The Judgment of the White Throne

“Суд Білого Престолу” (Об. 20:11-15)

Настав час поговорити про останній день цього світу. Він буде найчорнішою плямою в історії, хоча пройде перед Божим Білим Престолом. Без сарказму й справедливо буде сказати — це буде справжній “чорнобілий фільм”. Чорні підсудні і білий Суддя.

Світла пророча розповідь обнажає до останньої нитки темну грань майбутнього для всіх неспасенних людей — від Каїна до останнього грішника на землі, який не покається перед Богом і не покориться Господству Христа.

Останній Божий суд буде найбільшим із всіх судів, які Господь Бог звершує над людьми від початку буття світу. В порівнянні із ним всі інші суди — дитячий лепет. І хоча ми слідуючи біблійній термінології називаємо його “Судом Білого Престолу”, для тих хто прийде на цей суд Божий білий колір буде символом їхнього сумбурного темного майбутнього.

Перед нами питання: Що із сказаного повинна винести Церква?

4—ри ФАКТИ праведного Божого суда які мотивують Церкву ще більше покладатися на справедливістьБога Отця і ще сміливіше проповідувати Євангеліє Христа для не спасенних людей цього світу, щоб вони покорилися Господству Христа і не прийшли на цей страшний суд — Суд Великого Білого Престолу.

Зазначені ФАКТИ які ми розглянемо безпосередньо пов’язані із 4-ма епізодами, які чітко спостерігаються під час сцени Божого суду. Тут описується велике дійство, яке обрамляють собою 4-ри групи різних учасників:

(1) Небо і земля втікають.

(2) Великі і малі стають.

(3) Книги і книга розкриваються.

(4) Смерть і ад віддають.

Всі 4-ри ФАКТИ праведного Божого суда, які відкриються в майбутньому часі допомагають Цекрві в теперішній час укріплятися силою Божою очікуючи приходу Христа.

1. Перший факт: СВІДКИ ВТЕЧУТЬ від Божого обличчя: (20:11)

“І я побачив великий білий престол, і Того, Хто сидів на ньому, що від Його обличчя втекло небо і земля, і для них не було місця” (11).

Перший ФАКТ показує “небо і землю” в ролі Божих свідків. Про це відомо із П’ятикнижжя Мойсея. Під час Завіту із Ізраїлем Господь бере “небо і землю” в якості свідків: “Я закликаю сьогодні за свідків небо і землю. Я поклав перед вами життя та смерть, благословення і прокляття. Тож обери життя, щоб жити тобі і твоїм нащадкам” (Втор. 30:19). На цю роль у всьому світі не підходив більше ніхто як небо і земля, які стоять постійно і собою обрамлюють межі людських добрих і злих діл… Саме через це, книга Біблія має теологічний незвичайний початок: “На початку створив Бог небо та землю” (Бут. 1:1).

Чому ж свідки втечуть? Адже, здавалося, що якщо вони “свідки”, то зараз настав саме час діяти і свідчити.

Тому, що підсудні не відносяться до “Божого народу”. На цьому суді Божим свідкам нічого робити. Своєю відмовою приходити на судовий розгляд вони продемонструють безнадійність підсудних.

Тому, що Бог знає все і не потребує допомоги свідків. “І для них не було місця”. Навіть якби вони залишились і свідчили вони б не відкрили Богу незнанних деталей.

Тому, що підсудні ще при житті на землі добровільно відмовились від свого помилування. Вони проігнорували Боже прощення, яке було запропоноване їм як і всім іншим через Євангелію. Вони осудили самі себе до того, як прийшли щоб прийняти Божий суд. Ап. Іоанн в Євангелії нагадує: “Хто вірить у Нього, не буде засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Імя Єдинородного Божого Сина” (Ів. 3:18).

Тому, щоб не дати неспасенним жодного місця щоб сховатися або прикритися своїми заслугами. Небо і земля самоусунуться, оголивши положення неспасенних перед Богом. Не буде укромного місця щоб сховатися. Не буде навіть фігового листка, щоб прикрити свої срамні місця. ПРИКЛАД: Памятаєте, коли Адам і Єва “зрозуміли вони, що були нагі, тож вони зшили листя смоківниці і поробили собі пояси” (Бут. 3:7). І почули голос Господа Бога і “сховалися від Господа Бога серед дерев раю” (Бут. 3:8). Ці ж не сховаються за самими собою. Це буде ісконно той момент коли людина опиниться одночасно і перед Богом і перед собою.

ПРАКТИЧНО: Поведінка “неба і землі” показують нам приклад т.щ. є ситуації де нам немає сенсу допомагати Богу в суді; представляти компромат проти тих, хто закритий до істини. Потрібно виконувати свою роль, коли є сенс позитивно впливати на добрі зміни тих, хто грішать. А якщо сенсу немає, тоді краще удалитися від того місця де Бог сам буде розбиратися своїми праведними судами.

2. Другий факт: ПІДСУДНІ СТАНУТЬ перед Божим обличчям: (20:12а)

“І я побачив померлих, малих і великих, які стояли перед Богом” (12а).

Особливість другого ФАКТУ робить цей останній суд сильно не схожим на всі інші суди в історії:

По-перше, підсудні стануть самі. На це вказує ативний стан дієприкметника “стояли”. Гр. дієслово ХІСТЕМІ — переклад. як “я примушую стояти”, “я стою”. Ми не сильно здивуємось, якщо за винними підсудними ганяються, крутять руки, ведуть силою під білі руки. Але, відверто, дивує коли винні самі приходять і стають на місце підсудних і дивляться в обличчя Судді.

По-друге, підсудні будуть мертвими для Бога. “І я побачив померлих”. Хоча вони будуть повернуті із могил до життя, все одно в очах Божих вони залишаються мертвими. Коли вони жили на землі, вони жили так, неначе Бог мертвий (Як сказав Фрідріх Нітше: “Бог мертвий. Бог лишився мертвим. І ми його вбили”). А тепер, коли вони стануть до життя і постануть перед живим Богом — Бог буде дивитися на них, як на мертвих.

По-третє, перед судом стануть абсолютно всі, кого буде судити Бог. “І я побачив … малих і великих”. Тобто, ніхто не сховається і не уникне Божого суда. Перед судом будуть наймолодші і найстарші, найвидатніші і найнезначніші. Молодих не виправдає їхня молодість. Літніх не виправдає їхній похилий вік. Багатих не спасе їхній достаток і досягнення. Бідних не виправдає їхня убожність і малогармотність.

По-четверте, це буде перший і останній раз коли вони зустрінуться з Богом. Це буде зустріч на якій не буде можливості покаяння. Коли вони жили на землі, то Євангеліє Христа закликало всіх і їх навернутися, покаятися, покоритися і послідувати за Христом. Але якщо на землі не було першої зустрічі покаяння, то перша зустріч в поза земній сфері принесе лише вічне поругання і прокляття.

ПРАКТИЧНО: Наше щоденне стояння перед Господом Богом в якості слуг і дітей — це свідоцтво майбутнього не стояння перед Богом як Суддею. Спасіння Боже — це ніщо інше як стосунки з Богом.

Коли духовно мертві люди перебуваючи на землі стають перед Богом — вони оживають і починають нове духовне життя. Життя, яке переводит від господства смерті і гріха в Господство Христа і життя.

Коли духовно живі живуть на землі, вони не можуть обійтися без Христа. ІЛЮСТРАЦІЯ: Їхня душа подібно до народженого немовляти постійно потребує мами. І якщо чужому дядьку чи тьоті дитину і вдасся відволікти від мами побрякушками або гримасами на пару хвилин, то дуже скоро по її плачу вони почують, що хоче дитина.

3. Третій факт: СПРАВИ ВІДКРИЮТЬСЯ для суда: (20:12б)

“І розгорнулися книги; була розгорнута й інша книга, що є книгою життя. І судили мертвий, як записано в книгах, за їхніми ділами” (12б).

Цей третій ФАКТ дуже образно й зрозуміло вказує на те, що Всезнаючий Бог веде сувору фіксацюю того, що роблять люди. Про “розгорнуті книги” на Божому суді пророкував ще пророк Даниїл (Дан. 7:910). Це спосіб сказати нам: “Будьте уважні — абсолютно все фіксується”. Дії, вчинки, слова, помисли, нахили серця. Абсолютно все записується до книги Божого всезнання. ІЛЮСТРАЦІЯ: “Червона скринька” на сучасних літаках, яка фіксує і зберігає повністю всі параметри і дані: всі дії пілотів, всі переговори, параметри всіх систем і т.д. РЕАЛЬНІСТЬ: Не потрібно далеко ходити за літаками, навіть сьогодні і зараз, до Божих книг вже внеслось і зафіксувалось те, як ми прийшли сюди, які думки нас переповняли, що ми подумали, сказали, зробили чи не зробили…

Враховуючи те, що Бог у Своєму всезнанні не потребує робити замітки, вести мемуари чи нотатки, роль “книг” обумовлена необхідністю демонстрації Його Божественної справедливості і точності.

Це гарантує цілковиту справедливість: У Господа Бога немає пункту “за терміном давності”. Церква має знати, що ні одна справа, добра чи зла, не уникає Божої уваги і не буде випущена із вигляду на Божому суді.

Це гарантує цілковиту точність: Церква має знати, що ні один спасенний Христом не буде засуджений на вічну погибель. ВАЖЛИВО: Якщо у інші книги вписуються всі діла неспасенних, то в “Книгу Життя” вписуються всі імена спасенних Христом. Ніхто із тих, чиї імена записані у Книзі Життя не будуть судитися за свої діла тому, що вони повірили в Христа, а Христос розплатився на хресті за їхні гріхи і дарував їм Свою праведність: “Так само прошу і тебе, віриний приятелю, допомагай тим, які співпрацювали зі мною в поширенні Євангелії, і з Климентом, і з іншими моїми помічниками, імена яких — у книзі життя” (Фил. 4:3).

ПРАКТИЧНО: Для тих хто знають Господа, надзвичайно складно, говорячи по-людському, жити у світі наповненому суцільним злом. Злом, яке вбиває добро і вдягає себе в одяг добра. ІЛЮСТРАЦІЯ: Християнин пливе по земному життю як на легкому плоту, по океану зла і нечестя. Океану, який не висохає, а в нього постійно прибуває зло. І для нас, по-людському, може бути складно не те що переносити, а усвідомлювати, як Бог попускає злу бити ключем у світі… Память про останній Божий Суд, приводить у міцну пристань надії і кидає міцний якор віри — ні одна зла справа не уникне Божого праведного суду. І якщо злочинці не поспішать покаятися — їх очікує вічне воздаяння за зло.

ПРАКТИЧНЕ ЄВАНГЕЛІЄ: Молитися за покаяння тих, чиї злодіяння записуються в книги діл, щоб вони зупинилися на злих дорогах, навернулися до Господа, послідували за Христом і були записані до “Книги життя”. Коли ми бачимо зло навколо нас — це викликає в нас обурення. Ця істина перетворює наше відношення і викликає в нас молитву за покаяння злочинців.

4. Четвертий факт: ПРИСТАВИ ВІДДАДУТЬ всіх померлих: (20:13—15)

“І море віддало мертвих, які в ньому; і смерть і ад віддали мертвих, які в них, і кожного судили за його вчинками” (13).

Суть четвертого ФАКТУ праведного Божого суда пояснює нам роль “смерті і аду”. Потрібно визнати, ми не сильно настроєні зайвий раз згадувати про них. Подобається нам чи не подобається, “смерть” і “ад” виконують роль Божих “приставів” («пристав» буквально озн. «той, кого поставили/прикріпили для виконання рішення судді»). Сьогодні в Україні слово “пристав” не викор. в судовій практиці. Натомість вживається члово “судовий виконавець”.

“Смерть і ад” завжди працюють в тандемі, в одній зв’язці. Ці двоє зявилися, ще до появи перших людей. Вони були уготовані дияволу і ангелам його. Пізніше, коли “змій” = диявол завів Єву і Адама за собою в гріх, всі нащадки першої пари, включаючи нас із вами, отримали судових приставів від свого ембріонального зачаття. Маля ще не встигло зявитися на світ Божий із материнської утроби, а до нього вже приставлені “смерть” і “ад”, які по першому Божому розпорядженню готові зробити секунда в секунду свою роботу і ні на мить не запізнитися.

“Смерть” зявилася через перший гріх диявола і проникла через перший гріх Адама. А тому, до сумнозвісного єдемського забороненого плоду вона вже чекала, коли Єва відкусить перший шматочок. Павло каже: (Рим. 5:12) “Бо як через одну людину гріх увійшов у світ, а гріхом і смерть, так у всіх людей увійшла смерть, тому що всі згрішили”. Послухайте, смерть не зявилася при першому гріху людей, вона увійшла будучи на поготові, при дверях. І коли гріх відкрив запори душі, смерть легко увійшла у розпахнуті двері падшої людської природи.

“Ад” уготований Богом для диявола і демонів, як вязниця до часу останнього суда. В цій вязниці вже знаходяться десятки тисяч падших ангелів і мільярди людей. При цьому, самому дияволу і іншій частині демонів Бог попускає побути на волі. Син Божий у Своїй проповіді привідкриває історію цього жуткого місця, коли каже за останній суд: (Мт. 25:41) “Тоді скаже тим, які ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам!”.

Смерті і аду не потрібно наше тіло. Це ми можемо його берегти, ніжити, вдягати, гріти, годувати і ублажати. Смерть же вбиває тіло і виводить із нього душу. А ад, не приймає тіло, йому потрібна лише душа. Тому що тіло — це лише блискуча або не блискуча обгортка. У когось воно як у Мерлін Мнро, в когось як у Фреді Крюгрера. Однак важливе не саме тіло, а те, що душа робить в тілі. Найцінніше — це душа. Саме тому, мудрий Соломон сказав: “Понад усе, що лише зберігаєш, бережи своє серце, тому що із нього бють джерела життя” (Пр. 4:23).

Смерть і ад — це не кінцева станція для не спасенної душі. Після суду Великого Білого Престолу кожна не спасенна душа буде навіки вкинута до геєни вогненної, як написано: “ І кого не знайшли записаним у книзі життя, той був укинений у вогняне озеро” (15). Всі бояться “смерті” і “аду”. Але не думають що є ще страшніша майбутня — геєна вогненна. Геєна вогненна називається “озером”. На відміну від річок, озера не рухаються і перебувають сталими. Вони не течуть і не витікають.

Смерть і ад — довгочасні, але не вічні пристави Божі. Бог не передбачив для них місця у Небесному Царстві на Новому Небі і Новій Землі. І “смерть” і “ад” точно і чітко служили Суверенному Богу для осудження грішників. Але самі не були кращими, а в рази гіршими за грішників, яких вбивали і тримали. Тому, перед початком безкінечної вічності Божий праведний суд восторжествує і над ними. Вони будуть вкинуті у вогонь вічний раніше ніж грішники яких вони вбивали і тримали: “А смерть і ад були вкинені у вогняне озеро. Це — друга смерть, озеро вогняне” (14).

Хоча смерть і ад довгочасно служили Богу своїм специфічним служінням, але це не вирішило питання їхнього спасіння.

Вони справедливо осуджували інших — і самі були осуджені.

Вони тонко мучили грішників за гріхи — і самі попали першими у вічні муки.

Вони увесь час узгоджувались із Божою справедливістю і воздавали кожному по заслугам — але від цього не стали Божими творіннями і отримали по заслугам.

Вони нагадують собою всіх братиків і сестричок, які справедливо осуджують інших, не заглядаючи у свою внутрішню ісконну сутність.

ПРАКТИЧНО: Точне і віддане служіння смерті та аду — це “сигнал” всім хто служить в помісній церкві. Сигнал в тому, що точне, довголітнє служіння — це не гарантія спасіння від вічного вогняного озера. За “служінням” Богу смерті і аду не стояли близькі стосунки із Богом, а лише холодне виконання своїх обовязків… Це напряму підтверджує серйозне попередження Божого Сина: “Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! — увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, Який на небесах. Багато хто скаже Мені того дня: Господи, Господи, чи не твоїм Імям ми пророкували, чи не Твоїм Імям бісів ми виганяли, чи не Твоїм Імям численні чудеса творили? Тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, які чините беззаконня!” (Мт. 7:21-23). Якщо нададуть таке право, смерть і ад будуть першими волати до Бога про заслуги свого служіння.