New Creation

“Нове творіння” (Об. 21:1-5)

Сьогоднішня проповідь, по уривку який перед нами (по перших 5-ти вв. 21-го розділу) пояснюватиме чим в першу чергу відрізнятиметься майбутнє життя спасенних у вічності від життя спасенних на землі.

На час написання кн. Апокаліпсіс — книга — “Обявлення Ісуса Христа” (1:1) — т-то обявлення про Ісуса Христа… Таким чином, кн. відкриває Божественну Славу Христа на фоні минулого, теперішнього і майбутнього: “що ти побачив: і те, що є, і те, що має статися після цього” (1:19). Ті, хто шукає в книзі в першу чергу аргументи для того, щоб доказати свою есзатологічну позицію — приречені на постійний хаос. Ті ж хто шукає відкриття Слави Христа на фоні майбутнього — отримують постійне щастя, т.щ. написано: “Блаженний хто читає, і ті хто слухає слова пророцтва та дотримується написаного в ньому, адже час близький” (1:3).

На час завершення написання кн. Ап. Іоанн, як і на час початку написання кн., продовжує перебувати у увязенні на каторзі на камянистому і некомфортному отсрові Патмос. В його зовнішніх обставинах вже довгий час нічого не змінюється, проте на цій каторзі цілковито торжествує його душа, коли він бачить Славу Грядущого Христа і Славу Триєдиного Бога.

В цей самий час, кн. адерсується до 7-ми церков Маолої Асії, які перебувають в одному регіоні.

Лише дві із семи — показані як вірні Христу церкви, т.щ. вони не закликаються до покаяння.

Пять із семи — помісні церкви, які знаходяться на ріжних етапах духовної деградації і падіння — втрата любові, лжевчення Валаама і ніколаїтів, блудливе пасторство Єзавелі, духовна мертвість і Христос за дверима.

Риторичне питання: Що може підкріпити вірних і пробудити невірних? Показати на фоні безкінечної вічності те, що є серцевиною і основою вічного щастя у Христі.

Підготовкою до роз’яснення прочитаного тексту є одне головне проголошення та 3-ри текстуальні орієнтири. Головне проголошення виходить із вуст Божих у теперішньому часі і розміщене в кінці прочитаного тексту: “Ось нове все творю…” (5). Текстуальні орієнтири, які прокладають тематичні межі для нашого розяснення по-суті вказують нам на ключові відмінності майбутнього життя спасенних у вічності від теперішнього життя спасенних на землі.

— По-перше, “Нове небо і нова земля” (1);

— По-друге, “Новий Єрусалим” (3);

— По-третє, “Скінія Божа з людьми” (3—4).

ТЕЗИС: Орієнтуючись на те як буде облаштована майбутня вічність з Богом ми розглянемо 3-ри ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ життя спасенних у світі майбутньому від життя у світі теперішньому. Це само собою освітить нам 3-ри речі яких постійно бракує спасенним Христом під час життя в цьому світі на землі.

Перша відмінність — Повна ЄДНІСТЬ з Богом: (21:1)

Єдність з Богом демонструється нам у згадці про “нове небо і нову землю”: “І я побачив нове небо і нову землю, оскільки перше небо і перша земля проминули, і моря вже не було” (1).

Давайте прослідкуємо чим теперішні небо і земля відрізняються від майбутніх. Ми побачимо, що основною відмінністю є розділеність — відсутність єдності:

По-перше, самі по собі теперішні “земля і небо” розділені одне із одним. Цю аксіому нікому не потрібно доказувати. Вони знаходяться на величезній відстані одне від одного. Одні кажуть, що небо починається на висоті 100 км., т.щ. там вже немає повітря і не можуть літати літаки. Інші, стверджують що небо трохи вище і починається після 10 000 км. Одним словом — близько вони лише можуть бути на папері у вигляді слів, а по факту вони на різних полюсах. В свою чергу, “Нове небо і нова земля” будуть єдиним нероздільним цілим, так що складно буде сказати, чи це земля знаходиться на небі, чи небо на землі. Власне, Ап. Іоанн побачив їх одночасно разом, як подружню пару “під ручку” одне із одним. Якщо між теперішніми землею і небом, сполучник “і” рівнозначний десяткам тисяч кілометрів, то між Новим небом і землею не буде ніякого розєднання. Відстань між ними буде ближчою ніж відстань від нашого вказівного пальця до великого.

По-друге, своєю розділеністю теперішні “небо і земля” розєднують людей, що проживають на цій землі. Розєднані часом, віком, статусом, мовами, характерами, традиціями, релігіями, континентами. Навіть якби всі люди світу побажали спільно помолитися Господу Богу, то в них це б навряд вийшло. Тому що коли у нас тут ясний день, у наших заморських братів в Америці середина ночі, і коли ви перелистуєте сторінку вашої Біблії в зібранні, заморський брат Філ перевертається з боку на бік на своєму ліжку. Однак, на “Новому небі і новій землі” зникнуть всі барєри тому перед всіми зявиться один Монолітний Відвічний Магніт — Триєдиний Господь Бог, Який буде притягувати до себе одночасно всіх Своїх дітей і обєднувати Собою всіх, так як Бог Єдиний у Своїй Триєдиності — Отець і Син і Дух Святий. Додатковим доказом єдності у вічності є те, що Ап. Іоанн сказав “і моря вже не було”. Чому це важлива деталь? Що таке море? Море, або океан — це велика прірва заповнена водою. Саме моря і океани, ріки, озера, різні водні потоки завжди слугували природніми засобами розєднання. Навіть сьогодні кордони багатьох країн проходять саме по морям.

По-третє, теперішнє “небо” — це фактично космічна пустота, де по своїх звичних орбітах рухаються холодні планети, а земля це заповнений простір який населяють люди із великою пустотою в середині. “Нове небо” — вічне житло Бога, місце перебування Бога зі Своїми Святими, а “нова земля” — це фактично небеса. Чудо цього факту полягає в тому, що Бог буде жити на цій землі при цьому не залишаючи неба. ФАКТ: Для того, щоб Сину Божому прийти з небес на цю землю для нашого спасіння потрібно було пройти увесь неймовірно складний процес “кенозису” — добровільне самоприниження у втіленні. На “новому небі і новій землі” не буде абсолютно ніяких інших світів між між Богом і людьми по причині онтологічного аспекту.

ПРАКТИЧНО: Єдність у Церкві першочергово-залежна від єдності із “небом” — тобто з Богом. Коли люди не мають справжньої єдності між собою, або втратили єдність, причина криється у відсутності єдності з Богом. Я не хочу сказати, що невіруючі люди не відчувають ніколи чогось подібного на “єдність”. Скоріше, єдність без Бога в центрі — це короткочасна і химерна підробка.

“Химерна єдність” — це намагання обєднатися навколо спільних інтересів за умови якщо інтереси мого “я” збігаються і інтересами вашого “я”. Так організовуються партії, рухи, дружби, релігії, церкви і навіть сімї. Для цього потрібно небагато — знайти тих чия думка в даний час збігається із моєю. В земному просторі — це “єдність завдяки” чомусь або комусь. Це єдність до тих пір доки не виникне розбіжність в інтересах.

“Христоцентрична єдність” — це намагання обєднатися навколо спасительних інтересів Господа за умови, якщо інтереси нашого “я” підпорядковуються інтересам Христа. Це жертва наших інтересів для інтересу Того, Хто приніс у жертву. В певній мірі — це єдність в супереч нашим інтересам настільки, наскільки наші інтереси не узгоджуються із інтересами Христа.

Наявність єдності між братами і сестрами в церкві — перетворює помісну церкву на Рай на землі, а відсутність на ад. Якщо вона є, то вона є, а якщо її немає то її немає, і цього не заміниш порожніми балачками. ПРИКЛАД: Памятаю в кінці 90-х в одному євангельському християнському журналі прочитав досить повчальну притчу про ангела і християнина: “Один християн не міг до кінця розібратися чим відрізняється рай від аду. Щоб розяснити йому, Бог послав Свого ангела, який прийшов у ві сні і сказав: “Я тобі легко поясню це на практиці”. “Ми зараз побуваємо у двох місцях і ти швидко зрозумієш”. На першому місці, до якого вони підійшли в центрі стояв великий казан зі смачною їжею, яка варилася і пахла. Навколо казана, по колу сиділа зграя худих людей із довгими ложками. Кожен із них зачерпав смачну страву своєю довгою ложкою, але бувши невзмозі донести до свого рота, висипав, і повторював це знову і знову… “Ось в чому полягає суть відмінності між раєм і адом”. Не потрібно чекати закінчення життя, щоб вже жити райським або адським життям.

Друга відмінність — Повна ДОСКОНАЛІСТЬ перед Богом: (21:2)

Ідея досконалості перед Богом закладена у згадці про “Новий Єрусалим”: “І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена, приготована для свого чоловіка” (2).

Коли Ап. Іоанн передавав ці слова, місто Єрусалим було 25 років як зруйноване, розграбоване і занечищене. По суті, сьогоднішній Єрусалим відбудований в стінах, але продовжує перебувати у духовних руїнах.

Сьогоднішній Єрусалим — не “святе місто”: Недосконалість межує із крайньою порочністю… ІНФОРМАЦІЯ: Саме в Єрусалимі із 2002 р. проходить щорічний Гей-парад у — марш на підтримку ЛГБТ-спільноти, під назвою «Марш за гордість і толерантність» . Новий Єрусалми буде “святим” містом Божим т-то відділеним від гріха і посвяченим лише Богу. Ідея “святості” — це ідея відділення від гріха. Без святості не буває досконалості.

Сьогоднішній Єрусалим — це місто людського егоцентризму: Воно є точним віддзеркалення внутрішнього світу людини, яка не знає Бога… У ньому на місті Божого Храму стоять руїни і чужа мечеть. Кожен йде до Бога своєю дорогою маючи певність, що його дорога найбільш правильна… Підходячи до руїн кожний осібно по-своєму молиться і вставляє свої записки адресовані Богу. В кінці кожного дня прибиральники згрібають всі записки і вкидають в утиль залишаючи щілини в стінах знову порожніми. Новий Єрусалим буде сходити “з неба від Бога”, із одного місця і по одному маршруту. По тому самому маршруту, по якому в цей світ прийшов Спаситель Христос.

Сьогоднішній Єрусалим — це місто духовного блуду: В релігійному плані Єрусалим схожий на духовну повію, яка по черзі заграє із трьома світовими релігіями. Місто символічно поділене на три райони — юдейський, мусульманський і християнський. Одна третя цього міста лише формально визнає Божественність Христа, а дві трейтіх противляться Христу… Новий Єрусалим названий “нареченою”, яка прикрашена для свого чоловіка. Більше того, “новий Єрусалим” називається “містом” гр. ПОЛІС, що передає ідею спільного проживання на одній території досконалих у Христі людей. Це не “хутор” чи “хутори” де кожний живе по своєму, як йому заманеться. Ідея “приготована для свого чоловіка” приводить нас в покої шлюбної церемонії, де наречена, яка вже стала дружиною свого чоловіка, готова перейти на новий етап їхніх стосунків, в яких вони пізнають одне одного.

ПРАКТИЧНО: Ми з вами не досконалі і це не потрібно доказувати: печать недосконалості носить все від нашого пізнання Бога до нашої самооцінки; від нашої молитви до милостині; від нашого відношення до гріха і до святості… Я переконаний що наша недосконалість не без промислу Божого — вона призначена для того, щоб виявляти нашу справжню природу. Наша недосконалість в усьому призначена для нашого смирення— щоб захистити нас від нашої самоправедності. Самоправедність — це дуже небезпечна штука. Вона майже виглядає як справжня праведність, але їй трішки чогось постійно не вистачає… Завжди присутнє щось зайве, наше не Боже.

ПРИКЛАД: В середньовіччі у Європі алхіміки стверджували, що можна зробити золото із ртуті. Їхні гіпотези і припущення буле не безпідстаними. Адже, ці два різні хімічні елементи — золото та ртуть — мають майже однакову кількість протонів у своєму ядрі. Золото має 79 протонів. Ртуть має 80 протонів. Для того, щоб зробити золото із ртуті, потрібно просто кудись забрати всього на всього один “зайвий протончик”, і гроші у вашій кишені… Алхіміки Середньовіччя і Ренесансу роками не мали спокою… Вони вважали, що зможуть перетворити «неблагородний метал» на золото. Багато алхіміків роками травилися парами ртуті, що призводило до хронічних отруєнь: випадіння зубів, тремтіння рук, психічних розладів. Деякі з них помирали передчасно від отруєнь, але у своїх записах описували це як «жертву на шляху пошуку філософського каменя» — явище, коли недосконалі відчайдушно намагаються вдосконалюватися своєю самоправедністю, а не праведністю Христа.

Це явище не нове. Про це ще у 1-му столітті писав до церков Ап. Петро, якому Христос дав доручення пасти Свою Церкву: “Не бариться Господь з обітницею, хоч деякі це вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття. А Господній день прийде, мов злодій у ночі, коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять. Коли все це таким чином буде знищене, то якими треба бути у святому житті й у побожності вам, котрі чекаєте й прагнете приходу Божого дня, під час якого небо, охоплене полумям, зникне, а розжарені стихії розплавляться? Ми за Його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, в яких пробуває праведність. Тому, улюблені, очікуючи цього, постарайтеся, щоб Він знайшов вас у мирі, чистими і незаплямованими” (2 Пет. 3:9-14).

Третя відмінність — Повний СПОКІЙ з Богом: (21:3-4)

Спокій з Богом докладно демонструється у згадці про “Божу оселю з людьми”: “І почув я гучний голос із престолу, що промовляв: Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і сам Бог буде з ними — їхній Бог; і Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю — вже більше не буде, тому що перше минулося” (3-4).

Коли ми з вами підходимо до 3—4 вв. особливим чином перед нами відкривається ТЕМА СПОКОЮ. Тут все “працює” для того, щоб гарантувати спасенним спокій у вічності. Гарантія спокою цілковито і повністю грунтується на Бозі. Давайте подивимося яким чином Бог Отець гарантує спокій Церкві Христа (може ми чогось навчимося в нього і для цього життя):

Бог перебуває на своєму місці — “І почув я гучний голос з престолу”. Церкву заспокоює те, що Бог на своєму місці і все контролює. Це відношення дітей, які ні за що не хвилюються, ящо знають що тато і мама вдома — на своєму місці.

Бог говорить — “І почув я … голос”. Церкву заспокоює те, що Бог до неї говорить. Слова можуть бути цілющими “ліками”, непотрібним “сміттям” або отруйним “ядом”.

Бог пристосовується — “Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться із ними”. Це глибока і бездонна теологічна есхатологічна істина… Церкву заспокоює те, що не вона пристосовується до Бога, а Бог пристосовується до неї.

Бог приймає — “і вони будуть Його народом”. Церкві ще вищий статус за той високий статус, який вона мала на землі. Ви запитаєте: Чому? Моє пояснення: До часу Вічності Божий вибраний народ складається із двох народів: Ізраїлю і Церкви. Починаючи із часу Вічності — ці два народи будуть єдиним нероздільним Божим народом. Тому не поспішайте нарікати на євреїв. Моліться за них, тому що Церква буде проводити із спасенними євреями всю вічність як один народ.

Бог віддає Себе — “їхній Бог”. Церква посвячує себе Господу, а Господь посвячує себе Церкві.

Бог прибирає причини страждань — “Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю — вже більше не буде, тому що перше минулося” .

Коли мені доводилося говорити про вічність на групах і семінарах, мені постійно задавати запитання переважно літні сестрички — мами і бабусі у яких є невіруючі діти, чоловіки, родичі, онуки. Як ми зможемо радіти у вічності, ящо ми будемо знати, що наші близькі люди мучаться в аду? …

Розмірковуючи із позиції земного життя, можна припускати, що у спасенних може виникнути короткочасна втрата спокою, якої буде достатньо, щоб видавити хоча б одну сльозу: не буде смерті, страждань, голосіння, болю.

ІСТИНА: Теоретично можна припустити що спасенні у вічності будуть інколи відчувати втрату спокою. Практично — це буде абсолютно не можливо по тій причині, що Бог усуне, прибере всі причини, які можуть викликати неспокій і негативні емоції.

ПРАКТИЧНО: Хочу загострити нашу увагу на темі наших емоцій. Ми ще не на небесах, а тому давайте будемо обережними з неспокоєм і нашими негативними емоціями. Ми слабкі-емоційно творіння. Нас легко вибити із колії. Ми можемо сміятися до сліз і плакати до сміху. І в одного і в іншого не буде ніякого раціонального пояснення.

ПРИКЛАД: Згадайте кн. Числа 20 розділ. Праведний, досвідчений і мудрий Мойсей зробив непоправну дію перед Господом в пилу своїх емоцій… Спочатку емоції Мойсея праведні, але він не помітив, як вони перейшли межу і стали не праведними емоціями, які підштовхнули до неправильних слів і дій…Мойсей емоційно виводить воду зі скелі … вода тече зі скелі … а Божий гнів (праведні емоції) на Мойсея… Був посох, яким Мойсей вдарив по скелі і вивів воду … Але також був Божий посох, яким Бог вдарив Мойсея — посох Божої дисципліни.

ІЛЮСТРАЦІЯ: В середньовіччі, коли на вітрильниках у трюмах перевозили по морю порох — мало сказати, що це було небезпечно. Одна іскра, підняття градусу температури, сильний поштовх — міг легко рознести все в щепки. Як виходили із цього положення? У трюмах легко змочували порох, щоб він був сирим… Брати та сестри, наші внутрішні трюми забиті порохом… Давайте будемо завжди тримати наш порох сирим.