Eternal contours of the Church

“Вічні контури Церкви” (Об. 21:9-21)

Поспішаю нагадати: ключові дійові особи кн. Обявлення: Церква, Ізраїль та Світ.

Подальша частина 21-го і 22-го рр. докладно описує вічний вигляд Нареченої Христа — Церкви, яка також названа “Новим Єрусалимом”. Внутрішня структура тесту побудована так, щоб показати (1) Що буде в Церкві на Новому небі — 21:9-21, і (2) Чого не буде в Церкві на Новому небі — 21:22-22-5.

Передумовою для розяснення подальшої частини кн. Об. 21:9-22:21 є прийняття до уваги пророцтва Єзекіїля 40-47 рр. Не прочитавши пророцтва восьми розділів із кн. Єзекіїля проповідникам і слухачам складно буде розібратися із суттю сказаного. Тому, переконливо мотивую вас набратися сміливості, щоб перечитати всю книгу пророка Єзекіїля і особливо її завершення 40-48 розділи — рекомендую читати використовуючи ресурс — Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. Забігаючи на перед скажу — ви здивуєтесь елементам схожості і несхожсті (точкам дотику і точкам відмінності) заключної частини кн. Обявлення із пророцтвом Єзекіїля. В результаті у вас зявиться питання: “Чому так?”

Суть сказаного в Єзекіїля 40-47 полягає в тому, щоб показати констраст Храму 1000 літнього Царства від Храму Соломона возведеного в 957 р. до Р.Х. і зруйнованого в 586 р. до Р.Х. В свою чергу, суть сказаного в Обявлення 21-22 полягає в тому, щоб показати контраст життя в Новому Єрусалимі від життя в старому Єрусалимі під час 1000 літнього Царства. Християни 1-го століття мали провести не одну годину в порівнянні двох книг і двох пророцтв, щоб чітко побачити те, чим служіння Богу у Вічності буде відрізнятися від служіння Богу в 1000 літньому Царстві. Ключова відмінність: Якщо головним народом 1000 літнього Царства буде етнічний Ізраїль, то ключовим народом Нового неба і Нової землі буде Церква.

Християнам 1-го століття апокаліптичне відкриття про майбутнє Церкви відкривало важливий теологічний факт того, що час Церкви — це не 1000 літнє Царство, адже її теперішнє і майбутнє пролягає за рамками контурів майбутньої історії Ізраїлю: Церква це не Ізраїль.

В доповнення до цього, християнам 21-го століття це саме апокаліптичне пророцтво про майбутнє Церкви відкриває теологічний факт вічних обрисів Церкви, які чітко відділяють Церкву від Світу: Церква — це не Світ.

ТЕЗИС: Показуючи вигляд Нового Єрусалиму Божий ангел демонструє Ап. Іоанну 2-ва ВІЧНІ КОНТУРИ Нового Єрусалиму — Нареченої Христа, які показують нам те, що саме відрізняє Церкву від Світу.

Це покаже нам, чому Церква Христова підходить не всім у Світі. Велика кількість людей не проти увійти до раю, але проти увійти до Церкви.

Це покаже нам, що саме противники церкви, які вважають себе найбільшими друзями, викинути із Церкви, щоб привабити інших противників до церкви.

Це покаже нам, що саме ми маємо укріпляти і розвивати через покірність Триєдиному Богу на Землі, щоб духовне життя в нашій помісній церкві пролягало в рамках вічних контурів Церкви, передбачених Христом.

Перший вічний контур: Місто має ВЕЛИКУ СВЯТІСТЬ: (21:9-11)

“І прийшов один із сімох ангелів, який мав сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й промовив до мене, кажучи: Підійди сюди, я покажу тобі наречену, дружину Агнця. І повів мене духом на велику й високу гору, і показав мені велике й святе місто Єрусалим, що сходило з неба від Бога, маючи Божу славу” (9-11). Уваги заслуговує важливий факт, що святість Нареченої Христа показує той самий ангел, який приймав участь у суді над “Великою розпусницею” — Вавилоном Великим, як написано в Об. 17:1-3. Саме цей досвідчений Божий ангел констатує святість Церкви:

Це СВЯТІСТЬ при оцінці з Божої висоти: “І повів мене духом на велику й високу гору, і показав мені велике й святе місто Єрусалим” (10). При оцінці із низу оцінка святості буде мати значну похибку і неточність. По оцінкам із низу, як оцінює цей світ, людину яка не палить, не випиває, не дебоширить, приносить всю зарплату, читає Біблію, молиться й ходить на зібрання — можна назвати “святою”. Але не так по оцінці із висоти, коли подивитися на все із божественної позиції. Бог надзвичайно прискіпливий при оцінці святості т.щ. стандартом Його оцінки є Він Сам.

Це СВЯТІСТЬ яка виходить від Бога: “святе місто Єрусалим, що сходило з неба від Бога” (10). Святість Єрусалиму, тобто нареченої Христа походить від Бога. Святий Бог наділив Церкву Христа Своєю святістю, а тому місто називається “святим” не по своїй назві, а по своїй суті. Церква у вигляді “святості” отримує і дар і екзамен. Бог спасає, народжує згори від Духа і освячує тих, які були раніше від природи несвятими. Приводить у Свою присутність і Сам Собою екзаменує святість святих. А потім делегує Своїх святих йти і відображувати Свою святість. НАГАДАЮ: Біблійна святість це одночасно відділеність від нечистоти і гріха і приєднаність до Бога.

Це СВЯТІСТЬ яка прославляє Бога: А тому й сказано: “маючи Божу славу” (11а). Це унікальний момент вічності — церква не лише буде прославляли Бога (тобто віддавати Богу славу — славословити Його), але й черпати Божу славу від близьких стосунків із Богом (тобто відображувати Божу славу собою). ІЛЮСТРАЦІЯ: Всім відомо про здатність дзеркала або дзеркальних предметів відзеркалювати світло собою.

Це СВЯТІСТЬ яка демонструє Бога: “Його сяйво подібне до коштовного каменя, наче каменя яшми (ясписа), чистого, як кришталь” (11б). Коли Ап. Іоанн вперше побачив на престолі Бога він помітив: “Той, Хто сидів, з вигляду був подібний до каменя яшми (ясписа)” (4:3). Іншими словами, Божа Церква настільки пропиталась Божою славою, яка в Його святій присутності, що своїм виглядом демонструє Бога. Це здійснює відвічний задум Бога для людини — демонструвати всьому творінню у світі Його “образ” і “подобу”: “І створив Бог людину за Своїм образом, — за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою” (Бут. 1:27).

ПРИКЛАД: Щось подібне, лише у значно меншій мініатюрі, відбулося тоді, коли Мойсей сходив на Сінай для перебування у присутності Яхве: Вих. 34:28-30 “Пробув там Мойсей з Господом сорок днів і сорок ночей. Хліба він не їв і води не пив. І записав Господь на скрижалях слова Заповіту, — десять висловлювань. Коли ж після цього Мойсей сходив з гори Сінай, то дві скрижалі Свідоцтва були в руках Мойсея. Спускаючись з гори, Мойсей не знав, що його обличчя, відколи він розмовляв з Богом, стало сяючим. Побачили Аарон і всі Ізраїльтяни Мойсея, як шкіра його обличчя сяяла, то вони побоялись наближатись до нього”. Це яскравий приклад святого впливу на своє оточення тим, коли життя відображує святість і славу Господню.

Обличчя — це та частина нашої особи, яка першою реагує на святість або на гріх. ПОРІВНЯННЯ: Обличчя — це справжній монітор нашої внутрішньої системи… Це той випадок, коли на обличчі все написано.

ПРИКЛАД: На відміну від обличчя Мойсея, обличчя Каїна, як сказано в Буття 4:5-7, “спохмурніло”, тобто втратило світлий вигляд і стало темним, через те, що “при дверях чатує гріх”. Бути при дверях — озн. бути постійно при тобі у твоєму домі — звичайному місті твого найчастішого перебування.

ПРАКТИЧНО: Святість — це перше що помітив Ап. Іоанн. у церкві, яка подібно Мойсею сходила від Бога. Святість — це першочерговий контур, який відокремлює Церкву від світу. Святість — це пропуск у Божу присутність, це візитна картка у два боки, коли ми виходимо зі світу і приступаємо до Бога, і, коли ми сходимо від Бога і направляємось до цього світу: “Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа” (Євр. 12:14).

Другий вічний контур: Місто має ВЕЛИКУ СТІНУ: (21:12—21)

Уважно придивившись до наступних 10-ти віршів, починаючи із 12-го вірша, ми бачимо як із різних боків описується одна важлива деталь Нового Єрусалиму — його “мур” т-то стіна. Гр. слово τεῖχος, ους, τό озн. “захисна стіна”, яка обрамлює місто із чотирьох боків.

“Воно має великий та високий мур, у якому дванадцять брам, а на брамах дванадцять ангелів і написані імена — імена дванадцятьох племен синів Ізраїля. Зі сходу — три брами, з півночі — три брами, з півдня — три брами та з заходу — три брами” (12-14).

“А міський мур мав дванадцять підвалин, на яких дванадцять імен дванадцятьох апостолів Агнця. І той, хто говорив зі мною, мав міру — золоту тростину, щоб виміряти місто, його брами та його мур. А місто чотирикутне, і довжина його така, як і ширина. І виміряв він тростиною місто на двадцять тисяч стадій. Його довжина, ширина і висота — рівні. І зміряв він мур його на сто сорок чотири лікті міри людської, яка є мірою в ангела” (14-17).

“І був збудований його мур з яшми, а місто — з чистого золота, подібного до чистого скла. І підвалини міського муру прикрашені були різним дорогим камінням: перша підвалина — яшма, друга — сапфір, третя — халцедон, четверта — смарагд, пята — сардонікс, шоста — сердолік, сьома — хризоліт, восьма — берил, девята — топаз, десята — хризопраз, одинадцята — гіацинт, дванадцята — аметист. А дванадцять брам — то дванадцять перлин, і кожна брама була з однієї перлини. Вулиці міста — чисте золото, прозоре, мов скло” (18-21).

Якщо перший контур Церкви (святість) про те, як Бог ЗАЯВЛЯЄ через Церкву про Себе перед обличчям Світу, другий контур (стіна) про те, як Бог ЗАХИЩАЄ Церкву від Світу. В цьому пророцтві про майбутній стан церкви закладено достатньо, щоб Церква вже сьогодні жила під Божим захистом від нападів з боку Світу. На фоні пояснення параметрів великої стіни

Стіна має велику товщину і високу висоту: “має великий та високий мур” (12). Це вказує на захист через встановлені Богом барєри для оточуючого світу. Стіна унеможливлює проникнення до Церкви сторонніх осіб. В 17 -му вірші зазначається товщина стіни, яка вимірюється в 144 лікті, що рівняється бл. 65 метрам… Можна уявити, що навіть по нинішим земним міркам, немає такої зброї, яка б могла зруйнувати таку масивну стіну… Противники церкви, які вважають себе найбільшими її друзями намагаючись піддобритися до світу зменшують біблійні барєри, які задумані Господом як засіб захисту для зібрання святих.

Стіна має 12-ть воріт: “у якому дванадцять брам, а на брамах дванадцять ангелів і написані імена — імена дванадцятьох племен синів Ізраїля” (12). Слово “ворота” гр. πυλών, ῶνος, ὁ озн. “вхід який має ворота”. Мова йде не про вільні проходи, а про проходи, які закриваються воротами. Вони відкриті перед одними і закриті перед іншими. При тому, що ворота будуть у Вічності на Новій землі — це показує, що вільний доступ до спасіння здійснюється не по волі людини. Роль ангелів в даному випадку виглядає як роль сторожів, які пильнують за пропуском до міста. Дванадцять імен патріархів Ізраїля очевидно вказують на те, що за цими воротами знайшли вічне спасіння крім представників Церкви також представники етнічного Ізраїлю часу СЗ. Противники Церкви, які вважають себе найбільшими її друзями намагаючись привести якомога більше людей зі світу говорять про проходи, але не говорять про ворота. Вони складають такі “теології” які щоб закликати всіх без вийнятку в райське життя у своїй уяві знімають Божі ворота із їхніх завісів, запевняючи, що у Царство Боже увійти простіше простого, потрібно лише побажати.

Стіна має 12-ть фундаментів: “А міський мур мав дванадцять підвалин, на яких дванадцять імен дванадцятьох апостолів Христа” (14). Згадка про імена Апостолів перекликається із НЗ проголошенням доктринальної побудови Церекви Христової — “Тож ви більше ен чужі й не захожі, а співгромадяни святих і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос” (Еф. 2:19-20). Противники Церкви, які вважають себе найбільшими її друзями намагаючись спасти всіх підряд, і тих хто навіть не хоче мати Божого спасіння, прибирають доктринальний фундамент, вважаючи що доктрина (здорове вчення) перешкоджає людям прийняти (безкоштовне спасіння). В результаті всього, неспасенні люди фанатично вірять у своє спасіння, доктринально не розуміють що це означає, а практично живуть життям чуждим для Божого спасіння.

Стіна має чіткі стандарти: “І той, хто говорив зі мною, мав міру — золоту тростину, щоб виміряти місто, його брами та його мур. А місто чотирикутне, і довжина його така, як і ширина…” (15-16). Слова нагадують сцену із книги пр. Єзекіїля 40:3. Ця дія показує, що Церква належить Богові і Він заклав у неї Свої стандарти. Все має відбуватися і функціонувати по продуманому Божому задуму. Якщо Бог має чіткі стандарти для вічного міста перебування спасенних, наскільки більше ми повинні очікувати Його стандарти щодо самих спасенних. Адже другі більш важливіші за перше. Уваги заслуговує те, що Божі стандарти дають достатньо простору: в 16-му вірші 12 000 стадій — це бл. 5800 кубічних км., або трохи більше 5 мільйонів кв. км. території…. Чіткі Божі стандарти не обмежують, а дають благословенний простір… Противники церкви, які вважають себе її друзями про Божі стандарти воліють і не згадувати неначе виглядає так, що Бог спасає всіх оптом, без розбору, і не предявляє до них майже ніяких вимог, крім того, щоб вони побажали прийняти Його спасіння. Як в одній ІСТОРІЇ про сина, якого батько вчив працювати на розвантаженні прічепа з піском — Батьку яке правило роботи? — Все дуже просто, бери побільше і кидай подальше.

Стіна має стандарти божественних цінностей:

По-перше, вона є символом Божої святості: “І збудований мур з яшми (ясписа), а місто — з чистого золота, подібного до чистого скла” (18).

По-друге, вона є символом Божого народу: Перелік 12-ти різних каменів перелічених тут відповідає переліку каменів у нагруднику первосвященника, який носив імена 12-тьох колін Божого народу біля свого серця (Вихід 28, 39).

По-третє, вона є символом страждань Христа: “А дванадцять брам — то дванадцять перлин, і кожна брама була з однієї перлини” (21). Кожні ворота міста представляють собою окрему, висотою більше ніж 2000 км. перлину. Подібно до того, як нанесення ран молюскам спричиняє утворення земних перлин, так кожна із 12-ти величних воріт будуть нагадувати святим у вічності про страждання Христа, яке стало безцінним даром для спасенних.

Противники церкви, які вважають себе її друзями все більше настроєні обезцінювати Божі цінності і все більше наголошувати на людських цінностях, які вважаються найважливішими для побудови церкви.

ПРИКЛАД: Відома багатьом “Велика Китайська стіна” може бути яскравим прикладом сучасної людиноцентричної релігії. У наближених до парадних міст частинах, як то до Пекіну, стіну будували високою до 10-ти метрів і товстою, так що можна було розминутися на колісницях по ребру стіни. Але чим далі будівельники віддалялися від погляду людського, тим нижчали і тонкішали її стіни до 2 метрів (як звичайний забор), а подекуди замість стіни насипали просто невеликий земляний вал, від диких кабанів… Саме такими виглядають людські релігійні стандарти, далекі від стандартів Божого Слова.