An Appeal for a Good Conscience

“Прохання про добре сумління” (1 Пет. 3:18—21)

Цей день дійсно радісний і особливий в новітній історії БЦБ. Дві заповіді Господні в церкві діють як пульс, який нагадує, що в Церкві перебуває Христос.

В цей день, проповідь Слова буде направлена на те, щоб приготувати брата нашого і церкву, до Водного Хрещення. Хоча хреститися буде Олександр, церква сьогодні стане свідком його бажання служити Господу в добрій совісті.

Саме цю ідею при заповіді водного хрещення зазначає Ап. Петро у своєму Першому Соборному посланні, яке було написане в середині 60-х років н.е. і призначалось до колишніх членів Єрусалимської церкви, які під натиском гонінь за віру емігрували до різних регіонів Римської Імперії.

——————————————————————————————————————————————-

З проповіддю Євангелії Христа Ап. Петро дійшов аж до Риму — центрального міста піднебесної Римської Імперії. Перебуваючи в Римі він дізнався про черговий спалах гонінь на Єрусалимську церкву, який спричинив серйозну міграцію вір. до “Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вифінії” (1:1). Тікаючи від гонінь, християни поспішно залишили Єрусалим, перемістилися майже на край світу і на нових теренах перебування стали обєктами зневаги і насмішок з боку невіруючих людей — 3:15—16 “…будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про надію, але з лагідністю і страхом, маючи добру совість, аби тим, чим обмовляють вас як злочинців, були посоромлені ті, хто кепкує з вашого доброго способу життя у Христі”. … Якщо хтось не знає, СОВІСТЬ (гр. сунейдесіс) — це внутрішня здатність розрізняти добро і зло.

Ключовим штрихом прочитаного тексту є поясннення Ап. Петра у 21-му і 22-му віршах про хрещення, про яке він по надхненню від Духа Святого згадує попутно, коли говорить про свідоцтво “доброї совісті” перед тими хто обмовляє і кепкує: “Цей праобраз — хрещення — не позбавлення від тілесної нечистоти, а обітниця доброго сумління Богові, — і нині вас спасає через воскресіння Ісуса Христа, Який зійшов на небо і перебуває праворуч Бога; Йому підкорилися ангели, влади і сили” (3:21—22). Тут достатньо сказано, щоб мислити про заповідь Водного Хрещення в рамках НЗ теології.

Перехідне твердження: Водне хрещення в церкві є зовнішнім свідченням перед обличчям невіруючого світу про велике бажання нових віруючих жити в добрій совісті.

ТЕЗИС: Перед тим, як ми підемо до води, щоб виконати Христову Заповідь, давайте зробимо 4-ри висновки що до ролі водного хрещення в житті віруючого і служінні церкви.

Перший висновок: Водне хрещення — це не самоспасіння: (3:18—20, 21)

Немало людей в світі приписують заповіді хрещення ту роль і дію, якої вона ніколи не мала, не має і не буде мати. Через це є ті, хто шукають хрещення, щоб знайти спасіння.

Ні заповідь водного хрещення, ні що інше в нашому оточенні дане в розпорядження по благодаті не спасає людину від аду і смерті. Спасіння віруючого залежить лише від Спасителя. Саме тому Петро зазначив: “Тому що й Христос один раз за гріхи постраждав — праведний за неправедних, аби привести вас до Бога; убитий тілом, але оживлений Духом” (18).

Хоча заповідь призначена для спасенних, щоб продемонструвати дієвість спасительної віри, спасає не хщещення, Христос: “…спасає через воскресіння Ісуса Христа” (21).

Другий висновок: Водне хрещення — це не старозавітний обряд: (3:21)

“Цей праобраз — хрещення — не позбавлення від тілесної нечистоти” (21). Говорячи про це, Петро, бувши повнокровним євреєм, який народився в части легітимності Закону і Старого Завіту, згадує ніщо інше як ритуал очищення.

Можна зустріти новонавернених і навіть помісні церкви, які в своїй догматиці стоять на певному специфічному “переломі догматичних абстракцій”. З одного боку свято віруючи в те, що хрещення не спасає і не народжує, із іншого боку пропагуючи його як засіб духовного очищення. От до цього моменту, браток, сестричка, ти жив так, але після того як приймеш хрещення ти очистився від гріха і тому з гріхом вже завязуй, “ні, ні” більше. ПРИКЛАД: В одному зібранні повісили транспорант перед виходом із річки: “Йди, але більше не гріши!”. Я не говорю про те, що можна грішити після хрещення. Я говорю про те, що хрещення не очищує від гріха.

Третій висновок: Водне хрещення — це не заповіт з Богом: (3:21)

Ідея водного хрещення, як заповіту з Богом виникла в наслідок невірного перекладу, або розуміння слів Ап. Петра, що переросло в цілу традицію: “обітниця доброго сумління Богові” (21). Згідно з цією ідеєю, людина яка приймає хрещення вступає у заповітні стосунки із Господом і обіцяє із свого боку жити так свято і служити так вірно, щоб не порушити свій священний обіт.

Хоча це красиво й велично звучить, але Ап. Петро тут цього не вимагає. Взагалі будьте дуже обережними із тим, щоб приписувати і вимагати щось, чого Бог не приписує і не вимагає, рівно як і нехтувати і відкидати те, що Він наказує.

Навіть, якщо гіпотетично уявити, що це дійсно так, тоді кожен хто охрещується по вірі — це духовний смертник, т.щ. він порушить свою обітницю Господу раніше ніж вибереться із басейну, або викрутить свої мокрі штани. Якби Господь дав нам потримати в наших руках наше спасіння хочаб 1-ну хвилину, ми б його безсумнівно втратили на перших секундах.

Четвертий висновок: Водне хрещення — це благання Бога про добре сумління: (3:21)

Дослівний переклад частини 21-го вірша: “…але взивання до Бога про добре сумління” (21).

Саме цей четвертий висновок буде лежати в основі сьогоднішнього водного хрещення. Коли ми зайдемо до води, помолимося і піднімемо наш погляд віри до небес, згадуючи віру в Триєдиного Бога — ми цим самим проголосимо: “О Господи не можемо бути віриним Тобі без Тебе !!!”. Водне хрещення це торжественне проголошення нашої повної залежності від Господа.

До нашого брата буде поставлене сьогодні питання: “Чи віруєш ти, що Ісус Христос — Син Божий, є твій Господь і Спаситель. Чи благаєш ти Його, щоб жити в добрій совісті? — По вірі твоїй, по волі Божій, хрищу тебе в Імя Отця і Сина і Святого Духа, Амінь”.