належали до месіанської лінії і були кровними родичами Мессії-Христа. Все це драматично підсилюється тим, що назва “юдей” походить від імені Юда, а це імя озн. “Хвала Господу”. Від тих хто мав нести хвалу, християни отримували хулу.

ПРАКТИЧНО: “Розуміти сатанинську кухню”. Бути готовими послідувати прикладу Смиренного Господа на на те, що твоїми найбільшими противниками є твої найближчі брати по вірі. ПРИЙНЯТИ ДО УВАГИ - світ воює із віруючими руками інших віруючих. До сьогодні 3-тій важіль маніпуляції світу не змінився, але, можна сказати, ще більше утвердився. Диявол зміг обвести віруючих навколо пальця так, що релігійний світ воює сам із собою.

ІНФОРМАЦІЯ: Філіп Шаф у своїй славнозвісній “Історії Християнства”, у 1-му томі, у вступній частині, приводить сумнозвісний висновок про те, що за всю історію християнства найбільше християнської крові було пролито християн.

Військові католицького віросповідання 6-го серпня 1945 року 08:15 ранку скидають атомну бомбу на переповнене християнами католицьке місто Хіросіма. Тут гинуть тисячі вірян і служителів. Джордж Забелка - священник капелан, який благословляв військових на знищення католицького міста Хіросіма, переосмислив і до кінця днів каявся перед Богом за велике зло яке він торжественно схвалив бажаючи догодити чинній владі.

Російскі православні три роки поспіль вбивають українських православних.

Евангеліки обливають брудом євангеліків, баптисти воюють із баптистами…

Колишні члени однієї помісної церкви ополчаються проти своїх сестер, братів і служителів словесно зневажаючи і, на ліво і на право, очорняючи авторитет.

Світ намагається УВЯЗНИТИ віруючих: (2:10а)

Четверте слово - це сл. “вязниця”.

Прослідкуйте логічну послідовність - Якщо на тебе не діє СКОРБОТА, якщо на тебе не діє БІДНІСТЬ, якщо тебе не взяти ЗНЕВАГОЮ, то скоріше тебе доведеться ізолювати ВЯЗНИЦЕЮ. Тому, про два наступні важелі впливу Христос виражає у майбутньому часі.

“Не бійся, що будеш страждати. Ось диявол кидатиме декого з вас до вязниці, щоб ви були випробувані; й матимете утиски протягом десяти днів” (10а). Четвертий важіль яким намагається маніпулювати цей світ - це обмеження свободи віруючих.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ: За видими агресивними діями світу знаходиться невидима агресивна рука диявола. Так само, як диявол перешкоджав служінню Христа, так він через важілі світу, нарощуючи їхню потужність, намагається перешкодити служінню Христових.

ІСТИНА: Господня суверенна влада контролює все і направляє все так, що навіть агресивне протистояння диявола через світ стає чорним полотном на якому Всемогутній Господь творить шедеври Свого Промислу надзвичайно білими благодатними барвами. ЦИТАТА: Як Ч. Х. Сперджен одного разу сказав, що “Бог присилає нам Свої любовні листи інколи в чорних конвертах.” Так от, диявол і світ лише виготовляють конверти, а листи туди вкладає Господь.

БЛАГОДАТЬ ОМИНАННЯ: В тому що “кидатиме декого”, а не всіх. При цьому, не складно здогадатися, що цими деякими будуть церковні лідери, увязнивши яких, диявол знає, ц. отримає найбільший урон.

БЛАГОДАТЬ ОБМЕЖЕННЯ: Утиски триватимуть лише “протягом десяти днів” (10), що в контексті 7-ми років майбутньої скорботи вказує на незначний період часу.

БЛАГОДАТЬ ОЧИЩЕННЯ: Намагаючись нанести урон ц., диявол, того не розуміючи, по суверенному Господньому промислу, буде сприяти очищенню церкви: “щоб були випробувані”. Гр. сл. пейразо, в залежності від контексту і субєкту діє означає “спокусу” (занечищення) або “випробування” (очищення). УНІКАЛЬНО: Диявол намагається зробити знищення, але тим самим сприяє очищенню.

ПРИКЛАД: Пригадайте Ап. Павла. Він був посаджений до вязниці, але по Божому промислу, саме в цей час обмеження, він дуже плідно потрудився для утвердження церков через тюремні послання і проповідь Євангелія: “Хочу, брати, щоб ви знали: те, що зі мною сталося, ще більше пішло на користь Євангелії, оскільки мої кайдани за Христа стали відомі всім іншим та всьому преторію” (Фил. 1:12-13).

ВАЖЛИВО: Завершуючи розгляд 4-го важіля впливу, нам необхідно відзначити що всі вони були свого часу пережиті і переможені Христом. Те, що робить тут Христос із Вірною Церквою, він проводить її Своїм шляхом вірності: СКОРБОТА, БІДНІСТЬ, ЗНЕВАГА, ВЯЗНИЦЯ.

ПРАКТИЧНО: Нам не потрібно знімати із повістки дня потенційну можливість потрапити до вязниці через вірність Христу. Помалу лаштувати “тривожний чемоданчик” у який має увійти: (1) Запамятовування Писання. (2) Вивчення досвіду святих. (3) Готовність благовістити Євангеліє в ролі вязня. Немало із нас вже мають досвід благовістя в ролі гостя, але не у ролі вязня.

ПРИКЛАД: Джон Буньян, англійський баптистський проповідник і автор відомої книги «Подорож Пілігрима», провів загалом близько 12 р. у в’язниці у Бедфорді. Саме під час ув’язнення він почав писати «Подорож Пілігрима», яка побачила світ у 1678 році. Цей час став вирішальним у формуванні його духовної глибини та літературної спадщини. По Б. благодаті вязниця розвязала великі благословіння.

Світ намагається ЗНИЩИТИ віруючих: (2:10б)

Пяте слово - це сл. “смерть”.

“Будь вірний аж до смерті, і Я дам тобі вінець життя” (10б). Четвертий важіль, яким намагається впливати світ на церкву - це спроба фізичного вбивства.

Слід відзначити важливі деталі при поясненні заключної частини тексту:

По-перше, Обітниця Христа про дар “життя” через вірність до “смерті” виражається у майбутньому часі. Тобто - це життя, яке дасть Христос буде у майбутньому. Враховуючи теологічний факт, що віруючий у Христа, вже має спасіння і життя у Христі (Ів. 5:24 “Істинно, істинно кажу вам, що хто слухає Моє слово і вірить в Того, Хто послав Мене, має вічне життя”), мова йде не про отримання спасіння, а про майбутній перехід до житття у НЦ, що у порівнянні із земним ж. є справжнім життям.

По-друге, слово “смерть” у 10-му вірші вживається протилежно до вислову “друга смерть” в 11-му вірші. Перше вказує на смерть фізичну, яка переводить віруючих до вічного життя на небі. Друге слово вказує на смерть вічну, яка очікує на всіх не спасенних Христом. В день коли неспасенний помирає смертю фізичною, для нього починається і смерть вічна. Віруючі другою смертю не помирають тому що вони вічне життя вже мають.

По-третє, Христос називає “життя” - “вінцем життя”, що у контексті греко-римського світу означало завершення змагань - фініш. Коли був кінець - виносили вінець. Це передає ідею закінчення спортивних змагань або марафону, на якому “смерть” не виступає в ролі кінця, а в ролі тимчасового арбітра який просто подає сигнал перед тим як завершився відведений час..

ІСТИНА: Пятий важіль впливу світу на церкву, відкриває неймовірно прекрасну істину про Господство Христа над життям та смертю. При зустрічі Христос вже проголосив Ап. Іоанну, коли той ледь було не помер від страху: “Не бійся! Я - Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, і ось я живий на віки-віків. Я маю ключі від смерті й від аду” (Об. 1:17-18). Смерть ніколи не прийде до людини сама, якщо Христос не дасть дозволу смерті прийти.

ПРАКТИЧНО: Намагаючись вбити віруючих світ претендує на те, чим він не розпоряджається. Життя та смерть - повністю у владі Христа. Ця істина “перепрограмовує” свідомість віруючого. Замість страху перед смертю як кінцем життя, ми повинні бути вірними Христу до кінця для того, щоб мати життя.

ПРИКЛАД: Фред Баршав був одним із перших викладачів Мастерз Семінарії. До того як стати професором семінарії Фред працював вчителем у звичайній школі і за успіхи у викладанні був удостоєний нагороди “Вчитель року” штату Каліфорнія. Він дуже любив вивчати і застосовувати Боже Слово… На останньому році викладання в семінарії в нього виявили онкозахворювання… Філ Мозер бувши його колишнім студентом через багато років пригадав про свого професора, коли помітив, наскільки він вплинув на нього… “Взявши телефон, я набрав номер Фреда, щоб висловити йому мою глибоку вдячність за неоцінимий внесок у моє життя. На той час у нього була вже остання стадія раку. Відповідаючи по телефону, він говорив важко, з хрипотою, дуже тихо і задихаючись. Фред був слабким настільки, що його колишній стуеднт намагався бути дуже лаконічним. Щоб не затягувати розмову він спитав: “Як я можу молитися за вас?”. Після запитання у слухавці телефону повисла тиша, а потім тремтячим слабким голосом Фред промовив: “Молись, щоб я був вірним до кінця!”.