The Future is at Hand

“Майбутнє вже сьогодні” (Об. 22:6-16)

Завершальна частина книги Апокаліпсис — “епілог” — фінальна частина письмового твору. Епілог призначений для того, щоб підбити підсумки і зробити висновки. Епілог направлений поглядом у вічне майбутнє і в той самий час тримає руку на пульсі теперішнього життя Церкви.

_______________________________________________

ІЛЮСТРАЦІЯ: Кожен хто хоч трохи заглиблювався в тему процесу “авіапольотів” на літаку знає, що під час перельоту із точки “А” до точки “Б” найвідповідальнішими, і в свою чергу найнебезпечнішими є — зліт і посадка. У сфері авіаційної безпеки часто кажуть: «зліт і посадка — найнебезпечніші етапи польоту». Згідно Статистики, за даними Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) та Boeing:

Близько 80% усіх авіаційних інцидентів і катастроф трапляються саме у фазах зльоту, набору висоти, заходу на посадку та посадки. При чому, тоді коли на злеті стається до 20% катастроф, при посадці стається до 65%. Тому, правильно приземлитися набагато відповідальніше ніж піднятися і розпочати маршрут.

На крейсерський політ (коли літак уже на великій висоті та йде прямим маршрутом) припадає найменший відсоток аварій… Наш крейсерський політ при розясненні кн. впродовж майже 3-х років закінчується, і ми заходимо на посадку.

Розклавши по полицям структуру і граматичний устрій прочитаного тексту Церква 1-го століття чула про майбутнє, яке для неї почалося звершуватися вже сьогодні. Смислове навантаження граматичних часів робиться на теперішньому часі. Унікальною особливістю прочитаних слів є те, що мова йде про майбутнє, але це майбутнє ідентифікується у теперішньому часі.

ВАЖЛИВО: Церкву на Землі очікує неминуча катастрофа на колегіальному і персональному рівнях, якщо вона вже сьогодні не живе тим майбутнім, яке фактично настане у Світі після Другого Приходу Христа.

ПИТАННЯ: Що обовязково мають побачити і усвідомлювати Божі раби при завершенні книги?

ТЕЗИС: 3-ри МАЙБУТНІ РЕАЛЬНОСТІ, які діють в Церкві вже сьогодні, до того часу, як вони у майбутньому відкриються у світі. Усвідомлення цих реальностей приводить життя і служіння Церкви у відповідність до вічного спасительного задуму Господа.

Без перебільшення, Церква на Землі — це місце чудес… Церква Христова на Землі — це єдине місце де майбутнє вже наступило і вже здійснюється сьогодні. Таким чином, слухаючи, читаючи і виконуючи записане в книзі (1:3), Церква Христова на Землі очікуючи прийдешнього майбутнього, вже живе в цьому майбутньому.

Вже почався майбутній ПРИХІД Христа: (22:6-7а)

“І сказав він мені: Це слова вірні та істині, а Господь Бог пророчих духів, послав Свого ангела показати Своїм рабам те, що незабаром має статися. Тож незабаром приходжу” (6-7а).

Церкві сповіщається про те, що Другий прихід Христа на землю, яикй фактично ще не відбувся, юридично вже почався. Тому Церква покликана сприймати Прихід Господній як подію, яка може відбутися із хвилини на хвилину. Таке розуміння випливає із слів Христа: “Тож незабаром приходжу” (7а). Хоча перекладачі тяготіють перекладати це коротке речення майб. чаосом, Христос говорить про прихід в теперішньому часі — “Дивись Я йду швидко!” у розумінні “Я вже йду!”.

Про початок виходу Христа для приходу за Церквою і для Суда над Світом написано на початку книги: (1:7) “Ось Він іде з хмарами! І побачить Його кожне око, і ті, хто Його проколов; і голоситимуть за Ним усі племена землі. Так, амінь!”. Чому голоситимуть? Тому, що не встигнуть покаятися… УЯВІТЬ: Перших адресатів книги, які почули про те, що Хритстос вже гряде, і впродовж читання до кінця сиділи як на голках віддаючи собі звіт, що із хвилини на хвилину може грянути Другий Прихід. Так, що вони не встигнуть дочитати книгу.

Послухайте, як до ідеї скорого приходу Христа відноситься брат Господній — Яків: “Довготерпеливі будьте й ви; зміцніть ваші серця, адже прихід Господа вже близько. Не нарікайте один на одного, брати, щоб вам не бути засудженими. Ось Суддя стоїть перед дверима” (Як. 5:8-9). Якби зараз ми дізналися про те, що біля входу в будівлю стоять працівники поліції, наше б поводження змінилося. Як мінімум ми послали б когось щоб їх зустріли…

ПРАКТИЧНО: Віра в те, що Христос може прийти безпосередньо зараз через хвилину змінює відношення до праведності і гріха… Не відноситися до Господнього Приходу не як до “гіпотези” яку ми теоретично взнаємо, але практично не відчуваємо і не цінуємо. ВАЖЛИВО: Якщо я і ви, і разом з нами вони не готові зустрічати Христа сьогодні — ми абсолютно не готов до Його приходу.

ПРИКЛАД: Коли навчався в семінарії на бакалавраті і був справжнім “бакалавром” (неодруженим), я товаришував із іншим братом, також Ігорем настільки, що ми часто спілквалися, жили в одній кімнаті і навіть сиділи за одною партою… І от через рік, він вирішив одружитися… Розїзжаючись на канікули, він цвів і пахнув як майська роза від щастя вже від самої думки про те, що на наступний навч. рік він вже одружиться на своїй дамі серця… Коли він поспішно складав дорожню сумку я ненароком запитав: “От ти такий радісний через скоре весілля. А що якщо раніше до цього прийде Христос і ти не встигнеш одружитися?…” Послідувала гробова тиша, його обличчя спочатку застило у нейтральном положенні, потім перекосилося і він видавив із себе вислів із інтонацією наче я при ньому підпалив копицю сухого сіна: “Да ти шо!… Не дай Бог!…”.

Вже почалося майбутнє ЩАСТЯ спасенних: (22:7б-9)

“Блаженний, хто зберігає слова пророцтва цієї книги! І я, Іван, це побачив і почув. І коли почув та побачив, упав, щоби поклонитися до ніг ангела, який показував мені це. Та він каже мені: Гляди, не роби цього! Я співраб твій і твоїх братів — пророків і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові поклонися!” (7б-9).

Друга майбутня реальність яка вже зараз діє в Церкві на Землі — це велике щастя. Не просто щастя, авелике щастя. Ідею великого щастя (до меж і країв, без пустот) вказує слово “Блаженний” — тобто неймовірно щасливий. Про те, що це щастя вже діє у теперішньому для церкви вказує дієприкметних теперішнього часу “зберігаючий … слова пророцтва цієї книги”. Зберігаючий безпосередньо зараз, в цей момент часу. Щастя реалізується вже зараз, тому що вже зараз виконується Слово Боже.

У великого щастя є передумова (те що передує): По премудрому Божому задуму щастя залежне напряму від покірності Божому Слову. ВАЖЛИВО: Приймати до уваги послідовність: СПОЧАТКУ ЗБЕРЕЖЕННЯ БОЖОГО СЛОВА, а потім прихід великого щастя, і не навпаки… ПРОБЛЕМА: Наша егоїстична уява намагається привчити нас до іншої парадигми: СПОЧАТКУ ЩАСТЯ від Бога, а потім слухняність Богу. І воно не зовсім так, щоб ніколи те щастя не показувалось без слухняності. ПОРІВНЯННЯ: Пошук щастя без слухняності Слову нагадує ловлю вюна двома пальцями… Коли ми вже схопили у воді вюна двома пальцями, це щастя вислизає із рук роблячи нас ще більш нещасними.

У великого щастя є результат (те що слідує за): Результатом великого щастя дарованого від Бога є поклоніння Богу…Щастя спасенних демонструється персонально Ап. Іоанну на фоні поклоніння Богу. Щастя демонстративно присовокупляється до теми поклоніння Богу.

ПРОБЛЕМА: Спасенний християнин і в одночас нещасний християнин — це абсолютно несумісні речі. Визнавати існування нещасного християнина, це все одно що офіційно визнати що є холодний вогонь, суха вода, темне світло, чона білизна. ЯК В ОДНОМУ ДЕВІЗІ: “Ми увесь день чекаємо коли буде закінчення робочого дня, увесь тиждень чекаємо коли настануть вихідні, увесь рік чекаємо коли настане відпустка, і все життя чекаємо коли прийде щастя”.

ПРАКТИЧНО: Пустота від відсутності Божого блаженства порою маскується під різнобарвні щасливі личини, які більше обманюють сприйняття самої людини ніж роблять її хоч на краплину щасливішою.

Алкоголь: Для значної кількості л. — це найбільш дієвий спосіб відволіктися, розслабитися і забутися…Не думайте, що це уділ лише пяниць, алкоголіків та тунеядців… ПРИКЛАД: Не дуже давно чув про одного проповідника, який не сідає за підготовку недільної проповіді без бокалу вина, а може вже і без двох. Уявляю, як би здивувалися його слухачі дізнавшись про те, що він не може готвувати проповідь без хмільного.

Гроші: Але із грошами повязують щастя лише ті у кого їх немає. Насправді ж, чим більше ти маєш, тим більше відчуваєш себе нещасним.

Гумор: Але як правило, ті хто найбільше жартує і сміється — вони найбільше нещасні. Їхній сміх — це банний лист, який вони постійно прикладають до своєї пустоти.

Їжа: Але це лише на торхи і до часу доки не набгається шлунок.

Покупки: Але до того моменту доки не розпакували. ПОРІВНЯННЯ: Все це поодинці, або разом взяте робить людину не більш щасливою ніж якір корабля допомагає літати.

ІСТИНА: Велике щастя для челнів Церкви Христової реальне вже сьогодні — воно напряму залежить від (1) Покірності Божому Слову. (2) Принесення Богові слави.

ЦИТАТА: Вестмінстерський Катехизис, складений у Лондоні в 1647 р., починається з простого, але головного питання: «У чому полягає призначення людини?». І відповідь звучить так: «Призначення людини — прославляти Бога і насолоджуватися Ним навіки». Ця фраза нагадує нам, що сенс життя не в гонитві за тимчасовим, а в тому, щоб жити для слави Творця. І коли ми це робимо, тоді знаходимо справжню радість і повноту життя.

Вже почався майбутній СУД над церквами: (22:10-16)

“І каже мені: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги, бо час близько.

Неправедний нехай надалі чинить неправедність, і нечестивий нехай ще опоганюється, а праведний нехай далі чинить праведність, і святий нехай ще освячується” (10-11).

“Ось Я незабаром приходжу, і моя нагорода зі Мною, щоби віддати кожному за його вчинками. Я — Альфа і Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець” (12-13).

“Блаженні ті, хто випере свій одяг, щоб мати право на дерево життя і ввійти брамами до міста. А назовні пси і чаклуни, роспусники і вбивці, ідолопоклонники і кожний, хто любить і чинить неправду” (14-15).

“Я, Ісус, послав Свого ангела, щоби засвідчити вам це в Церквах. Я є корінь і рід Давидів, Зоря рання, досвітня!” (16).

Прочитані слова адресуються не людям у Світі, а людям у Церкві. На це ясно вказує передостаннє речення: “Я, Ісус, послав Свого ангела, щоби засвідчити вам це в Церквах” (16). Риторика цієї частини тексту — це риторика активного діючого Божого суду в Церкві, який Господь не перестає звершувати від Дня Пятидесятниці і до грядущого Дня Судилища Христового — т-то суду над Церквою.

Сказані слова книги настільки швидко збуваються в Церкві, що Ап. Іоанн отримав директиву: “Не запечатуй слів пророцтва цієї книги, бо час близько” (10).

Як і в наш час, тоді листи запечатувались під час пересилки. Саме-собою, це утворювало певний час, день, два, неділю-другу, місяць й більше коли лист не читався через запечатаність під час пересилки.

Саме для того, щоб книгу могли читати довірені особи під час поштової пересилки, а також щоб вона читалася без будь якої затримки під час отримання — книгу не потрібно було запечатувати — вона має бути доступною для читання у будь який момент. Іншими словами — це означало, “Нехай ця книга читається віруючими в церкві якомога раніше”.

В цій частині тексту згадується про 3-ри різні групи людей у помісних церквах, до яких доставлялося Слово. Залежно від того до вух і до серця кого в церкві попадуть слова книги — це буде мати три різні ефекти на три різні групи людей в церкві.

Перша група — Неправедні і нечестиві які стануть ще грішнішими. Мова йде про тих членів церкви, які не народилися згори і залишаються духовно мертвими незважаючи на те, що рахуються членами помісної церкви: “Неправедний нехай надалі чинить неправедність, і нечестивий нехай ще опоганюється” (11). Уваги заслуговує той факт, що Бог не намагається “реанімувати” духовно мертвих людей. Господь попускає грішникам грішити і ще більше потопати у своїх гріхах. По-іншому сказати, Господь дає безперешкодну можливість грішникам скористатися своєю “свободою волі”.

Друга група — Праведні і святі які стануть ще більш святими. Мова йде про духовно живих віруючих в житті яких прогресує і б’є ключем духовне життя через освячення від Духа у Христі: “…а праведний нехай далі чинить праведність, і святий нехай ще освячується” (11). Заслуговує уваги те, що праведний і святий віруючий не задовольняється рівнем своєї праведності і святості, а тому Господь закликає і мотивує таких постійно зростати у праведності і святості. Так само як грішники постійно падають так і не досягаючи глибин гріховного дна, так і праведники постійно зростають не досягаючи і прагнучи досягнути вершин Божественної святості.

Третя група — Праведні що стали нечистими через гріхи, які можуть очиститися і стати щасливими. Читаємо:“Блаженні ті, хто випере свій одяг, щоб мати право на дерево життя і ввійти брамами до міста” (12). Мова йде про народжених згори християн, які на деякий час духовно впали і занечистилися гріхом.

Третя група “віруючих” тематично перекликається із висловом Христа: “Я є корінь і рід Давидів, Зоря рання, досвітня” (16). Ці слова слугують певною розяснюючою алюзією до двох СЗ персонажів — Давида і Валаама (Числа 24:17). Цих двох персонажів Господь врозумляв у СЗ час. Давид був праведним царем, який зробив неправедність. Валаам був неправедним пророком, якого Господь напоумив на істинний шлях.

Якщо вони не покаються і не очистяться — вони докажуть цим те, що вони належать до тих, хто знаходиться “зовні” Божого Царства: “А назовні пси і чаклуни, роспусники і вбивці, ідолопоклонники і кожний, хто любить і чинить неправду” (15).

ПРАКТИЧНО: В кожній помісній церкві, чи то маленькій, чи то великій, одночасно можуть перебувати, 3-ри різні групи людей. Кожен із нас відноситься до однієї із них, або всі до однієї. В залежності від того “хто ми” перед Христом будуть залежати Його стосунки із нами. В кожному із випадків Господь використовує Церкву для того, щоб показати справжній стан речей.

Не спасенні, які вважають себе спасенними, але не мають нічого спільного зі Спасителем — чим далі, тим більше виявлятимуть те, що вони не знають Бога. В одинх випадках це займає лічені тижні чи місяці. У окремих випадках це розтягується на роки, а то і на десятиліття, але все рівно, рано чи пізно відкривається.

Спасенні, які виявляють своє спасіння у щоденному слідуванні за Спасителем — чим далі тим більше і помітніше уподібнюються Духом Святим в світлий образ Христа — його характер, етика, манери, світогляд, принципи, мораль і пріорітети.

Спасенні, які впадають в гріх і живуть в супереч волі Спасителя — чим далі тим більше Господь буде дисциплінувати, зупиняти і якщо потрібно навіть боляче “бити” Своїх неслухняних дітей, щоб очистити їх перед початком Вічності.