Mt. 5:1-2_Rhetoric of Christ

“Риторика Христа” Мт. 5:1-2

Ми стоїмо перед входом до “Нагорної проповіді”. Це перша проповідь, яку Господь — Цар і Спаситель проголошує, як справжній “Ритор”. Єв. Матвій на початку і в кінці Єв. поміщає дві особливі проповіді — Перша — це проповідь на галілейській горі; Друга — проповідь на Голгофському хресті.

Зараз ми з вами приготовляємось до проповіді на Галілейській горі. Перед тим як нас очікує докладний багатоденний розгляд того ЩО ВІН ГОВОРИВ, ми розглянемо не менш важливу тему про те, ЯК ВІН ГОВОРИВ. Те, як ми говоримо не менш важливе за те, що ми говоримо.

Якщо, починаючи вже із наступного вірша 5:3 і до 7:29 — текст Євангелії переповнений ЕТИКОЮ ХРИСТА. То, при вході до “Нагорної проповіді”, у цих двох віршах, все наповнене РИТОРИКОЮ ХРИСТА.

Громадяни ЦН, які живуть на землі, мають почерпнути для себе уміння володіти РИТОРИКОЮ ХРИСТА — мистецтвом комунікації з людьми — “екологія комунікації”. Його методи мають перетекти в нас із Євангелії, дією освячуючої сили Духа Святого. Необхідно чітко розуміти — Христоцентричне життя виявляється у Христоподібній комунікації з людьми.

ТЕЗИС: В прочитаному тексті, всього лише в двох віршах, ми зустрічаємо три дієприкметники, які передають 3-ри ІНСТРУМЕНТИ риторичної комунікації Христа, орієнтуючись на які, ми можемо розвивати Христоподібну риторику, щоб являти навколо Христа не лише тим, як ми живемо, а також і тим, як ми говоримо.

Перший інструмент риторичної комунікації Христа — ЗОРОВИЙ КОНТАКТ: (5:1а)

Перший дієприкметник передає ідею завершеної дії — вказує на зоровий контакт: “Побачивши ж натовпи Він зійшов на гору…” (1а).

Христос говорив до людей Своїм поглядом. Він не просто дивився в бік тих до кого звертався. Він контактував із ними і показував:

Його зацікавленість в людях: — ПОГЛЯД, ЯКИЙ ПОМІЧАВ — Своїм поглядом Він помічав людей — “побачивши” — це відповідає значенню гр. дієслова ейдон — “бачити, помічати, сприймати зором.” Ті, хто бачили Його, бачили те, що Він бачить їх. Зацікавленість в людях (кому Він буде говорити) була не меншою за зацікавленість у змісті промови (що Він буде говорити). ***Дія сучасних соціальних мереж направлена у протилежний бік — там все будується навколо важливості притягувати увагу до себе, щоб тебе побачили і почули інші, без необхідності і важливості помічати людей, хіба щоб поставити лайк.

Його безпристрастність до людей: — ПОГЛЯД, ЯКИЙ ОГОРТАВ — Своїм поглядом Він огортав людей — “побачивши ж натовпи…” — Зауважте форму множини. Єв. Матвій виражає як певне здивування від незвичності. Хоча в оточенні Господа були різні групки людей, скоріше всього згруповані по певним признакам т.щ. однакові люди притягоують до себе однакових людей (4:25 — як мінімум пять груп). Перед сл. “натовпи” стоїть визначений артикль, який вказує на спорідненість розріднених груп — спорідненість у Його сприйняті; хоча вони були різними, Він дивився на них однаково не виділяючи нікого із них і не применшуючи нікого. Сучасною мовою — це називається: “бачити всіх і кожного”.

Його запрошення до людей: ПОГЛЯД, ЯКИЙ ЗАКЛИКАВ Своїм поглядом Він запрошував людей — Такий жест могли лише зрозуміти євреї, що знали Тору і історію Ізраїлю: “Він зійшов на гору”. Вважається, що це відбувалося на північному березі Галилейського моря, біля гори, яка сьогодні має назву “Гора блаженств”. Якщо ми уявимо як це виглядало, ми розуміємо, що в певний момент Христос відвернув погляд від людей для того, щоб ті, хто прагнули навчатися, могли послідувати за Ним. Відвернувши погляд від людей і повернувши погляд до вершини невеликої гори, до небес, Господь почав піднімаючись, таким чином закликаючи бажаючих послідувати за ним. Всі, хто бажали бути Його учнями мали також почати сходити на гору.

Зоровим контактом Господь сказав вже достатньо багато, при цьому не сказавши ще ні єдиного слова. Ось чому правильний зоровий контакт має колосальний вплив.

Ми говоримо поглядом — наші очі — це дзеркало душі. ІЛЮСТРАЦІЯ: При перетині кордоду Західних країн відомо про перевірку особи по її рогівці очей. Це найточніша аутентифікація людини. Точніша навіть ніж відбитки пальців. Можна багато чого підробити і загримуваи, але неможливо пересадити і підробити очі.

Другий інструмент риторичної комунікації Христа — ПОЛОЖЕННЯ ТІЛА: (5:1б)

Другий дієприкметник передає ідею завершеної дії — вказує на положення тіла: “і коли Він сів, підійшли до Нього учні Його…” (1б). — ящо більш дослівлно: “і сівшого Його, наблизились до Нього учні Його”.

Христос говорив до людей положенням Свого тіла. Не лише Його погляд, але і Його певна тілесна форма осанки доносила людям необхідну інформацію.

По-перше, і головне, Він має авторитет, щоб навчати. На відміну від наших соціальних традицій, коли вчитель стоїть, а учні сидять, равинська традиція полягала в тому, що вчитель сидів, а учні стояли. ВАЖЛИВО: Це зразу відсікло тих хто не настроєний навчатися, а настроєний щоб навчати інших, яких у всі часи немало приходить до церков.

По-друге, Він володіє матеріалом для навчання. Те, що Він сів, як равиин заявляє іншим про те, що Йому є чого навчити… Мається на увазі не просто забрати ефір часу різними словами. Сидіння — це ілюстрація наповнення знаннями, які готовий передавати вчитель.

По-третє, Він готовий присвятити Свій час. Адже, коли людина поспішає, вона не сідає. Для того, щоб чомусь навчити необхідно присвятити час, перше всього вчителю, а також учням.

По-четверте, Він не буде маніпулювати слухачами через різні прийоми. Відомо, коли грецькі філософи бажали переконати своїх учнів у своїх поглядах, вони ходили. Так, з подачі Аристотеля виникла перша “Академія”, яка почала називатися від географічної назви локації.

Ми без слів говоримо виглядом свого тіла значно більше ніж словами. СТАТИСТИКА: В риторичній науці досліджено і доказано, що слухачі на 70% приймають невербальну промову (без слів). Тобто, щоб ви не говорили, наскільки б не були золотими у срібній оправі ваші слова — приблизно 2/3 інформації сприймається без слів — через зовнішнє поводження. ВАЖЛИВО: Це ставить нас перед фактом т.щ. людина говорить щось своїм зовнішнім виглядом навіть тоді, коли вона нічого не говорить своїми устами.

Третій інструмент риторичної комунікації Христа — НАПОВНЕННЯ МОВИ: (5:2)

Третій дієприкметник передає ідею словесного проголошення, він зосереджує увагу на словесному наповненні мови Христа: “І відкривши вуста Свої навчав їх говорячи” (2).

Христос говорив також і словами — виразно проголошував те, чим була наповнена Його мова.

Він умів не лише говорити, але і мовчати: “відкривши вуста” озн. що до цього Його уста були закриті — Він певний час не говорив нічого словами. Спочатку Він мовчав, а вже потім говорив. Він, в першу чергу, говорив Своїм поглядом і тілом, але не зразу словами. УРОК: Той, хто хоче навчитися впливово говорити повинен спочатку навчитися смиренно мовчати. До банальності просто звучить, але спробуйте це втілити в реальнсть). Мудрий Соломон сказав: “Все має свій час, і кожна справа під небом має свою пору. Є час народитись і час помирати… час мовчати і час говорити” (Екл. 3:1—7). Мовчати стоїть першим. Мовчання — це настільки сильна дисципліна, що: “Навіть нерозумний, коли мовчить, може видаватися мудрим” (Пр. 17:28).

Він мав що сказати і говорив те що мав. А тому написано, що Він відкрив “Свої вуста”. ІЛЮСТРАЦІЯ: Це нагадує відкриття скарбниці, яка наповнена різними коштовностями… Порою великі і неприглядні скрині заховують в собі дорогоцінні речі, які стають доступними після того, як відкривається кришка сундука… Щоб відкрити і щось дістати, потрібно щось туди раніше покласти…

УРОК: Боятися пустих балачок — коли говориться ні про що, то ні про що не говориться. Це називається — “говорити про все і ні про що”.

Декому доводиться обходити цю важливу грань користуючись нажитками інших… Ті, кому нічого сказати апелюють до слів інших. Прочитай цю книгу, послухай цю проповідь, прислухайся до цього вчителя…

ПРИКЛАД: Памятаю в семінарії де я вчився перед поглядом проповідників у кімнаті де говорили лекції і проповіді на папірці А4 був напис: “Май що сказати, скажи що маєш, і більше нічого не скажи!”.

Він говорячи Сам Собою відчував те, що говорить. Він бувши щасливий говорив про щастя. Далі Господь неодноразово, девятикратно повторючи слово “Блаженні” (5:3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11)— надзвичайно щасливі. УРОК: В той час, коли звуковий новинний простір навколо нас наповнений звістками про “нещастя” рзного характеру, прояву і масштабу. Про хороше складно говорити, а погане зривається із вуст семе-собою.

Він не лише мав що сказати, а й знав як сказати. Вислів “навчав їх говорячи”, має на увазі й те, що він володів умінням словесної мови. Щоб навчати, спершу потрібно навчитись.

Найчастіше можна зустріти в церкві тих хто не має чого сказати і не знає як сказати (про таких як правило кажуть — вони не звяжуть разом і декілька слів).

При цьому, можна зустрічати й тих, хто можуть красиво говорити, але їм нічого сказати (вони як.

Однак в різні часи значно немало тих, яким в принципі є що сказати, але вони не мають здібності правильно говорити.

Щоб бути почутими людьми — потрібно бути виразними. Виразність нашої промови, довшої чи коротшої комунікації, розповіді або апеляції залежить від володіння змістом і способом.

ВАЖЛИВО: Риторичним уроком Христа починається Нагорна проповідь і риторичним уроком вона закінчується: “І коли Ісус закінчив промовляти, простий люд дивувався з Його вчення, тому що навчав їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники та фарисеї” (Мт. 7:28-29) — суть цього уроку — те, ЯК він промовляв було так само сильно як і те, ЩО Він промовляв.