Gift of Worship to the King

“Дар поклоніння Царю” (Мт. 2:9-12)

Не хотілося б залишити поза бортом нашої уваги одну надзвичайно цінну деталь, яка напряму відноситься до поклоніння Христу — Царю. Власне — це одна із головиних цілеєй Євангелії — привести людей до поклоніння Царю-Христу. Для нас, українців (тобто не євреїв), по особливому цінним є те, що зразу після лінії прабатків Христа (євреїв) згадуються мудреці — представники неєвреїв—язичників. Як би це не подобалось євреям, але факт залишається фактом — попри те, що Месія був по Ізраільтянином по-плоті, народився в самому серці Обітованої Землі — першими поклонилися йому не євреї і навіть не пастухи (Лк. 2:15-17), а язичницькі мудреці. Пастухи лише пішли щоб ПОДИВИТИСЯ і ПОВЕРТАЮЧИСЬ славили і вихваляли Бога за все що чули й бачили (Лк. 2:20), а мудреці цілеспрямовано прийшли щоб ПОКЛОНИТИСЯ Царю (Мт. 2:2).

Сповіщаючи про Христа Царя і Спасителя Дух Святий через Євангеліє Ап. Матвія на прикладі мудреців засвідчує, що язичники випереджують євреїв у поклонінні Месії показуючи конкретний зразок їхнього поклоніння. Після небесного поклоніння Ангелів в ніч народження Христа (Лк. 2:13-14), нам сповіщається про найперше поклоніння Христу на землі. Поклонінню Христу не буде кінця, але у цього поклоніння був початок.

Кожний читач Єв. від Матвія перш ніж зануритися у ЖИТТЯ і ВЧЕННЯ Христа ставиться перед фактом ПОКЛОНІННЯ Христу.

Нам фактично нічого не відомо про кількість мудреців (крім того що про них говориться у множині), про країну їхнього приходу (крім того, що вони прийшли зі Сходу), про їхню національність (крім того, що вони були не євреями). Те, що перед нами яскраво виявив Дух Святий через Єв. Матвія — їхнє поклоніння Христу.

ТЕЗИС: 5-ть фактів поклоніння мудреців Христу-Царю, які на початку Євангелії має прийняти до уваги Церква, щоб навчитися поклонятися Господу.

Перший факт: Поклоніння відбувається по БОЖОМУ ПЛАНУ: (2:9-10)

Перший факт поклоніння мудреців неможливо розпізнати без Писання в руках. Ми-християни, традиційно звикли і змирилися із тим, що на Різдво Христа приходять мудреці. Але чому вони прийшли? Хто запланував цей грандіозний прихід? — Відповідь на це питання Господь дав ще через Соломона у Пс. 72:10-11 і пророка Ісаю в Іс. 6-:1-6 — “Каравани верблюдів вкриють твою землю, — молоді верблюди від Мідіяна і Ефи; прийдуть і всі торговці з Шеви, везучи золото й ладан, і сповіщаючи Господню славу” (Іс. 60:6).

Мудреці прийшли поклонитися тому, що це поклоніння запланував і влаштував Господь. Сприймаючи записані слова у ході біблійної перспективи ми маємо визнати в першу чергу чіткий Божий план:

Господь за 700 років послав Своє Слово через пророка Ісаю.

Господь в день Різдва послав спеціальну зорю на небі, як сигнал для мудреців (Мт. 2:2).

Господь через два роки знову послав зорю, щоб вона точно привела до місця де знаходився Христос (Мт. 2:9).

Господь перед зустріччю із Христом послав велику радість (Мт. 2:9).

Ті, хто приходить поклонятися Господу в дусі та правді — це ті, кого Господь приводить і направляє до поклоніння — Ів. 4:23 — “Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників”.

Другий факт: Поклоніння відбувається у ЗВИЧАЙНОМУ МІСЦІ: (2:11а)

До цього, в часи СЗ Господь являв Себе в “особливих місцях” які значною мірою були неприступними для більшості людей: дуб Мамре, палаюча тернина, Синай, Святеє Святих. Якщо підвести всі відомі нам у СЗ Богоявлення під спільний знаменник — вони були у незвичайних місцях.

Коли Матвій описує локацію приходу мудреців до Христа, він називає місце перебування “Немовляти” звичайним словом “дім” (гр. ойкіа). Приймаючи до уваги т.щ. в той час Віфлієм налічуав близько декілька сотень домів — давайте скажемо — від 200 до пів тисячі. Кожен будинок в місці, кожна локація, могла бути місцем поклоніння мудреців.

Звичайне місце, на відміну від незвичайних місць, гарантувало вільний доступ до Христа — “І, увійшовши в дім, побачили Дитя з Його матірю Марією” (11). Те, що на ряду з Марією тут не згадується Йосип, хоча згадується дещо пізніше, може свідчити про те, що він працює на роботі, щоб оплатити квартплату за цей звичайний дім, або просто знаходити кошти для проживання в цьому домі. Згідно хронології, святе сімейство мешкало у Віфлиємі до двох років.

У звичайному жилому домі мудреці наблизились до Господа так, як раніше не наближався Мойсей на Сінаї, первосвященники в Святому Святих, або пророки у видіннях. Звичайне неприглядне місце, звичайні стіни, дах і оточення — перетворилися на місце зустрічі із Христом-Царем.

Третій факт: Поклоніння відбувається НАПРЯМУ, без посередників: (2:11б)

До цього, у часи СЗ люди могли звертатися до Господа через “посередників” — священників і пророків — які представляли Бога перед людьми і людей перед Богом.

В євангельській історії місце посередника легко могла зайняти і зоря (особлива річ) і Марія (особлива людина). Але тут, все відбувається кардинально по іншому — по новому — зоря безслідно зникає із поля уваги; Матвій згадує матір Марію, але зразу після цього показує, що обєктом поклоніння мудреців був Сам Христос: “Впавши на коліна, вони поклонилися Йому…” (11б).

Цей третій факт по-особливому буде важливо почути представникам традиційного християнсьва — католикам та православним християнам — в НЗ віруючі поклоняються Христу напряму без будь яких посередників: патріархів, архемандритів, мандритів, угодників і т.п.

Практична цінність третього факту доходить до меж нашого благовістя Євангелії застерігаючи нас від того, щоб ми не приймали на себе роль “посередників” між людьми і Богом і не притягували увагу до самих себе, замість Христа.

Четвертий факт: Поклоніння відбувається у БЛАГОГОВІННІ тіла: (2:11в)

Благоговіння мудреців виявилося у відповідному положенні їхніх фізичних тіл. Матвій не без умислу занотовує візуальну деталь: “Впавши на коліна, вони поклонилися Йому” (11в) = букв. із гр. “і падаючи поклонилися Йому”. Падіння на обличчя перед володарем — це знак глибокого благоговіння перед Його особою. Іншими словами — фізичні тіла мудреців виразили зовні внутрішні відчуття перед Господом. На положення душі тіло відреагувало своїм відповідним положенням.

Останнє століття в осередку протестантизму (до якого співпричисляють себе всі кому не лінь) зникло щире БЛАГОГОВІННЯ перед Господом під час поклоніння, а місце благоговіння зайняли звичайні ЕМОЦІї, які заводяться і підтримуються звичайними психо-соматичними подразниками: музикою, співом, рухами, шоу, світломузикою, свободою в поводженні і т.п.

Пятий факт: Поклоніння відбувається у ЖЕРТОВНОСТІ: (2:11г)

Кульмінацією поклоніння мудреців було принесення їхніх дарів: “і, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дари — золото, ладан та миро” (11г). Під час поклоніння вони не прийняли щось, а віддали все своє, що мали.

Говорячи про символічне значення трьох дарів, необхідно відзначити, що вони тісно повязані із головною темою Євангелії — показати Христа як Царя і Спасителя.

Золото — дорогоцінний благородний метал — символ царського роду. Саме золото було домінуючим матеріалом із якого виготовлялись предмети у Святому і Святому Святих — ознаменування ЦАРСЬКОЇ ВЛАДИ.

Ладан — дорогоцінна ароматична речовина, яку спалювали для благоговійного куріння Господу на золотому жертовнику (Вих. 30:1-8). Додавався до хлібної жертви (Лев. 2:2, 15-16) — ознаменування БОЖЕСТВЕННОСТІ.

Миро (Смирна) — менш дорогоцінна ароматична речовина, не була частиною жертвоприношень, але була частиною найбільш значних подій людського життя — посвячення, очищення, лікування і поховання — ознаменування ЛЮДСЬКОСТІ.

При цьому, на першому плані цього акту ми помічаємо жертовність поклоніння Христу — мудреці “відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дари…”.

Вони принесли своє, а не чуже. Те, що вони збирали для себе — передали Христу.

Вони принесли і пожетвували найцінніше.

Вони принесли все, а не якусь частину.

Це в значній мірі відрізняється від тих приходів до Христа, до яких мотивує людей сучасна проповідь “євангелії” — привабити щоб прийшли щось взяти, а не щоб щось віддати. За останні десятиліття парадигма жертовності в церкві змистилася в протилежний бік — помісну церкву розглядають як ресурсний обєкт, який в чомусь має допомогти — розвеселити, підлікувати, підкинути пакуночок із продуктами, помолитися за блага, організувати цікаве дозвілля (ентертеймент). Врешті решт, все частіше виходить, що люди оцінюють свою присутність в церкві не в розрізі того, що вони можуть віддати, а що прийняти. Сучасні прогресивіні общини вчасно смикнули цю деталь і тому змогли попрацювати над “приманками”.

ПРИКЛАД: На цьому тижні почув розповідь про служіння Першої Ніжинської Церкви — звиайно приходить небагато — а от останньої неділі було більше ста — і зразу ж послідувало пояснення — роздавали подарунки.

Христос і Апостоли, проповідуючи Євангеліє, збирали навколо себе учнів-послідовників не із тих, хто хотів щось отримати, а тих, хто хотів віддати все.