Meeting Christ's Bride

“Знайомство з нареченою Христа” (Об. 19:6-10)

На сторінках НЗ ми зустрічаємо цілу палітру образів та метафор Церкви, які ілюструють різні аспекти її природи і підкреслюють різні грані її стосунків із Господом Христом (Нараховується бл. 96 метафоричних образів):

Наприклад лише 7-м най примітніших: “Сіль землі”, “Дім Божий”, “Народ Божий”, “Отара Божа”, “Виноградник”, “Тіло Христа” та “Наречена Христа”.

На сторінках Писання, Дух Святий передбачив помістити образ Церкви, як “Нареченої Христа” кульмінацією всіх образів Церкви в історії Церкви.

Цей образ важливий також у Біблійному сенсі. Адже, як відомо на початку Біблії в кн. Буття Бог приводить Еву до Адама. А тут, при завершенні Біблії і історії спасіння, в кн. Обявлення — Бог приводить Церкву до Христа.

Поспішаю вас попередити: Сьогодні ми подивимось на “Ідеальну Церкву” часу Вічності в якій відображаються “вічні ідеали Христа”… При цьому, у нас є можливість наглядно побачити та оцінити на скільки ми сьогодні, як Церква Христа, відповідаємо “ідеалам Христа” в Церкві.

*********************************************

ПРИКЛАД: Марія Антуанетта (1755–1793) — Королева Франції, дружина короля Людовіка XVI була незаурядною особистістю. Марія Антуанетта народилася в імператорській династії Габсбургів. Їй поталанило вийти заміж за французького короля. Але її поведінка у Франції була скандально легковажною. Бувши королевою вона постійно противилась королевському етикету. Інколи свідомо й навмисне, а інколи не свідомо, намагалась жити в супереч своєму монаршому званню:

🔻 Вона вела розгульний спосіб життя й ні в чому собі не відмовляла. Організовувала і відвідувала розкішні бали і розгульні вечірки. Пристрастилася до гри в азартні ігри. Витрачала баснословні статки на прикраси і шмотки.

🔻 Звання королеви їй було чужим, тому вона бажала вивести нову генерацію королев, які не такі як їхні чоловіки королі. Дійшло навіть до того, що вона побудувала собі в Версалі “Хутір королеви”, де на поталу своємо чоловікові гралася в простолюдинку — доїла корів, ходила в лляному одязі, не слідкувала за собою, не дотримувалася жодного правила етикету — наче була звичайною пастушкою, що викликало насмішки й презирство в народі.

🔻 У народі її називали “Мадам Дефіцит”, так як своєю поведінкою вона підірвала королевський двір і вплинула на початок фінансової кризи й державного колапсу.

Ні для кого не секрет: Чим ДАЛІ тим все БІЛЬШЕ й ПОМІТНІШЕ помісні церкви на Землі відходять від того образу (стандарту) Церкви, який задумав і вклав у неї Сам Глава - Христос. Це не складно помітити кожному, хто хоч раз серйозно заглядував до Нового Завіту.

Унікальна мить - старший пресвітер Малої Асії і останній Ап. Церкви в кінці 1-го ст. у апокаліптичному відкритті розглядає Церкву в її “ідеальному вигляді”, як вона зявиться до Христа, на порозі Безкінечної вічності. Ап. Іоанн знав про “ідеальну Церкву” із НЗ відкриття. Разом із тим він щоденно зіштовхувався із “неідеальними церквами”. УНІКАЛЬНО: Вперше в житті, він побачив і засвідчив, що “неідеальні члени церкви” із земних церков, перейшовши у Славу Христа — стали “ідеальною Цервою”.

Перед початком Безкінечної Вічності Господь досягне Своєї благодатної мети освячення Церкви, що яскраво демонструється в День “Шлюбу Христа і Церкви”.

ТЕЗИС: Майбутня небесна подія “Шлюбу Агнця” продемонструє т.щ. Дух Святий досягне цілі освячення Церкви і по волі Бога Отця втілить в Церкві 3-ри “святі ідеали Христа”. Саме тут, ефективно і дієво зводиться во-єдино задум Триєдиного Бога щодо Церкви. Саме цих святих ідеалів сьогодні не вистачає Церкві на землі, що робить її служіння не ідеальним.

Церква ЄДИНА — перший святий ідеал Христа: (19:6)

«І я почув наче голос величезної кількості людей і наче шум великої води, і наче голос гучних громів, які вигукували: Алилуя, бо запанував Господь, Бог Вседержитель!” (6).

Дієвою особою 6-го вірша є Церква, яка перебуває у своїй повній цілковитій ЄДНОСТІ.

Ц. Єдина, тому що зібрана разом: Вперше за всю “Історію Церкви” починаючи від Дня П’ятидесятниці 33 року після Р.Х., Вселенська Церква Христа зібрана в одне зібрання в один і той самий час на одному місці: “І я почув наче голос величезної кількості людей”. Нам складно уявити яка приблизна цифра всіх членів Церкви. При цьому важлива не цифра, а єдність зібрання.

Ц. Єдина, тому що схожа на Христа: Уважний читач кн. Об. помітить, що на початку і в середині книги “шум великої води” і “голос гучних громів” був притаманний поведінці Христа в 1:15 та 14:2.

Єдина, тому що має спільну доктрину: Безкінечна кількість голосів членів Церкви зливається в один єдиний спільний голос доктрини: “Алилуя, бо запанував Господь, Бог Вседержитель” (6). Ці слова звучать як катехисис, сповідання та символ віри.

Перший святий ідеал Христа для Церкви, без якого жодна церква на землі не може бути “ідеальною” в Біблійному сенсі — це ЄДНІСТЬ.

ЗАСТОСУВАННЯ: Історія показує, що ЄДНІСТЬ — це найбільш слабке місце християнтсва на Землі. Тоді, коли Є. на небі першочергова й сильна — на Є. тримається Небесне Царство, у земних реаліях буття вона займає порою 101 місце серед інших приорітетів… Помісні церкви тяготіють до розєднаності і розділення, як на загальному рівні, так і на внутрішньому рівні.

Сучасні загрози для церковної ЄДНОСТІ:

Секуляризм у підзвітності: Християнська автономність.

Індивідуалізм в етиці: Християнська оригінальність.

Плюралізм в догматиці: Християнська ліберальність.

Господь наш на перед знав, що Його послідовникам буде бракувати ЄДНОСТІ, тому Він просив у Отця Саме Єдності для них: (Ів. 17:11, 20-21) “Я більше не є у світі, а вони у світі; Я ж іду до Тебе! Отче Святий, збережи їх у Твоє Імя - тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми … Та благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово, щоб усі були одне, — так, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, — щоб і вони в Нас були; аби світ повірив, що Ти Мене послав”.

Світ не повірить церкві доки не побачить ЄДНОСТІ Церкви.

Христос отримає відповідь на Свою молитву до Отця, в день Шлюбу з Церквою.

Найперше і найбільше, що світ бажає вкрасти в Церкви на землі — ЄДНІСТЬ членів.

Церква ПРАВЕДНА — другий святий ідеал Христа: (19:7-8)

“Радіймо й веселімося, віддаймо славу Йому, тому що прийшло весілля Агнця, і Його дружина приготувала себе! І їй дано одягнутися в чистий світлий вісон, оскільки вісон - то праведність святих” (7-8).

Для того, щоб розуміти наскільки важлива праведність для Ц. необхідно точно знати, що в НЗ означає сл. “праведність” δικαίωμα — “дії або поведінка, які відповідають обовязковим вимогам вищої влади” = повна покірність законам Володаря.

В лексиконі Римської Імперії 1-го століття це слово означало виконання постанов вищої влади Імператора, які обовязокво потрібно було виконувати.

Для християн НЗ часу це слово означало — цілковиту слухняність заповідям Господнім викладеним в Писанні. Імператором Християн є Господь Бог, а Його збірником законів і правил є Його Слово.

Від цього потрібно відштовхуватися в розумінні того, коли в Біблії люди, вчинки, народи, царі і т.д. називаються “неправедними”. Це означає, що “їхній духовний стан і їхні фізичні дії не відповідають обовязковим вимогам Бога викладеним у Писанні”. Визначальним в цьому є Бог і Боже Слово.

Праведність Церкви, як образ “Вісону нареченої” дає нам можливість не лише розуміти, але і уявити праведність Божу.

Гр. сл. “вісон” = описує тонке полотно. Цей образ має важливе символічне значення в Біблії, згадуючись приблизно 100 разів.

У Старому Завіті одяг із “вісону” могли дозволити собі лише царі, сімї царів і священники. У релігійному контексті тонке полотно широко використовувалося для виготовлення священицького одягу в Скинії та Храмі, як це передбачено в Книзі Виходу та Левіт.

Новий Завіт продовжує цю символіку, де тонке полотно символізує праведність і чистоту віруючих.

Примітно, що всі чотири Євангелія згадують про використання лляних полотен при похованні Христа, пов'язуючи це з Його роллю досконалого Первосвященника і Царя.

Дивлячись із позиції того славного Дня на сьогоднішній час, ми можемо зауважити ряд важливих фактів, які пояснюють, чому нам складно бути праведними:

1-й факт: Повна праведність приносить радість на небі: “Радіймо й веселімося” (7). Оптичний обман земного життя викривляє дійсність і сулить праведному — нерадісне життя. ІЛЮСТРАЦІЯ: Як чорнобілий фільм без звуку. Саме тому, людська логіка утримує більшість людей від віри в Бога і Церкви, т.щ. для них праведність не сумісна з радістю.

2-й факт: Повна праведність віддає повну славу Богу: “віддаймо славу Йому” (7). Гр. δίδωμι сл. означає — “давати; віддавати”, у значенні - віддавати те, що нам не належить. Оптичний обман плотського життя примушує тих хто береться славити Бога — непомітно привласнювати частину слави собі. ПРИКЛАД: Подібно до членів Першої Єрусалимської Церкви Ананії та Сапфіри (Дії 5), які про людське око сказали що продали все майно, а в кінцевому результаті віддали Богу лише частину, а іншу частину таємно привласнили собі … Цей приклад не був би таким драматичним, якби не повторювався у різних формах у нашому житті.

3-й факт: Повній праведності на небі передувала підготовка Церкви: “Його дружина приготувала себе” (7). Активний стан дієслова “приготувала” вказує на безпосередню участь Церкви у праведному житті. Тонка грань: Церква не зробила себе праведною (це не входить у коло здатності людини). Церква виконала свою відповідальність, яку на неї поклав Господь у Слові. Оптичний обман земного життя змушує нас уважно слідкувати за виконанням обовязків іншими, і не придавати особливої уваги своїм обовязкам.

4-й факт: Повна праведність не може бути заслуженою перед Богом, але дарованою Богом: “І їй дано одягнутися в чистий світлий вісон, оскільки вісон — то праведність святих” (8). Пасивний стан дієслова “дано” передбачає, що повна праведність не здобувається, а отримується в дар від Бога. Оптичний обман плотського життя примушує нас намагатися заслужити у Господа те, що Він дає як дар, і разом з тим вважати що Він зробить за нас те, що є нашим прямим обовязком згідно Писання.

Другий святий ідеал Христа для Церкви, без якого жодна церква на землі не може бути “ідеальною” в Біблійному сенсі — це ПРАВЕДНІСТЬ. Не маючи праведності церква буде “неправедною церквою” а її члени будуть “неправедними людьми”.

Церква ПОКЛИКАНА — третій святий ідеал Христа: (19:9-10)

“І каже він мені: Напиши: блаженні покликані на весільну вечерю Агнця. І сказав мені: Це правдиві Божі слова. І я впав до його ніг, щоб поклонитися йому, та він каже мені: Гляди, не роби цього! Я співраб твій та твоїх братів, які мають свідчення Ісуса. Богові вклонися! А свідчення Ісуса — це дух пророцтва” (9-10).

Перш ніж ми скажемо про факт покликання Церкви, необхідно сказати про факт падіння Іоанна. Зауважте те як Ап. Іоанн сприйняв доктрину “покликання” Божого до спасіння (9). Взяти на замітку: Іоанн падає вдруге (1:17). Це можна назвати “пророчою слабкістю” (Даниїла 8:27 та 10:7–10, 15–17) від неможливості повністю усвідомити грандіозну істину.

ПИТАННЯ: Що ж такого незвичайного у “покликанні” Церкви, що робить її служіння ідеальними? Ми говоримо про слова “великого ангела”, який почав говорити із Ап. Іоанном ще в 18:21 демонструючи падіння Вавилону. Тепер він демонструє спасіння Церкви: “Напиши: блаженні покликані на весільну вечерю Агнця” (9).

Особливої уваги заслуговує дієприкметник “покликані” (καλέω). Скоріше всього, раніше ми не надавали цьому слову потрібного значення. Без цього нам складно розуміти доктрину Божого вибрання на спасіння.

Граматичне значення: Час Перфект - означає, що дія вже завершена у минулому, а результати її діють у теперішньому часі. Пасивний стан — означає, що ті кого покликали не були ініціаторами покликання, а прийняли це покликання.

Лексичне значення: καλέω — озн. “ідентифікувати по імені”, “називати по імені”, або “закликати по імені”. Покликання по імені озн. персональний заклик —- покликання саме того, кого хочуть покликати — “Мені потрібен саме ти!”.

Історико-культурний аспект пок. використання цього слова у поіменних запрошеннях, наприклад на зустріч до володаря. Запрошувались лише ті, кого бажали запросити. Нам не складно зрозуміти це.

ІЛЮСТРАЦІЯ: Уявіть зимній час, сільський майдан на якому граються діти. Спускаються на клійонці з пагорбу до річки… Кругом люди, метушня. І от, із двору одного із будинків виходить Мама, повертає увагу до великої маси і на великій відстані кличе: “Богдан іди обідати!”. Із загальної маси, розчервонілий, обкачаний снігом, зі своєю клійонкою в руці, виходить Богдан і прямує до мами… А ви не подумали, що там було до десяти “Богданів” і причому всі голодні. Чому вийшов лише один?…Та тому, що він був покликаний по імені. Покликаний саме він. Зауважте, мама не ідентифікувала його ніяк інакше: Селейко Богдан Леонідович, 1988 року народження, живе по такій то адресі, зріст такий, вага така, очі світло карі, з дому вийшов у вельветових штанах, коричневе пальто… При цьому мама розуміє, що вона кличе свого Богдана, а Богдан розуміє, що покликали саме його.

Заглянувши в текст ми побачимо, що “покликання” до спасіння, про яке сповістив Ангел Божий Ап. Іоанну, тісно межує із трьома важливими речами:

Вибрання повязане із ЩАСТЯМ: “Напиши, Блаженні ті, що покликані” (9). “Блаженні” — озн. надзвичайно щасливі.

Вибрання повязане із СЛОВОМ: “І сказав він мені: Це правдиві Божі слова” (9).

Вибрання повязане із ПОКЛОНІННЯМ: “Богові поклонися!” (10).

Зібравши три важливі речі воєдино ми можемо сказати: “Персональне покликання Боже до спасіння у Христі:

ПРИНОСИТЬ щастя в Бозі,

ПІДКРІПЛЯЄТЬСЯ Словом Божим і

ПРИВОДИТЬ до поклоніння Богу.

Третій святий ідеал Христа для Церкви, без якого жодна церква на землі не може бути “ідеальною” в Біблійному сенсі — це ПОКЛИКАННЯ.

ЗАСТОСУВАННЯ: Дія Божого вибрання. Якщо його немає, то його неможливо підробити. А якщо воно є, то його неможливо утаїти. ВАЖЛИВО: Роль церкви — бути інструментом Божим, щоб покликати і наставити тих, кого Господь вибрав на спасіння. Вибрані Богом на спасіння по благодаті у Христі

Євангелізація церкви: Вибрані на спасіння — ЧУТТЄВІ до Євангельської звістки про Христа. Їм потрібен лише Христос і стосунки із Ним, а не хтось і щось. ***Проповідувати Євангеліє всім, щоб відгукнулися вибрані Богом на Спасіння. Фактично — знайти вибрану ним наречену.

Стосунки в церкві: Вибрані на спасіння — ВІДКРИТІ до стосунків із тими, хто також пробуджений Євангелієм Христа.

Служіння в церкві: Вибрані на спасіння — ГОТОВІ до служіння в помісній церкві заради слави Христа і блага інших спасенних. Вони відчувають себе одним із членів тіла, а не його головою.

Дисципліна і церкві: Вибрані на спасіння — ЧУТТЄВІ до докорів сумління і до докорів інших братів і сестер на основі Писання. Зазвичай вони дисциплінують себе раніше, ніж інші це встигнуть виявити це в них.