Unknown Fact of the Millennium

“Невідомий факт Міленіуму” (Об. 20:1-10)

Хронологічний аспект кн. Обявлення демонструється в різних часових диспенсаціях (часових періодах):

***Семилітній період “Великої скорботи” на Землі описується досить ДЕТАЛЬНО: (14 розділів, із 6 по 19 рр).

***Тисячолітній період “Христового Царства” на Землі описується досить ЗАГАЛЬНО: (лише частина 20-го розділу). ПИТАННЯ: Чому про 1000 років Царства сказано порівняно мало? Т.щ. цей період великою мірою висвітлюється в писаннях Великих і Малих Пророків у СЗ.

Тисячолітній період в 20-му розділі кн. Обявлення представлений Церкві доволі СПЕЦИФІЧНО (можна сказати “незвично”). Основним змістом цієї частини тексту є не саме 1000 літнє Царство Христа на Землі, а те, що відбувається в цей період.

Що ж відбудеться в цей період, про що неодмінно повинна знати Церква?

Перше — 1000 літнє увязнення диявола в безодні.

Друге — 1000 літнє блаженство народів на Землі.

КЛЮЧЕМ до пояснення цього тексту є розуміння т.щ. 1000 літній період часу слугує спеціальним фоном для того, щоб Церква, яка перебуває на Землі, могла засвоїти один критично важливий і незмінний ФАКТ — Якими б приємними або неприємними не були зовнішні обставини, вони не сприяють внутрішньому відродженню для життя з Богом без цілеспрямованої дії спасаючої Божої благодаті.

Тисячолітній виправний термін багатьох не спасенних осіб покаже і докаже незмінність їхньої не відродженої природи без прямого суверенного втручання Бога для спасіння грішника. Це розвіює наші гуманні очікування реальних перемін в природі людини від зовнішніх обставин.

ТЕЗИС: В прочитаному тексті ми знаходимо 2-ві спроби змінити не відроджену внутрішню природу творінь зовнішніми обставинами, які в решті решт потерплять повне фіаско і вкотре підтвердять незмінний факт про те, що без Божої спасаючої благодаті неможливо мати Боже спасіння.

Перша спроба — персональна: Тисячолітнє ПОКАРАННЯ диявола: (20:1-3, 7-10)

Якою б справедливою і ефективною не була система покарання і дисципліни, вона не зможе змінити духовно-мертву природу особи, якщо над нею не діє спасаюча Божа благодать. Яскравим доказом цьому є сам диявол.

“І я побачив ангела, який сходив з неба і мав ключ від безодні та великий ланцюг у своїй руці. І схопив він дракона, прадавнього змія, яким є диявол і сатана, і звязав його на тисячу років; укинув його в безодню та замкнув, і печать над ним поклав, щоб не зводив більше народи, аж поки скінчиться тисяча років. А після того він має бути звільнений на короткий час” (1—3).

В цій частині тексту ми бачимо достатньо конкретну демонстрацію суворого покарання застосованого Богом для дисциплінування найбільшого грішника у світі. Засоби Божого праведного покарання обрушились у всій повноті на не відроджену особу диявола торкнувшись всіх граней його порочного існування:

Диявола СХОПИЛИ: “І схопив він дракона, прадавнього змія, яким є диявол і сатана” (2). Його чотири імені, якими він називається відображають те, чим він займався від часу падіння і часу схоплення ангелом: (1) “дракон” — його зла агресивність. (2) “змій” — його зла хитрість. (3) “диявол” — його зла підступність, адже διαβάλλω озн. “обмовляти”, “розділяти”, “звинувачувати”. (4) “сатана” — його зла ворожість, адже євр. śāṭān, означає “противник”.

Диявола ОБМЕЖАТЬ у можливостях: “і звязав його…” (2). Це вказує на те що після схоплення, він не буде мати змоги виявляти свою злу природу. Він буде продовжувати мати свою придоду, але він не зможе направляти її по відношенню до творінь Божих.

Дияволу ДАДУТЬ ЧАС для змін: “… на тисячу років” (2). На початок строку ув’язнення диявола, відомо буде що це лише на 1000 років.

Дияволу ЗМІНЯТЬ ОТОЧЕННЯ: “укинув його в безодню та замкнув” (3). До свого падіння, він перебував на Божій горі у промінні Божої слави. Після свого падіння, він скинутий з небес і перебуває у повітрі і на землі. Цілу 1000 років він буде перебувати у “безодні”. Що таке “безодня”? — це глибока бездонна діра вічного безкінечного падіння”. Потрібно бути трішки філософом, щоб уявити як буде відбуватися покарання диявола. Безодня — найбільш дальна точка у всесвіті по відношенню до Небесного Царства. Попадаючи туди, особа вічно падає, постійно віддаляється, і ніколи не зупиняється.

Дияволу НЕ ДАДУТЬ МОЖЛИВОСТІ грішити: “… та замкнув … щоб не зводив більше народи, аж поки скінчиться тисяча років”. Навіть при сильному бажанні реалізувати свої гріховні плани та бажання, у диявола не було абсолютно ніякої можливості її реалізувати. ІЛЮСТРАЦІЯ: Це можна було порівняти із купцем, який опинвся в пустелі із мішком грошей. Так, у нього є ресурси за що купувати, але він не може їх реалізувати.

Диявола СЕРЙОЗНО ПРОУЧАТЬ: “…і печать над ним поклав” (3). В євангельській повісті Ранньої Церкви це звучало як торжество добра над злом, Христа над дияволом. Адже відомо, коли Христос помер на хресті і був похований, великого каменя Його могили була покладена римська печать. Це був своєрідний майстер клас диявола, який таким чином хотів показати, що він востожествовав над Сином Божим. ІЛЮСТРАЦІЯ: Для нього це була як вишенька на торті, яка прикрашала увесь його злий план… І от тепер, Божий Син торжествує над дияволом. Ця печать буде висіти над ним цілу тисячу років, показуючи Славу Христа і позор диявола.

Дияволу НАДАДУТЬ ДРУГИЙ ШАНС: “А після того він має бути звільнений на короткий час” (3). Сім дисциплінарних мір праведного Бога будуть тяготіти над дияволом цілу 1000 років. Як показує частина тексту із 7-10 вв., диявол не не що не зміниться і не стане кращим після праведної Божої дисципліни — він стане ще злішим, він стане ще більшим “дияволом” ніж він був до цього. ІСТИНА: Зла внутрішня природа грішника не змінюється під дією зовнішніх дисциплінарних обставин.

“А коли скінчиться тисяча років, сатана буде звільнений зі своєї вязниці і вийде, аби зводити народи, які на чотирьох краях землі, Гога й Магога, щоби зібрати їх на війну, а кількість їх — наче пісок морський. І вийшли вони на рівнину землі, й оточили табір святих та улюблене місто; і зійшов вогонь з неба від Бога, й пожер їх. А диявол, який зводив їх, був кинутий у вогняне і сірчане озеро, де і звір, і лжепророк. І будуть вони мучені день і ніч навіки-віків” (7—10).

Як тільки диявол буде звільнений із вязниці, він розпочне робити зло в 1000 разів сильніше ніж на початку світу, зразу після свого падіння. Якщо перших людей, Єву і Адама, він брав спокусою, акуратно, обережно, не поспішаючи і по-одинці. Після виходу із вязниці він буде косити грішників “снопами” і “пучками”.

Він розпочне на тій ноті, на якій він закінчив 1000 років тому, тільки із в 1000 крат більшою активністю ніж 1000 років тому. Він закінчив на війні проти Христа, і розпочинає зразу ж із війни проти Бога.

Він знає своє страшне пропаще майбутнє і те, що він повністю приречений, при цьому це не буде зупиняти його від того, щоб добровільно, своїми руками, наближати свою повну погибель. Він нагадує покинутих грішників із Римлянам 1 р. про яких сказано: “Вони, знаючи про суд Божий, що ті, хто таке коїть, варті смерті, не тільки продовжують це робити, але й схвалюють інших, які таке чинять” (Рим. 1:32).

ПРАКТИЧНО: Яку практичну цінність приклад диявола має для Христової Церкви на землі?

Раз і назавжди розвіяти міф про те, що зовнішні тяжкі обставини змінюють внутрішню суть людей. Нам здавалося, що варто Богу допустити щоб грішник глибоко впав, невиліковно захворів, все втратив, сильно постраждав і т.д. і т.п., як йому в рази простіше буде покаятися. Це не зовсім так, або зовсім не так. ПРИКЛАД: Згадайте Фараона, царя Єгипетського, як детально описується у кн. Вихід. На початку здавалося він вже був готовий послухатися і відпустити народ після 1-шої кари — Перетворення води на кров (Вих. 7). Потім були гори жаб, хмари вошей, рої мух, повний падіж худоби, язви та нариви, град із блискавками, полчища саранчі, кромешна темрява і смерть всіх первістків. Бог увів Фараона і Єгипет у ад на землі. Навіть після цього, коли він відпустив Ізраїль і коли він поховав свого первістка на фоні загальних похорон у Єгипті, він погнався за народом намагаючись виправити помилку свого необдуманого рішення. ІСТИНА: Дія тяжких обставин без дії спасаючої Божої благодаті робить серце людей ще більш запеклішим до Бога і всякого добра.

НЕ ВИКЛЮЧЕНО: Більшість із нас думали про померлих родичів, які відійшли не спасенними і невіруючими. І на думку приходило: “От якби їх Бог повернув до життя, то вони б обовязково стали іншими, навернулися б до Христа і відвідували зібрання церкви”. ВИХОДЯЧИ ІЗ ПРИКЛАДУ ДИЯВОЛА: я схильний вважати, що душі повернуті із аду знову в фізичні тіла стануть ще більшими ворогами Христа і ще із більшим завзяттям ринуться в океан своїх звичних гріхів. ДУМКА: Я думаю, що якби багача із притчі Христа в Луки 16 р. випустили із аду, то він би не поспішив би в храм на поклоніння Богу, він би скоріше б поспішив би сісти за свій стіл наповенний яствами, одягнутися у свою порфіру і продовжити бенкет життя…

Праведна Божа дисципліна в церкві, рівно як Боже дисциплінування в житті не змінюють внутрішньої природи не відроджених благодаттю Божою людей. Вони ставлять рамки але не змінюють душі.

Складні ситуації, спокуси і випробування в житті покликані виявляти і підтверджувати нашу істинну внутрішню природу.

Церковна дисципліна призначена для того, щоб вивляти народжений і ненароджених згори людей.

Друга спроба — колективна: Тисячолітнє БЛАГОПОЛУЧЧЯ народів: (20:4-9)

Якими б благоприємними, справедливими і комфортними не були обставини життя, вони не змінюють духовно-мертву природу, якщо не діє спасаюча Божа благодать. Яскравим доказом цього є народи Тисячолітнього Царства.

ПІДГОТОВЧИЙ ЕКСКУРС В ТЕМУ: Необхідно відмітити т.щ. тема Тисячолітнього Царства (“Месіанське Царство”) по більшій мірі висвітлюється на сторінках Старого Завіту — бл. 23 разів.

Месіанське Царство згадується у П’ятикнижжі (Бут. 49:10; Втор. 30:1—10),

У ряді Месіанських Псалмів (Пс. 2:6—8; Пс. 72:8; 96; 97; 98; 110 )

Особливим чином у писаннях Великих і Малих пророків: Ісаї 2:1–5; Єзекіїля 37:21–28; Єремії 23:5–6; Даниїла 7:13–14, 27; Захарії 14.

Згадані тексти описують небувалі соціальні блага, які будуть дані всім мешканцям планети Земля, які будуть допущені для життя у Тисячолітньому Царстві Христа. Можна згадати принаймні 10-ть найбільш унікальних фактів, які перетворять життя народів у “рай на землі”:

Присутність Господа на Землі.

Відсутність війн і ворожнечі.

Одна істинна спільна релігія — відсутність релігійних воїн.

Чиста екологія.

Успішна економіка.

Гармонія між тваринами і людьми.

Родючість землі.

Відсутність хвороб і епідемій.

Довголіття.

Безпечне життя.

На сторінках Нового Завіту текст Об. 20:1-7 — це найбільш повна згадка про час Тисячолітнього Царства. Цей текст не повторює того, що вже було добре відомо із СЗ, а додає і конкретизує досконалий устрій управління на землі. Він буде обумовлений тим, що Царем на всій Землі буде Сам Христос, а владним апаратом управління буде Його Церква, яка прийде разом із Ним із небес.

“І побачив я престоли й тих, котрі сидять на них, і їм дано суд, а також душі страчених за свідчення Ісуса й Боже Слово, і тих, які не поклонилися ні звірові, ні його образові, не прийняли знак на чоло і на свою руку. Тож вони ожили й царювали з Христом тисячу років” (4).

ЦЕНТРАЛІЗОВАНА влада — владні органи будуть знаходитися на одному місці в Єрусалимі. Це відповідає тому, що “престоли” стоять на одній локації.

СТАБІЛЬНА влада — владні органи займаються своєю справодю — т-то вони “сидять” на своїх престолах, що означає що вони виконують свою безпосередню роль.

СПРАВЕДЛИВА влада — вони знаходяться на своєму місці, щоб захищати інтереси мешканців землі на основі єдиної Конституції — Божого Закону. Це підтверджується тим, що “їм дано суд”.

СПІВЧУТЛИВА влада — серед тих хто буде управляти на Землі разом із Церквою, будуть праведні мученики часу 7-ми літньої Скорботи, яких Господь воскресить зразу після Свого Приходу. Як написано: “…а також душі страчених за Боже Слово, і тих, які не поклонилися ні звірові, ні його образові, не прийняли знак на чоло і на свою руку. Тож вони ожили й царювали з Христом тисячу років” (4б). Вони зможуть не лише управляти людьми, але й також співчувати людям.

СВЯТА влада — адже про тих, які будуть управляти на землі сказано: “Блаженний і святий той, хто має частку в першому воскресінні” (6).

НЕПОГРІШИМА влада — тобто, не мотивована гріхом, спокусами і пороками людьскими: “над ними друга смерть не матиме влади” (6б). Друга смерть — це духовна смерть. Після свого воскресіння, під час правління на землі, влада не залежна від впливу гріха і гріховних мотивів.

ХРИСТОЦЕНТРИЧНА влада — вона наслідує Христа і підкоряється Христу. Для неї Христос — Верховний Володар. А тому сказано: “… але вони будуть священниками Бога і Христа; і будуть царювати з Ним тисячу років” (6в).

Народи світу будуть допущені до надзвичайно благополучних обставин життя у Тисячолітньому Царстві і будуть черпати не розбавлене, високорафіноване високонцентроване благополуччя без злих домішків протягом однієї тисячі років. Як сповіщає нам пророцтво, більшість людей із народів, після тисячолітнього користування благополуччям Христового Царства з великою легкістю і неймовірною швидкістю, незадумуючись послідують за дияволом після його звільнення і протистануть Христу і Його Царству:

“А коли скінчиться тисяча років, сатана буде звільнений зі своєї вязниці і вийде, аби зводити народи, які на чотирьох краях землі, Гога й Магога, щоби зібрати їх на війну, а кількість їх — наче пісок морський. І вийшли вони на рівнину землі, й оточили табір святих та улюблене місто; і зійшов вогонь з неба від Бога, й пожер їх” (7—9). Зауважте те, чим воздадуть народи світу Господу і благополуччю Його Царства, як тільки до них приступить спокусник-сатана. При цьому мова йде за фізично-доглянутих і благополучних, але духовно-невідроджених людей, які називаються “народами” а не “народом Ізраїльським”.

Вони легко воспротивляться Господу разом із “сатаною” — противником. Вони возпротивляться Тому, Хто їм благотворив.

Вони швидко приліпляться до сатани — “короткого часу” (3), на який буде випущений сатана буде достатньо щоб за ним послідували довгі черги прихильників.

Вони радо повірять обіцянкам сатани — із великим ентузіазмом купляться на його ідеологію тоді, коли він буде “зводити народи” (8). Гр. ПЛАНАО — озн. збивати із траєкторії польоту. Здавалося, що можна буде пообіцяти більше того, що вони мали 1000 років на землі. Напевно лише те, що вони самі стануть “богами”.

Вони природньо будуть асоціювати себе із Гогом із Магога — тобто із великим воїнством безбожних царств, які 1000 років тому виступали війною проти Другого Приходу Христа: “… народи, які на чотирьох краях землі, Гога й Магога” (8).

Вони спільно виступлять війною проти Єрусалима — “І вийшли вони на рівнину землі, й оточили табір святих та улюблене місто” (9).

Все це звучить як нереальнй нонсенс для нашої логіки. Здається такого не може бути тому, що такого не може бути. Але це може бути. Так було. Так є і так буде в останні дні. ІСТИНА: Якщо серце людини із середини не перетворює в образ Христа Божа спасаюча благодать. Якщо людина молода, в середніх роках чи літня, не народжується від “води і духа” (Ів. 3), безмірне земне благополуччя не те що не приблизить її до Христа, воно прискорить її духовне падіння.

ПРАКТИЧНО: Цей духовний урок має засвоїти Церква Христа на землі для свого мудрого і христоцентричного служіння: Це прояснює наш теологічний світогляд земного служіння.

КРАЇНА СЛУЖІННЯ: Соціальний конмфорт в країні не змінює духовну природу людей. Якщо сам Господь у ролі Пастора і святі Церкви у ролі суддів не змінили невідроджені народи через комфортне земне царство, тим більше нам не вдасться цього зробити навіть якщо в нашій країні буде насправедливіший земний правитесь, найчесніша влада і найкращий устрій.

ІНДИКАТОР СЛУЖІННЯ: Матеріальне благополуччя не змінює духовну природу: Якщо невідроджені люди за 1000 років не приблизилися до Господа, тоді як жили приспівуючи за рахунок Його милостивих благ на землі, то тим більше вони не приблизяться за лічені роки, в які Церква на Землі може запропонувати лише скудні матеріальні дари.

ЦІННОСТІ СЛУЖІННЯ: Сфера матеріального благополуччя (рівно як не благополуччя) цінна тим, що відкриває нашу внутрішню сутність: Хто ми є насправді прявляється у пріорітетах нашого “царства”. Якщо людина в помісній церкві заявляє про свою віру і відданість Господу на словах, а на практиці думає лише про матеріальне: комфорт, задоволення, устройство життя, гроші, покупки, новинки. В черзі до праці в церкві стоїть в черзі в останніх, а по зарплату прибігає раніше всіх.

МЕТОДИ СЛУЖІННЯ: Ми можемо привертати людей матеріальними благами, але змінити, зробити кращими або втримати їх ми не зможемо: Якщо невідроджені люди із такою легкістю відвертаються від благополучного 1000 літнього Царства Христа на землі, то чи велике діло, коли такі самі невідроджені люди відвертаються від Церкви Христа на землі.