Biblical Principles for Building a Family

“Біблійні принципи створення сім’ї”

Церква “Слово Істини”, Київ, 29 листопада 2025, 14:00-17:00.

Дозвольте розпочати із короткого екзамену: “Для створення сімї потрібні двоє — чоловік і жінка”. Так, чи ні? Якщо сімю створюють лише двоє, тоді двох обовязково очікують одна із двох подій на літеру “Р”: “Розчарування”, або “Розлучення”. Для створення сімї потрібні троє, перший із яких — це Господь Бог, Який виразив Свої правила устройства сімейного життя у Своєму Слові. Другий і третя можуть бути різними. Перший завжди незмінний.

Що таке “принцип”? Принцип — це фундаментальне правило, яке лежить в основі мислення і визначає те, як щось має працювати.

Перш ніж я почну розкривати сьогоднішню тему, давайте в назві нашої теми дня заберемо слово “Біблійні…”, так щоб у нас просто вийшло: “…Принципи створення сімї”. Які принципи використовують двоє, які не знають Бога і не читають Біблію? Для більшості українців “принципи створення” формуються під впливом:

БАТЬКІВСЬКОГО ДОМУ: Або під впливом його відсутності. Невільне спостереження. Діти невільно прикладують себе до форми батьківської сімї.

КІНЕМАТОГРАФУ і СОЦМЕРЕРЖ: Романтика, фільми із хорошим кінцем, фотосесії.

ЗНАЙОМИХ СІМЕЙ: Як з позитивним прикладом так і з негативним.

ФАНТАЗІЙ і МРІЙ: Коли доходить до одруження — “У нас так ніколи не буде”, “Ми проживемо навіть краще ніж вони…”.

Біблійні принципи — це Богом продумані і запущені в дію правила, які мають бути закладені в фундамент сімї до початку сімейного життя так, щоб на цих базових фундаментальних принципах будувалася сімя.

Він і вона, створюючи сімю обовязково мають прийняти до уваги 9-ть БІБЛІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗДОРОВОГО ШЛЮБУ:

Сьогоднішня тема одних має підштовхнути до сімейного життя, інших зупинити. Одних возрадувати, а інших, скоріше всього засмутити

З іншого боку зайду і скажу: “Ніколи не одружуйтесь якщо ви не готові до втілення у своїй сімї 9-ти БІБЛІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗДОРОВОГО ШЛЮБУ”.

Шлюб — це БАТЬКІВСТВО: (Бут. 1:27-28)

“І створив Бог людину за Своїм образом, – за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою. Бог поблагословив їх і сказав: Плодіться і множтеся, та наповнюйте землю, володійте нею і пануйте над рибами морськими та птахами небесними – над усім живим, що рухається по землі!” (1:27-28).

Споконвіків, в часи СЗ і НЗ, кожен хто починав шукати першочерговий задум для створення сімї знаходив його у 6-му дні творіння.

Концепція батьківства і сімейного життя беруть початок від Особистості Триєдиного Бога — Отця, Сина і Духа Святого.

“Образ” і “подоба” Триєдиного Бога славно відображуються у стосунках чоловіка та жінки та у їхньому батьківстві.

“Сотворив чоловіком і жінкою” — приймаючи до уваги гендерні відмінності, двоє схожих і в одночас різних людей були створені щоб жити разом. Для народження потомства необхідно, щоб був чоловік і жінка.

“Плодіться і множтеся” — це Божі повеління. При цьому не зазначається мінімальна норма дітей, а робиться наголос на принципі батьківства і примноження кількості осіб у сімї: 2+. Це повеління можна виконати лише в рамках сімії де є чоловік і дружина.

“Наповнюйте землю” виявляє батьківство як процес естафети, який передається від батьків, до дітей і далі до наступних потомків.

Батьківству передує Боже благословіння: “Бог поблагословив їх”.

Батьківство має важливий вплив на створений світ.

Ви ніколи не задумувались чому про образ і подобу Бога говориться разом із народженням дітей? Справа в т.щ. “батьківство” чоловіка і дружини виявляє “Батьківство Бога”. В цьому полягає теологічний сенс народження дітей.

В ОСТАННІЙ ЧАС: Цей принцип все більше почав відходити на другий план у християнстві і все далі на задній план у світі. Все частіше робиться наголос на задоволенні від шлюбу для його і її, і все менше уваги приділяється ідеї народження дітей. Народження дітей це не лише геніалогія, а також теологія.

НЕЗРУЧНЕ ПИТАННЯ: Що робити, якщо Бог не посилає дітей? Відповідь на це питання потрібно шукати у рамках теології книги Буття, Старого і Нового Завітів.

Авраам бере на себе опікунство над племінником Лотом, який раніше осиротів (Бут. 12:4).

Яків юридично усиновлює двох синів Йосипа — Манасію і Єфрема — щоб вони мали повноцінні завітні благословіння (Бут. 48:5).

Мойсей усиновлений донькою Фараона (Вих. 2:10).

Естер виховувалась Мордехаєм — двоюрідним братом, який прийняв її як свою рідну дочку (Ест. 2:7).

Ісус наголошував на ідеї всиновлення або опіки над дітьми: “І, взявши дитину, Він поставив її посеред них, обійняв і сказав їм: Якщо хто ось таку дитину прийме в Моє Імя, той Мене приймає…” (Мр. 9:36-37; Як. 1:27).

Всиновлення — це НЗ сотеріологічна істина.

Бездітність не може бути без промисла і волі Господьньої. Ще до свого одруження пордужжя має обговорити за вчасно можливий сценарій сімейного життя, якщо Господь не буде посилати дітей.

ОДРУЖУЙТЕСЬ КОЛИ БУДЕТЕ ГОТОВІ до батьківства.

Шлюб — це ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ (Бут. 2:18-25)

“Далі сказав ГОСПОДЬ Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створю для нього помічника, відповідного йому. Після того як створив ГОСПОДЬ Бог із землі всіх польових звірів і всіх небесних птахів, то привів їх до Адама, щоби побачити, як їх назве. І як їх назвав Адам, – кожну живу душу, – так вона і звалася. І дав Адам назви всім тваринам та небесним птахам, всім польовим звірам, але Адамові не знайшлося помічника, подібного до нього. Тож навів ГОСПОДЬ Бог глибокий сон на Адама, і коли той заснув, Бог взяв одне з його ребер, а те місце заповнив тілом. З ребра, яке взяв у Адама, ГОСПОДЬ Бог створив жінку і привів її до чоловіка. І сказав Адам: Це дійсно кістка від моїх кісток, і тіло від мого тіла, тому вона називатиметься жінкою, бо походить від чоловіка. Тому залишить чоловік свого батька й свою матір і пристане до своєї жінки – і стануть вони одним тілом. Були ж вони обоє нагі, – Адам і його жінка, – і не соромилися” (2:18-25).

Перший в історії шлюб укладений за прямої участі Господа Бога був не аби якою церемонією, яка в залучених принципах і порівняннях була призначена для демонстрації нероздільної взаємозалежності чоловіка і дружини в сімї.

Привід для шлюбу — вирішення “проблеми” самотності і неповноцінності Адама без підтримки збоку “відповідного” Йому. Це єдина райська проблема.

Створюючи першу сімю Господь поклав в основу принцип взаємозалежності на генетичному рівні:

Вона взята із нього: Це був перший і останній раз коли жених заснув неодруженим, а проснувся вже сімейним.

Він взятий для неї: Бут. 2:24 — дієслово “приліпитися” (кабак) передає ідею сильної особистої привязаності.

Дружина залежна від чоловіка як ребро від тіла, а чоловік залежний від дружини як дитина від батьків.

ОДРУЖУЙТЕСЬ ТОДІ КОЛИ ЗРОЗУМІЄТЕ, що ви не можете жити без неї, а вона без вас.

Шлюб — це ВІРНІСТЬ: (Вих. 20:14)

“Не чинитимеш перелюбу” (20:14; Втор. 5:18).

7-ма заповідь, яку можуть виконувати або порушувати лише сімейні — забороняє акт подружньої невірності, у вигляді сексуальних взаємовідносин із особою, яка не є супутником життя. Перелюб порушує сімейний заповіт між чоловіком і жінкою. При цьому дієслово походить від євр. кореня слова, який означає “спарюватися”.

Заборона 7-мої заповіді межує із 6-тою та 8-мою заповідями, які відносились до уголовного кодексу вбивства і кражі.

Христос пояснює, що гріх перелюбу не зявляється раптово. Йому передують внутрішні дії серця: “А Я кажу вам, що кожний хто погляне на жінку, щоби пожадати її, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці” (Мт. 5:28). Гріх невірності потрібно виявляти і присікати на ранніх стадіях, доки він не переріс в дію.

Невірність супутнику життя стається або приводить до невірності Господу Богу. Це настільки важливо для Бога, що Він сприймає і судить за невірність супутнику життя так, неначе — це невірність проти Нього: Євр. 13:4 — “Шлюб у всіх нехай буде у великій пошані, й ложе незаплямоване, а розпусників та перелюбників судитиме Бог”.

ОДРУЖУЙТЕСЬ ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК УСВІДОМИТЕ велику відповідальність вірності — і тілом і душею.

Шлюб — це МИЛІСТЬ: (Вт. 24:1-4)

“Коли чоловік візьме жінку й одружиться з нею, але станеться так, що вона не знайде милості в його очах, бо він виявить у ній щось негоже, то нехай він напише їй лист про розлучення, дасть їй у руки й відішле її зі свого дому. Залишивши його дім, вона піде і зможе одружитися з іншим чоловіком. Якщо другий чоловік також зненавидить її, напише їй лист про розлучення, дасть їй у руки й відішле її зі свого дому; або якщо той другий чоловік, який узяв її собі за дружину, помре, то її попередній чоловік, який її відіслав, не зможе знову взяти її собі за дружину після того, як вона була осквернена, тому що це гидота перед ГОСПОДОМ. Тож не накликай гріха на землю, яку ГОСПОДЬ, твій Бог, дає тобі в спадщину” (24:1-4).

Акцент в цьому немало-відомому тексті необхідно змістити із розлучення на причину розлучення. Після одруження, коли все сприймалося через розові окуляри, чоловік дізнається, що його дружина не така, як він думав, не така як він думав до весілля. Він відкриє в ній “щось негоже”. Вона сповнена суцільних недосконалостей. Масса мінусів і майже немає плюсів. Це називається “не знайде милості в його очах”.

ПРИКЛАД: Один немолодий чоловік вперше одружився на сестрі, яка красиво співала в зібранні через її ангельський спів. Коли завершилось весілля, і вони приїхали додому він побачив її справжній вигляд, про який раніше не знав. Вона змила грим, зняла парик, витягнула всавну челюсть, зняла з ноги протез … “О, Співай жінко, співай!..”.

В часи земного життя Христа названим текстом зловживали, що довелося виправляти Господу шляхом розяснення тексту (Мт. 5:31-32; 19:3-10).

Давайте прослідкуємо, як відсутність милості чоловіка до дружини, в рівній степені і дружини до чоловіка, рушить картковий дім сімї і приводить до затяжної немилості.

Знищення сімї.

Ненависть і смерть іншого чоловіка.

Осквернення жінки.

Накликання прокляття на землю.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Ніколи не думайте і не говоріть про розлучення. Розлучення тримають за пазухою як “атомну зброю” і починають брязкати щоб маніпулювати.

ОДРУЖУЙТЕСЬ ЛИШЕ ТОДІ КОЛИ будете готові побачити і прийняти вашого супутника таким який він є із всіма плюсами і мінусами, в супереч тому, яким ви бажали і мріяли його бачити. До одруження домовтесь, що у вашій сімї ніколи не прозвучить слово розлучення. Вмикайте милість і ніколи її не вимикайте, адже і до вас необхідно віноситися із милістю.

Шлюб — це СЛУЖІННЯ: (Пр. 31:10-31)

“Хто знайде добропорядну жінку, то вона цінніша за перли!

11 Цілковито впевнене у ній серце її чоловіка, і він не залишиться без прибутку.

12 В усі дні свого життя вона засвідчує йому добром, а не злом.

13 Вона дбає про вовну та льон – і охоче працює власними руками.

14 Вона, наче комерційні кораблі, здалека привозить свій хліб.

15 Встає ще вдосвіта, розподіляє домашнім їжу і відповідну працю служницям.

16  Захоче придбати поле, – купує його; завдяки прибутку з власних рук засаджує виноградник.

17 Надійно підперізує свій стан, і зміцнює свої м’язи.

18 Вона задоволена хорошими результатами своєї праці, тому її світильник не гасне і вночі.

19 Свої руки вона простягає до прядки, і пальці її беруться за веретено.

20 Свою долоню вона відкриває перед убогим, – свої руки простягає нужденному.

21 Не боїться вона холоду в своєму домі, тому що вся її сім’я одягнена в подвійний одяг.

22 Вона робить собі покривала; її одежа – вісон і кармазин.

23  Її чоловік шанований при брамах, і засідає зі старійшинами краю.

24 Вона виготовляє і продає тонку білизну, постачає купцям пояси.

25 Вона одягається у силу та гідність й весело дивиться у майбутнє.

26  Уста свої вона відкриває з мудрістю, і люб’язне повчання в неї на язиці.

27 Уважно наглядає вона за справами свого дому, і дармового хліба вона не їсть.

28 Встають її діти і називають її щасливою, а її чоловік хвалить її, кажучи :

29 Було багато вправних жінок, однак ти перевершила їх усіх!

30  Миловидність – оманлива, краса – швидкоплинна, але жінка, яка боїться Господа, гідна хвали.

31 Віддайте їй належне за надбанням її рук, – і нехай її вчинки вихваляють її при брамах!” (31:10-31).

Із часу СЗ і до часу Церкви, цей унікальний текст показує внутрішню кухню сімейного життя.

В сімейному житті чоловік і дружина мають свої ролі і відповідальності, які потрібно розуміти не як рабство, а як служіння одне одному і своїй сімї.

Коли мати Лемуїла ділилася життявою мудрістю з сином, вона детально розписала служіння дружини в сімї, не для того щоб показати тяжкість, а для того щоб показати важливість дружини. Її син мав шукати ту, яка буде служителькою для нього і для сімї. Скоріше всього, що портрет сімейного служіння добропорядної жінки вона склала із самої себе, із своїх взаємовідносин із чоловіком.

Про дружину сказано багато не для того щоб прописати їй більше обовязків ніж чоловіку, а для того, щоб показати цінність її служіння в сімї. Без її служіння не було б повноцінного служіння її чоловіка.

Про чоловіка сказано значно менше не тому, що він менше робить, більше відпочиває, чи живе трутнем за дружиною яка все робить. Він постійно зайнятий на роботі заради блага всього міста і своєї сімї. Без його служіння не було б повноцінного служіння дружини у своєму домі.

Одна з причин, чому Господь не передбачив ключових ролей для жінки в керівництві помісною церквою полягає в т.щ. що Він передбачив для неї служіння в її домі у ролі дружини і мами.

Це робить не прямий заклик до сімей, тат і мам, в яких виростають майбутні чоловіки та дружини, щоб батьки передавали свій досвід своїм дітям.

ОДРУЖУЙТЕСЬ ЛИШЕ ПІСЛЯ ТОГО ЯК розберетеся із своєю частиною служіння в сімї і будете готовими безропотно служити одне одному.

Шлюб — це ЗАХОПЛЕННЯ: (Пісня 2:2-5)

Можливо не раз читаючи Біблію ви прочитували цю книгу і давалися диву навіщо потрібна така не зовсім стандартна книга. Знаходяться ті, хто вирішує цю “проблему” алегоричним поясненням книги в світлі Христа і Церкви.

Книга Пісня Пісень в притаманній Соломону духовній мудрості і проникності описує одну із найбільш чуттєвих сфер життя — сфера любові між чоловіком і жінкою. Сюжет книги описує три різні етапи життя у стосунках чоловіка і жінки:

Перший етап — Стосунки до одруження (1:1—3:5)

Другий етап — День одруження (3:6—5:1).

Третій етап — Стосунки після одруження (5:2—8:14).

Червоною лінією через всю книгу проходить емоційне захоплення одне-одним у стосунках кохання. Ми візьмемо лише один із епізодів, який відноситься до часу стосунків до одруження:

“Наречений:

2 Справді, як лілія поміж терниною, так моя подруга серед дівчат.

Наречена:

3 Як яблуня поміж лісовими деревами, так мій коханий серед інших юнаків. У його тіні я бажала би перебувати, бо його плоди солодкі для мене.

4 Він впровадив мене у бенкетні покої, а його стяг наді мною – любов.

5  Підживіть мене виноградними тістечками, освіжіть мене яблуками, – адже я знемагаю від кохання” (2:2-5).

Захоплюючись одне одним, він і вона бачать одне одного лише із приємного боку.

Захоплюючись одне одним, він і вона не бачать принадності інших представників протилежної статі.

Захоплюючись одне одним, вони живуть у свтєму світі любовних емоцій, цінуючи одне одного, бажаючи одне одного і не уявляючи життя одне без одного.

ДЛЯ ОДРУЖЕНИХ: Коли чоловік і дружина набридли одне одному захоплення вже більше не захоплює, необхідно бити тривогу!!!

НЕ ОДРУЖУЙТЕСЬ ДО ТИХ ПІР, доки ви не будете захоплюватись вашим майбутнім супутником життя так, щоб не помічати інших претендентів із представників іншої статі

Шлюб — це ІНТИМНІСТЬ: (1 Кор. 7:1-5)

Послання Павло написав із Ефесу прибл. у 55 році під час своєї 3-тьої місіонерської подорожі (Дії 16:8-9). Павло мав намір завершити своє трирічне перебування в Ефесі, потім він надіявся провести зиму в Коринфі (16:6; Дії 20:2). Не очікуючи на прихід, почувши від Хлоїних про внутрішні негаразди церкви, коїх було бл. 11-ти, він пише Апостольске послання, щоб вирішити цю проблему. Наш текст відповідає на проблему сімейного життя, розяснюючи таку пікантну тему — інтимного життя чоловіка та дружини.

Хоча 7-мий розділ наповнений масою корисної сімейної інформації, все ж, перші сім віршів, відкривають проблему, яку Павло намагався вирішити.

“А про те, що ви написали [мені], то добре було б чоловікові не торкатися жінки.

2  Але щоб уникнути розпусти, нехай кожний чоловік має свою дружину і кожна жінка нехай має свого чоловіка.

3 Нехай чоловік віддає дружині належну [любов], так само й дружина чоловікові.

4 Дружина не має влади над своїм тілом, а чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, а дружина.

5  Не ухиляйтеся одне від одного, хіба що за згодою, тимчасово, коли перебуваєте в [пості й] молитві, – і знову будьте разом, щоб сатана не спокушав вас нестриманістю вашою” (7:1-5).

Як відомо із першої частини 11-го розділу, деякі сестри в церкві феміністично протистали авторитету своїх чоловіків і демонстрували це невиконанням внутрішньої традиції носити головні покривала.

У свою чергу деякі брати в церкві поспішили помститися своїм дружинам і відмовитися від сексуальних стосунків із ними. Але сексуальні стосунки правильно буде не мати тоді коли ти не одружений. Але якщо люди одружені, тоді відсутність, або дизбаланс у сексуальному житті подружньої пари загрожує духовним крахом обох. В своїй сукупності це підніме таку гріховну бурю, в якій зможуть встояти лише найбільш святі…

РІЗНІ ВИДИ РОЗПУСТИ: “Через розпусти” (мн.) = “через різні види розпусти” (7:2). Сексуальний потенціал буде шукати виходу на зовні і “буде зносити кришку” у найбільш слабких місцях. Ти не прийдеш до дружини, тоді розпусти прийдуть.

НЕ ВИКОНАНИЙ ОБОВ’ЯЗОК: Досл. із гр. “Дружині чоловік зобовязаний віддавати, подібно ж як і дружина чоловіку” (7:3).

ПРИВЛАСНЕННЯ СВОГО ТІЛА: “Дружина не має влади над своїм тілом…” (7:4). А якщо він чи вона привласнюють собі, то знайдеться той і та, хто поділиться, і не раз.

ОБКРАДАННЯ ЩО ВЕДЕ ДО СТРАЖДАННЯ: Букв. з гр. “Не обкрадайте одне одного…” (7:5а).

СПОКУСИ САТАНИ: Букв. з гр. “Щоб не спокушав вас сатана через втрату вашого самоконтролю” (7:5б). Це та ситуація в якій сатана не випустить можливості щоб не скористатися.

ОДРУЖУЙТЕСЬ ЯКЩО ВИ ГОТОВІ до унікальних стосунків інтимного життя, яке відповідає на благочестиві потреби вашої дружини і вашого чоловіка.

Шлюб — це ПОКІРНІСТЬ: (Еф. 5:22-33)

Послання написане Павлом із Риму під час першого увязнення, у період між 60-62 рр. Головна тема: “Таємниця Христа відкрита в Церкві”. Серед різних теологічних тем, він висвітлює також тему подружнього життя чоловіка та дружини тісно повязуючи сімю із Церквою.

21  Підкоряючись одне одному в Христовому страху.

22   Дружини, [коріться] своїм чоловікам, як Господу,

23 адже чоловік є голова дружини, як Христос – Голова Церкви, Він же – Спаситель тіла.

24 Як Церква кориться Христові, так і дружини – чоловікам у всьому.

25  Чоловіки, любіть [своїх] дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї,

26  щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові,

27  щоби поставити її Собі славною Церквою, яка не має ні плями, ні вади, і нічого такого подібного, але щоб вона була свята й непорочна.

28  Так і чоловіки повинні любити своїх дружин, як власні тіла. Хто любить свою дружину, той і себе любить.

29  Адже ніхто ніколи свого тіла не зненавидів, але годує і гріє його, як і Христос Церкву,

30  бо ми – члени Його тіла: [з Його тіла і з Його кісток].

31  Тому чоловік залишить батька й матір та пристане до своєї дружини, і будуть обоє одним тілом.

32  Це велика таємниця, адже я говорю про Христа й Церкву.

33  Тож кожний з вас нехай любить свою дружину, як себе самого, а дружина нехай боїться свого чоловіка.

Дієприкметник теперішнього часу, пасивного стану “підкоряючись” (21) вказує на безперебійний процес, який відбувається в теперішньому часі і звершується не тим, хто підкоряється. Іншими словами, тих хто підкоряється покірним робить хтось інший. Цей дієприкметник звязує сімю із церквою.

Дієслово “підкорятися” (гр. хупотассо) в 21 в. буденній юридичній практиці того часу описував “прикріплення одного документу до іншого”. Другий документ знаходився за першим і являвся продовженням і доповненням першого.

Слово “підкоряючись” у мн. стосується як місця жінки біля чоловіка, так і місце чоловіка біля жінки.

Фактично в ідеї взаємної покірності одне-одному в сімї, і в звязку покірності із помісною церквою, полягає секрет сімейного щастя:

ДРУЖИНА покликана покорятися своєму чоловіку, як Церква покоряється Христу: Чоловік отримує від Христа три титули, які повинна прийняти до уваги жінка.

Як Господу — ця покірність законна. Бог прирівнює чоловіка в сімї до Господа дружини.

Як Голові — ця покірність природня. Адже ми не дивуємось коли тіло виконує сигнали голови і вважаємо патологією коли руки і ноги не слухають голову.

Як Спасителю — ця покірність вдячна. Їй і до кінця своїх днів не розплатитися за те, від чого її спасає чоловік: від самотності, від безшлюбності, від бездітності, від неповноцінності.

ЧОЛОВІК покликаний покоряти себе своїй дружині так, як Христос позлюбив Церкву. Любов Христа “агаппе”, яка ставиться в обовязок чоловіку — це любов безумовна, безкорисна і безкінечна. Разом із повелінням “любіть” використовуються три дієслова у трьох часах: минулому, теперішньому і майбутньому.

Минулий час — “передав Себе за неї” (25). Озн. що Він прийняв на Себе її провини.

Теперішній час — “повинні любити своїх дружин” (28). Озн. бути великим божником дружини в тому, щоб любити. Чоловік заборгував Христу, а виплачувати борг повинен дружині.

Майбутній час — “пристане до своєї дружини” (31). Озн. ставати залежним від дружини.

НЕ ВАРТО ШУКАТИ ОДРУЖЕННЯ, якщо не бажаєте бути покірними в церкві і сімї.

Шлюб — це ПОВАГА: (1 Пет. 3:1-7)

Нам важливо в сьогоднішній темі почути також і голос Ап. Петра. Відомо, що в нього була дружина і наіть теща… Він написав своє Перше послання із Риму в період 64-65 рр. до розпорошених християн на різних територіях Римської Імп. Це відбулося перед або зразу після великої пожежі в Римі, які таємно здійснив Імп. Нерон.

В часових вимірах його Послання написане прибл. через 10 років після 1 Коринтянам і через 5 років після Посл. до Ефесян. Послання узгоджується із вже сказаним і додає вимогу поваги до вимоги покірності. Петро відділяє темі левову частину свого листа, що показує її важливість для віруючих в церкві.

1  Так само дружини: підкоряйтеся своїм чоловікам, аби і деякі з тих, хто не кориться Слову, були й без Слова полонені поведінкою дружин,

2  побачивши ваше чисте життя у пошані.

3  Нехай окрасою для них буде не зовнішнє, не заплітання волосся та навішування золота чи прикрашання одягу,

4  а прихована сердечна людина, в нетлінності лагідного і мовчазного духа, що є дорогоцінним перед Богом.

5 Адже так колись і святі жінки, котрі надіялися на Бога, прикрашали себе тим , що підкорялися своїм чоловікам.

6  Так, Сарра слухалася Авраама, називаючи його паном, а ви – її діти, якщо робите добро і не боїтеся жодного залякування.

7  Так само чоловіки: живіть зі своїми дружинами в порозумінні, поводячись , немов з тендітною вазою, сповненою жіночості, виявляючи їм шану як співспадкоємцям благодаті життя, щоб не було перепон для ваших молитов” (3:1-7).

Сказаним словам передує загальна підготовка:

По-перше дається заклик поважати всіх (2:17): “Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, поважайте царя”.

По-друге, дається зразок Христа, Який не лихословив навіть тих, хто Його розпинав (2:23): “…коли Його лихословили, Він не лихословив; страждаючи не погрожуав, а передав Тому, Хто судить справедливо…”.

Ап. Петро втілює цю саму Христоцентричну модель в сімї, де необхідно поважати одне одного навіть тоді, коли інший не зовсім заслуговує на повагу.

ДРУЖИНИ: Мають демонструвати своїм чоловікам “чисте життя у пошані” (2). Навіть невіруючим чоловікам, що може сприяти їхньому наверненню до Господа. Тим більше потрібно поважати віруючого чоловіка, як Сарра поважала Авраама. При цьому, покірність і одяг є зовнішніми індикаторами поваги. Чим більше жінка поважає саму себе, тим сильніше вона буде проголошувати це своїм зовнішнім виглядом.

ЧОЛОВІКИ: Мають демонструвати своїм дружинам “шану як співспадкоємцям благодаті життя” (7). Наглядною ілюстрацією рівня поваги є поводження із дорогоцінною і ніжною вазою в своєму домі. Якщо цоловік не буде поважати свою дружину, його молитви не мбудуть нічого важити перед Богом. Неповага до дружини — це перепона для молитви.

Людям притаманна тенденція менше поважати того, кого ти більше знаєш. Ми настільки звикаємось із тими кого ми добре знаємо, що випускаємо із вигляду повагу. Коли вони познайомилися і почали зустрічатися, вони боялися навіть пукнути в присутності одне одного. Їм було не ловко зневажливо повестись. Але по мірі знайомства все починається змінюватись від слів до дій.