Hovering Quotes - Ukrainian
«Цитати, що зависли»
Цитати, що приведені, взято із праць Олени Уайт, записаних на СД-диску. В них зустрічаються такі слова як «зависати» (нависати, вештатися) або похідні від нього та «виконувати служіння», служити, або його варіанти. Основний зміст цих цитат заключаєтсья в тому, що Олена Уайт попереджує служителів не висіти над церквами (тобто опікати церкви) та тих людей, хто вже знає істину, але шукати загублених овець. Багато цих цитат є одноразовими вставками в таких журналах як «Рев’ю та Геральд», «Ознаки часу», Уніонні періодичні видання та інш., але не були включені в книги, які можно придбати в АВС. Багато з того, що було написано О.Уайт на цю тему, не було доступним для сучасного читача до часу виходу СД-диску з її працями. В міру того, як ви будете читати ці відривки, ви побачите необхідність в тому, щоб краще пізнати Божі настанови для Його церкви в цьому питанні. Буде легко побачити, наскілько далеко ми відхилися від Божого плану служіння як для служителів Евангелії, так і для рядових членів церкви. Нехай Господь керує вами, коли ви будете молитивно вивчати матеріал, який Бог дав вам через Його пророчицю Олену Уайт.
З подякою,
Уес МакДональд
У Господа немає застосування тим, які шукають безпечного та зручного місця. Повністю віддавши себе Богу ми повинні приготуватися служити Йому. Наші служителі покликані не для того, щоб доглядати за церквами, вважаючи їх предметом особливої опіки на певних територіях. Віруючі, твердо укорінюючись у Христі, повинні мати корінь у самих собі, щоб приносити плід для слави Божої. Вони всі, як одна людина, мають досягати однієї мети – спасіння душ.
Олена Уайт, Протокол Тихоокеанського Уніону, 28 серпня, 1902, пар. 11
Божий виноградник набагато більший за можливості робітників, які здатні належним чином доглядати за ним. Тому необхідно, щоб кожен працював в повну міру своїх можливостей. Той, хто відмовляється працювати на ниві Божій, нехтує Господаря виноградника, і якщо він залишається бездієвим, Господь відмовиться від нього. Коли Божий управитель докладає зусиль до праці, Бог працює в ньому і через нього. Господу не приємно, коли Він бачить, що у віддалених куточках землі прикладаються лише слабкі зусилля для спасіння душ, коли духовний лікар використовує свої сили та вміння для тих, хто має духовне здоров’я, та нехтує недугами тих, хто знаходиться при смерті. Він не може сказати «Гаразд, рабе добрий і вірний!» про таку роботу. Таке ставлення не допомогає, а шкодить поширенню Його справи, в той час коли вкрай потрібні швидкі результати. Час, енергія та засоби використовуються для тих, хто знає істину, замість того, щоб проповідувати тим, хто її не знає. Пастори піклуються про церкви ніби при хворих овець, замість того, щоб шукати загублених. Якщо б наш народ доглядав за іншими душами, які потребують допомоги, то вони самі були би доглянуті Головним Пастирем, і тисячі людей, які блукають по пустелі, мали би радість в лоні Христової пастви. Замість того, щоб опікувати наш народ, хай кожна душа працює, щоб знайти загублених та врятувати загиблих. Хай кожна душа працює в темних куточках землі, де ще немає церков, замість того, щоб ходити поміж церквами.
«Рев’ю та Геральд», 25 червня, 1895, пар. 6
Мені хотілося би вам сказати, що незабаром не буде виконано ніякої іншої роботи в служінні, окрім медичної місіонерської роботи. Завдання служителів полягає в служінні, і наші служителі повинні працювати за євангельським планом служіння. Мені було показано, що необроблені поля існують на всій території Америки. Коли я мандрувала до Конференції через Південь, я бачила місто за містом, в яких не була проведена робота по спасінню душ. В чому річ? Служителі доглядають церкви, які вже знають істину, в той час коли тисячі людей гинуть без Христа. Якщо було би дано відповідні настанови, обрано правильні методи, тоді кожен член церкви, як частина одного тіла Христова, виконав би свою роботу. Він зробив би християнську місіонерську роботу. Наші церкви гинуть, а члени церков бажають, щоб їм проповідував пастор. Їм треба навчитися віддавати вірну десятину, щоб Бог дарував їм сили та благословіння. Їх треба привести до робочого порядку, щоб дух Божий почив на них. Їм треба навчитися тому, що поки вони не в змозі бути без пастора, їм необхідно нове навернення та хрещення. Їм треба знову народитися згори.
Бюлетень Генеральної Конференції, 12 квітня, 1901, пар. 21
Працюйте для душ. – Замість того, щоб утримувати служителів на роботі в церквах, які вже обізнані в істині, хай одновірці скажуть тим робітникам: «Ідіть працюйте для душ, які гинуть у пітьмі. Ми самі будемо виконувати служіння в церкві. Ми без вас продовжимо організовувати зібрання та, залишаючися вірними Христу, підтримаємо духовне життя. Ми будемо працювати для душ, які знаходяться поруч з нами, і нашими молитвами та дарами і надалі підтримаємо робітників на полях, що більше потерпають від нужди та нестатків».
«Свідоцтва», том 6, стор. 300 (1900) /Євангелизм 382.1/
Служителі конференції покликані на нові поля. – Як за правило треба взяти те, що робітники конференції повинні виходити з церков на нові поля, використовуючи Богом дані здібності для пошуку та спасіння загиблих душ.
Лист 136, 1902 /Євангелизм 382.2/
Заклик до наполегливої роботи. – Наші служителі, як вірні управителі, повинні мудро планувати роботу. Вони мають зрозуміти, що опікування церков, які вже досягли певної духовної висоти, – це не їх ообов’язок, але вони мають виконувати наполегливу євангельску роботу, проповідуючи Слово та виконуючи служіння із будинку-в-будинок в таких куточках, де ще не чули про істину ... Вони відчують, що ніщо так не підьбадьорує, як виконання євангельскої роботи на нових полях.
Лист 169, 1904 /Євангелизм 382.3/
Якщо би служителі вийшли із своїх місць та пішли би на нові поля, то члени церков були би вимушені самі виконувати служіння. Таким чином їх здібності зросли би.
Лист 56, 1901 /Євангелизм 382.4/
Сили служителів витрачені на існуючі церкви. – Наш народ має великий світ, проте багато сил наших служителів вже вичерпано на церкви, на навчання тих, хто слід бути вчителем; на просвіту тих, хто повинен бути «світлом для світу»; поливання тих, від кого мають витікати потоки живої води; збагачення тих, хто може бути справжнім джерелом дорогоцінної істини; повторенні євангельського запрошення тим, хто має піти в найвіддаленіші куточки землі, повідомляючі послання Небес багатьом, хто не мав таких привілегій, яких вони мали; годуючи тих, кому вартувало піти на обхідні стежки та головні дороги, проголошуючи запрошення: «Прийдіть; бо вже все приготовлено». Приходьте до євангельського свята; приходьте на вечерю Агнця; «бо вже все приготовлено»
Євангелизм 382.5
Якраз тепер час для сумлінної боротьби з Богом. Наші голоси мають злитися з голосом Спасителя в чудовій молитві: «Хай прийде Царство Твоє. Хай буде Воля Твоя на землі, так як і на небі». Хай вся земля наповниться Його славою. Багато хто можуть запитати: «Хто здатний для цього?» Відповідальність покладена на кожну людину. «Не те, що ми думаємо щось самі про себе; але наша впевненість в Богові».
«Рев’ю енд Геральд», 23 липня, 1895 /Євангелизм 383.1/
Не дозволяйте собі, брати-служителі, щоб вас утримували вдома обслуговувати столи; та не опікуйте церкви, проповідуючи тим, хто вже має твердо стоїть в вірі. Навчайте людей мати світло в самих собі і не залежати від служителів. Їм слід мати Христа як свого помічника та навчатися допомогати один одному, щоб служитель був вільний йти на нові поля. У світі має бути зроблена важлива робота. Нові поля мають бути відкриті; завзятість і місіонерський дух, який Христос показав нам, стають дуже потрібними. О, хай сила Божа зробить кожне серце притулком істини! О, хай всі побачать необхідність живого зв’язку з Богом, пізнання та виконання Його волі день у день!
«Історичні нариси закордонних місій Адвентистів сьомого дня» 139.1
Допоможіть своїй церкві зрозуміти, чому не слід очікувати, щоб на них прислуговував служитель. – Моє серце було сповнено смутку, коли я дивилася на поля та бачила неплідні місця. Що це означає? Хто виступить як представник Іісуса Христа? Хто відчуває відповідальність за души, які не можуть отримати істину доти, поки її не принесуть їм? Наші служителі опікують церкви, ніби-то ангол милосердя не прикладає ніяких зусиль робить для спасіння душ.
«Пасторське служіння» 99.3
Бог вважає цих служителів відповідальними за ті души, які знаходяться в пітьмі. Він не закликає вас виходити на поля, які не мають потреби в догляді. Зробіть так, щоб в ваших церквах зрозуміли, що вони не повинні очікувати на служителя, котрий буде прислуговувати їм та постійно годувати їх. Вони мають істину; вони знають, що є істина. Їм слід мати коріння в самих собі. Вони повинні глибоко пустити коріння, щоб досягти вищих висот. Вони мають бути обгрунтовані та укорінені в вірі.
EGW'88 1752 «Пасторське служіння» 100.1
Служителі, які опікують церкви, шкодять їм. – Церкви, які не мають в собі життя, які втратили свою духовну проникливість, кличуть служителів прийти їм на допомогу, принести дихання життя до них. Але служителі мають іншу роботу, яку треба виконувати. Вони повинні нести послання істини тим, хто її не знає. Ті служителі, які опікують церкви, які не мають ясної, проникливої звістки, як гострий обосічний меч, який проходить до поділу души й духу, будуть тільки шкодити церквам. Вони не виконають роботи для спасіння душ, які знаходяться на краю загибелі, тому що не знають істини. Вони і самі духовно загинуть, а також занепокоять та заважатимуть тим, хто намагається їм допомогти.
6MR 65 «Пасторське служіння» 121.3
Тримайте малі групи разом, домопогаючи їм ставати ловцями душ. – Є багато тих, хто ніколи не чув основи нашої віри із Слова Божого; але ще деякі наші служителі відчувають, що на них лежить тягар опікувати малі групи віруючих, намагаючися утримати їх разом. Найкращий спосіб тримати їх разом – це заохочувати їх підтримувати живий зв’язок з Богом та спрямувати їх вплив на те, щоб вони приводили до Нього інших людей.
«Рев’ю енд Геральд», 16 липня, 1908 / «Пасторське служіння»/
Деякі люди мають особливе послання з небес. Їх треба посилати вперед, щоб пробуджувати людей, а не опікувати церкви, завдаючи шкоди самим собі та становлячись перешкодою в роботі Божій. Нічого доброго не є в тому, щоб мати двох чи трьох служителів, які прислуговують церкві. Якщо би ці служителі вийшли на працю до тих, хто знаходиться в пітьмі, їх робота показала би результати. Нехай досвічені мужи візьмуть молодих, хто готує себе на служіння, та вийдуть на нові території, щоб проголошувати послання попередження.
«Вибрані послання», том 2, 156.1
Великий Господній виноградник вимагає від Його служителів того, що вони до цього часу ще не проявляють, а саме: наполегливої, старанної праці заради спасіння душ. Служіння стає слабким, кволим, і під цим впливом церкви також слабішають. Результатом таких зусиль служителів є дуже невелика кількість щойнонавернених. Істина не проголошується у віддалених куточках землі. Все це, в свою чергу, позбавляє Бога тієї слави, яка належить тільки Йому. Він кличе таких робітників, які були б водночас і виробниками, і споживачами.
«Свідоцтва для церкви», том 7, 255.2
Світ має бути попередженим. Служителі повинні старанно та віддано працювати, відкриваючи нові поля та прикладаючі власні зусилля до роботи по спасінню душ, замість того, щоб висіти над громадами, які вже мають велике світло та багаті переваги.
«Свідоцтва для церкви», том 7, 255.3
Народ Божий, який мав світло та пізнання істини, не здійснив високих та святих намірів Божих. Вони не здобували все нових перемог, завоювуючи нові території, піднімаючи стандарти в містах та селах. Велика духовна сліпота була виявлена тими, хто мав велике світло, що сяяло від Бога, але вони не прагнули до отримування більшого світла. Членів церкви не заохочували тренувати свої духовні нерви та м’язи для просування справи Божої. Вони мали би зрозуміти, що служителі не можуть врятувати їх, постійно піклуючися про них. Таким чином вони стають слабкими людьми в той час, коли вони повинні бути сильними мужами.
«Свідоцтва для церкви», том 9, 139.2
На всіх ділянках служіння існує необхідність в більшій старанності. Час іде, а робота, яка повинна би просунутися далеко вперед, залишається майже на тому самоу місті. Служителі не повинні витрачати свій час на опікування церквами, виконуючи служіння для тих, хто вже прийняв істину. Вони повинні йти вперед, проголошуючи послання істини тим, хто ще не чув її. Вони повинні посіяти насіння істини на тих полях, які ще не були засіяні.
Архів Австралійської Уніонної Конференції, 15 липня, 1902, пар. 1
Бог дав доручення всім віруючим. Ті, хто бажають працювати в самовідреченніі та самопожертві, знайдуть своє місце. Але тим, хто шукає безпечного та зручного місця, необхідно навернутися знову. Доти, поки їх серця не відновляться, а прагнення не зміняться, Бог не має для них використання в Своїй справі. Повністю присвятивши себе Богу ми повинні приготуватися для служіння Йому. Наші служителі покликані не для того, щоб доглядати за церквами, вважаючи їх предметом особливої опіки на певних територіях. А нашим церквам не варто ревнувати або відчувати себе зневаженими, якщо їм не вистачає пасторського служіння. Вони мають взяти цей тягар та наполегливо працювати для інших душ. Віруючі, твердо укорінюючися у Христі, повинні мати корінь у самих собі, щоб приносити плід для слави Божої. Вони всі, як одна людина, повинні досягати однієї мети – спасіння душ.
Архів Австралійсько-Азіатської Конференції, 1 серпня, 1902, пар. 7
Тепер я бажаю сказати: «Ми хочемо, щоб народ з інтересом прийнявся за працю». В кожній церкві, яка має служителя, він повинен бути пастирем, і не опікувати церкву, але брати з собою робітників та йти в місця, що поблизу.
Бюлетень Генеральної конференції, 5 квітня, 1901, пар. 35
Якщо би наші служителі замість того, щоб опікуватися церквами, підтримуючи в них подих життя, вийшли вперед працювати для тих, хто не є паствою Христовою, тоді члени церкви отримали би оживляючу силу з небес, почувши, що души були притягнуті до Агнця Божого. Вони би молилися про те, щоб Бог дав владу робітникам евангелії, а їх молитви стали би як гострі серпи на врожайних полях.
Бюлетень Генеральної конференції, 5 квітня, 1901, пар. 43
На протязі довгого часу я знаходилася під тягарем того факту, що ми не піднімаємо наші стандарти так, як нам необхідно. Постійно відкриваються нові поля, і послання третього ангела має бути проголошеним всім племенам, націям, язикам та народам. Ми не повинні відчувати, що нам доручили опікати церкви, які вже отримали істину. Ми не повинні заохочувати людей залежати від праці служителів в зберіганні духовного життя. Кожний, хто отримав істину, повинен іти за власним досвідом до Богу, та вирішити для себе жити кожним словом, яке вийшло з вуст Господніх. Ті, хто прийняв послання третього ангола, не повинні покаладитися на людину та залежати від служителів в тому, щоб отримувати для себе духовні досвіди.
«Дім місіонера», 1 грудня, 1894, пар. 14
Нехай кожен зробить все, що в його владі, щоб домогати як засобами, так і молитвами нести тягар за ті души, над якими працюють служителі. Щира молитва, яка послана Богу за благословіннями для служителів, що працюють на полях, буде супроводжувати їх як гострий серп на врожайних полях. Коли таким чином люди моляться про працю, вони не будуть егоїстичними и не будуть просити служителів проповідувати тим, хто вже знає істину, але скажуть служителю: «Іди та неси таку дорогоцінну для нас істину іншим, і наші молитви будуть з тобою». Це буде цінним досвідом для кожного члена церкви.
«Дім місіонера», 1 грудня, 1894, пар. 15
Служителів не повинно звати сюди і туди, щоб вони відвідували засідання комітетів для вирішення загальних питань. Так робили раніше, але це не та робота, яку Господь бажає, щоб вони виконували. Дозвольте тим, хто не був посвячений в священослужителі, взяти на себе управління фінансовими справами. Дуже великий тягар був покладений на служителів. Коли це робиться таким чином, то велике євангельське доручення нехтується. Бог дивиться на це як на безчестя Його імені.
Архів Тихоокеанського Уніону, 12 вересня, 1901, пар. 7
Великий Господній виноградник вимагає від Його служителів того, що вони до цього часу ще не виявляють, а саме: наполегливої, старанної праці заради спасіння душ. Служіння стає слабким, кволим, і під цим впливом церкви також слабішають. Результатом таких зусиль служителів є дуже невелика кількість новонавернених. Все це, в свою чергу, позбавляє Бога тієї слави, яка належить тільки Йому. Істина не проголошується у віддалених куточках землі. Він кличе таких робітників, які були б водночас і виробниками, і споживачами.
Архів Тихоокеанського Уніону, 12 вересня, 1901, пар. 8
Світ має бути попереджений. Служителям слід займатися наполегливою працею, щоб відкривати нові поля, прикладати власні зусилля для спасіння душ і не опікуватися церквами, які вже отримали велике світло та багаті привілегії.
9 вересня, 1901. Олена Уайт.
Архів Тихоокеанського Уніону, 12 вересня, 1901, пар. 9
О, яка робота очікує нас! Наші служителі не повинні опікувати тих, хто вже отримав послання спасіння. З любов’ю Христа, яка палає в серцях, вони повинні іти вперед, щоб приводити грішні души до Спасителя. Божі посланці повинні засіяти насіння істини по всіх водах. Куточок за куточком повинен бути відвідуваний; церква за церквою повинна бути вирощена. Ті, хто тримається істини, повинні бути організовані в церкви, і тоді служителю слід переходити на інші, але такі ж важливі, поля.
Архів Тихоокеанського Уніону, 24 квітня, 1902, пар. 6
Як тільки церква організована, нехай служитель поставить членів церкви на роботу. Щойносформовані церкви будуть мати потребу в навчанні. Служителю необхідно присвятити більшу частину свого часу на навчання людей, ніж на проповідування. Йому слід вчити людей як отримувати більше пізнання істини. Навчаючи щойнонавернених питати поради у більш досвічених, їх необхідно навчити, щоб вони не ставили служителів на місце Бога. Служителі не боги, а людські істоти, люди з недоліками. Христос – Єдиний, до кого необхідно звертатися за керівництвом. «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця ... А з Його повноти і ми одержали всі, - а то благодать на благодать». «Всім, хто прийняв Його, Він давв владу бути синами Божими, і тим, хто вірує в імя Його».
Архів Тихоокеанського Уніону, 24 квітня, 1902, пар. 7
Сила евангелії повинна зійти на організовані зібрання, щоб підготувати їх до служіння. Деякі з новонавернених так наповняться силою Божою, что відразу візьмуться за працю, проголошуючи все, що прийняли. Вони будуть працювати так старанно, що у них не буде ні часу, ні бажання робити руки братів слабішими через недобру критику. Єдиним їх бажанням буде проголошення звістки про істину в віддалених куточках землі.
Олена Уайт. Архів Тихоокеанського Уніону, 24 квітня, 1902, пар. 8
На всіх ділянках служіння існує необхідність в більшій старанності. Час іде, а робота, яка повинна просунутися далеко вперед, залишається майже на тому самому місті. Служителі не повинні витрачати свій час на опікування церквами, виконуючи служіння для тих, хто вже прийняв істину. Вони повинні йти вперед, проголошуючи звістку тим, хто ще не чув її. Вони повинні посіяти насіння істини на тих полях, які ще не були засіяні. Робота повинна бути виконана різними методами. Нам потрібні покірливі мужи, які бажають жертвувати та працювати за прикладом Христа. Члени церкви також повинні бути навчені працювати вдома в Божому винограднику.
Архів Тиихоокеанського Уніону, 31 липня, 1902, пар. 1
Ми зустрінемо опір, який постане з причини егоїстичності, упереджень та забобонів людей, та все ж з непохитною мужністю та живою вірою нам необхідно сіяти насіння істини по всіх водах. Посланців Сатани не легко подолати; ми зустрінемо їх і повинні боротися з ними. Наша праця не повинна обмежуватися тільки нашою країною. Наше поле – це весь світ; врожай вже достиг. Доручення, яке було дано учням перед вознесенням, звучить так: «Йдіть по всьому світу і проповідуйте евангелію всім істотам». Нам дуже боляче бачити деяких служителів, які опікуються церквами, і, мабуть що, прикладаючи лише незначні зусилля, майже не мають результатів. Поле – це весь світ. Нехай вони вийдуть в невіруючий світ та працюють для наших братів та сестер за прикладом Авраама, який піднімався на гору Моріа, щоб за вказівкою Бога принести в жертву свого єдиного сина. Ось де слухняність та жертовність. Мойсей перебував у царських дворах, перед ним лежала перспектива царського вінця. Але він не прийняв спокусливу пропозицію і «відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські ...»
«Рев’ю та Геральд», 15 грудня, 1874, пар. 29
Цю роботу необхідно більше поширювати. Повинно бути набагато менше опікування церквами. Багато хто є духовно слабким, тому що не дозволили світлу, яке було дано Богом, сяяти у світ. Вони не поєдналися з Христом та не стали каналами благословінь. Божий народ повинен сам читати та виконувати Його слово. В тому, в чому вони залежать від служителів, вони повинні навчитися довіряти Богові. Він запрошує їх «стояти в вірі, поводити себе як то личить мужам, бути сильними».
«Рев’ю та Геральд», 19 січня, 1897, пар. 9
Служителі, які доглядають за церквами, проповідуючи вже обізнаним в істині, повинні йти в ті місця, які ще перебувають у пітьмі. Доти, поки вони таким чином опікують церкви, вони самі та їх громади будуть зупинятися в розвитку. Наша релігія послабшала та стала хворою, тому що церковні члени залишили свою першу любов. Вони могли би бути сильними чоловіками та жінками у Христі, якщо би дотримувалися Божих настанов.
«Рев’ю та Геральд», 9 лютого, 1905, пар. 12
Є багато тих, хто ніколи не чув основи нашої віри із Слова Божого; але все ще деякі наші служителі відчувають, що на них лежить тягар опікуватися малими групами віруючих для того, щоб тримати їх разом. Найкращий спосіб утримувати їх разом – це заохочувати їх підтримувати живий зв’язок з Богом та спрямувати їх зусилля на те, щоб вони приводили до Нього інших людей. Це наша робота допомогати іншим людям заклати вірний фундамент та усвідомити свої обов’язки шляхом молитовного вивчення Писання.
«Рев’ю та Геральд», 16 липня, 1908, пар. 4
Сатана знає, що його час закінчується, і він прикладає кожне зусилля, щоб знищити нашу віру в Бога та Його Слово. Його посланці нас постійно переслідують, намагаючи схилити нас слідувати його планам та вибрати невірний напрямок наших слів та дій. Але якщо ми схопимося за силу, яка запропонована Христом, з ревністю шукаючи Бога та пильнуючи в молитві, ми будемо мати достатньо влади та мудрості, щоб відбити атаки ворога.
«Рев’ю та Геральд», 16 липня, 1908, пар. 5
Багато хто із нашого народу, здається, не усвідомлюють, що наблизився час для кожної людини твердо стати на сторону Іісуса Христа та небесних ангелів. Своєю байдужістю, легковажністю в словах та поступках, вони відкривають самих себе для розтлінного впливу ворога. Здається, що вони сплять по відношенню до тих питань, які зараз постають перед світом.
«Рев’ю енд Геральд», 16 липня, 1908, пар. 6
Прихід цих людей до Христа та їх навернення до істини було завданням-уроком для учнів, і це навчає нас всіх, хто присвятив себе праці по спасінню душ, важливому уроку. Цей урок повинен навчити служителів тому, що Бог бажає, щоб вони активно прийняли участь в праці; тому, що Він не давав їм доручення опікуватися церквами, коли поруч з ними знаходяться души, які гинуть від браку знань.
«Ознаки часу», 4 грудня, 1901, пар. 3
Опікування церков послаблює церкви. – Час, який був використаний на проповідування нашим церквам, не підсилило їх, але зробило слабкими та безпорадними, такими, яких треба годувати не твердою їжою, але молоком. Бог закликає Своїх служителів залишити дев’яносто девять і піти за однією загубленою вівцею. Ваш досвід повинен стати уроком для всіх, хто опікується церквами – споживачів, а не виробників. Ми говоримо вам, довіртеся Богу. Нехай Він керує вами. Господь Іісус відповідає на ваші молитви.
Лист 132, 1901, стор. 8 (‘To S. N. Haskell and wife’, 7 жовтня, 1901.)
Манускрипт, том 10, 227.3
Наших служителів не слід заохочувати опікуватися церквами та повторювати віруючим ті ж самі істини тиждень за тижнем. Ми володіємо дорогоцінною істиною, яка рятує. Слово Бога повинно бути засіяно в багатьох серцях, хліб життя має бути розданий багатьом голодним душам. Якщо ми будемо старанно вивчати 58 главу книги Ісаї (зі словами, які я прочитала вам із 54 та 55 глави), то ми побачимо, що Божий народ повинен виконати дорогоцінну тривалу роботу. Робота прославлення Христа по всьому світу є благословінням.
Манускрипт, том 10, 320.2
Великий Господній виноградник вимагає від Його служителів того, що вони до цього часу ще не виявляють, а саме: наполегливої, старанної праці заради спасіння душ. Служіння стає слабким, кволим, і під цим впливом церкви також слабішають. Результатом таких зусиль служителів є невелика кількість новонавернених. Все це, в свою чергу, позбавляє Бога тієї слави, яка належить тільки Йому. Істина не проголошується в віддалених куточках землі. Він закликає робітників, бути виробниками. Світ має бути попереджений. Чому служителі, яким слід старанно працювати, щоб відкривати нові поля та вирощувати нові церкви, опікуються громадами, які вже отримали велике світло та багаті привілегії, які вони не цінують?
Манускрипт, том 13, 208.4
Це урок, якому служителі повинні навчитися до того, як вони зможуть виконати Боже доручення, покладене на них. Бог не доручав тим, хто знає істину, опікуватися церквами, коли поруч з ними є души, що гинуть від браку знань.
Манускрипт, том 14, 141.1
Ми мали найбільш успішне таборне зібрання, яке відбулося в Новому Південному Уельсі. Його результати перевершили всі наші сподівання. Світло трьохангельського послання досягнуло багато темних куточків. Кожен день нам необхідний живий зв’язок з Богом. Наша віра не настільки сильна, як вона має бути. Як народ ми не посвячені істині настільки, наскільки маємо бути. Ми володіємо великим світлом, чудовими можливостями, багатими привілегіями, і зараз нам необхідно перебувати у світлі та мати віру, яка відповідає живій істині, якою ми володіємо. Ми не повинні довіряти нашим власним силам або силі та розуму наших проповідників. Ми повинні покласти весь тягар на Єдиного, хто може допомогти нам при всіх надзвичайних обставинах. Наша праця наполеглива; тому не повинно бути ніякої затримки. Повинно бути менше, набагато менше опікування церквами, та набагато вищі стандарти служіння на нових полях. Наші служителі повинні надати звуку труби особливе звучання, піднявши на висоту Іісуса та проголошуючи: «Ось, Агнець Божий, який бере на себе гріхи світу».
Манускрипт, том 15, 8.3
Я би сказала: «Нехай брат Сімпсон працює там, де його звістка досягає очевидних результатів». Ті, хто приходив на його зустрічі, добровільно жертвували для підтримки його праці. В цей час, коли існує гостра потреба в робітниках в Лос-Анджелосі, коли брати намагаються організувати там санаторій, я не відважуся сказати старшому Сімпсону: «Ти повинен повернутися в Канаду». І крім того, такий вчинок міг би погіршити його здоров’я. Поки що хай він залишається в Лос-Анджелосі, тому що Господь дає йому успіх в проповіді істини людям. Дозвольте йому сурмити особливим звуком, пробуджуючи тих, хто ніколи не чув істину. Хай Господь підтримає його, щоб він залишався в Лос-Анджелосі до того часу, поки члени церкви не піднімуться, одягнувши броню, і покажуть, що вони розділяють відповідальність за проголошення звістки спасіння. Наші служителі покликані не для того, щоб опікуватися церквами. Вони повинні проголошувати істину, як це робить старший Сімпсон. Нехай тим, хто не знає істини, буде дана можливість почути основи нашої віри.
Манускрипт, том 15, 314.1
Я вірю, що брат Сімпсон представляє істину так, як Бог послав би багатьох з нас робити. Деякі брати в Лос-Анджелосі відчували, що йому необхідно виконувати більше роботи там в церкві. Коли мені це представили, я подумала про відповідь, яку дав Христос священикам та книжникам, коли вони докоряли Йому, що Він їв разом з митниками та грішниками. «Я прийшов покликати не праведників, але грішників до покаяння», відповів Він.
Манускрипт, том 15, 314.2
Нехай праця, яка виконуєтсья для тих, хто ніколи раніше не чув істину, пробуджує наших служителів та членів церкви в Лос-Анджелосі. Хай вони тримають цей духовний підйом, спостерігаючи, як діє Господь. Хай вони від всього серця покаються у власній холодності, байдужості та егоїзмі. Коли церква буде очищена від такої зневаги через покаяння і члени церкви знову навернуться, вони завзято візьмуться за роботу із будинку в будинок. Навчаючи тих, хто шукає світло істини, вони самі отримають цінну освіту.
Манускрипт, том 15, 315.1
Хай ніхто, за вказівкою або прикладом, не відволікає старшого Сімпсона від його праці, яка була доручена йому Богом. Хай всі приймуть участь в його зусиллях служити таким чином. Членам церкви Лос-Анджелесу необхідно взяти до уваги кожне послання, яке закликає їх до виходу із ступору. Якщо вони будуть наполегливо шукати Господа, Від дасть їм світло та життя, і оживляючу силу Святого Духу.
«Проповіді та бесіди», том 2, 302. 1
Манускрипт, том 15, 315.2
Думку про те, що наші служителі повинні опікатися церквами, потрібно залишити як можна раніше. Члени церкви повинні бути навчені постійно працювати, виявляючи розуміння та духовність, які Бог вимагає від тих, хто вважає себе членом Його церкви.
«Проповіді та бесіди», том 2, 156.5
Що може оживити церкви? Ніщо не може зробити це краще, ніж бачити, як просувається робота на врожайних полях. В цій роботі всі члени церкви можуть приймати участь. Вони може і не будуть проповідувати, але допомогати іншими шляхами. Багато хто можуть працювати так, як працював брат Ширеман. Бог дав нам роботу брата Ширемана як наглядний урок. Бог заохочував його в роботі. Дух Господній спрямовував та благословляв його. Інші люди також можуть і повинні працювати так, як працював він.
«Проповіді та бесіди», том 2, 157.1
Так нехай наші служителі пам’ятають, що опікування церквами не є їх прямим обов’язком як служителів евангелії. Ті, хто не працює для спасіння інших, швидко втратить власну впевненість в Богові. Всі, хто заявляють, що розуміють план спасіння, повинні виконати особливу роботу для тих, хто поруч з ними. Вони повинні бути готовими вчасно сказати слово тим людям, які стоять на краю загибелі. Якщо вашим бажанням є вшанувати та прославити не себе, а Бога, Він дасть вам роботу, через яку душі будуть врятовані. Але ви самі повинні бути в правильних стосунках з Богом до того, як ви зможете привести інших до Нього. Ви повинні підкоритися Йому, щоб Він міг прийняти вас. Тоді Він зможе використати ваш розум та зробити вас придатним для Його служіння.
«Проповіді та бесіди», том 2, 302. 1
В містах Америки, в цій та в інших країнах не була ще виконана робота так, як належить. Нас ще закликають стати Божими співпрацівниками. Замість того багато церков, колективно та поодинці, так далеко відійшли від Бога, так віддалилися від Святого Духу, що залишили біля себе души на загибель, закликаючи робітників, щоб працювали в їх церквах. Вони були обдаровані цим служінням, а ті, хто не покаявся, та грішники були обкрадені тими посланнями, які Господь дав би їм. Якщо би церква була живою дієвою організацією, що має життя сама в собі, то її члени тяжко працювали би для спасіння душ. Кожний член церкви прикладав би зусилля, щоб принести світло пізнання істини тим, хто ніколи не був просвітлений істиною. Коли людина має живий зв’язок з Богом, Святий Дух буде працювати в ньому, визиваючи «бажання та хотіння, як Йому завгодно». Важливий життєвий зв’язок між церквою на небесах та церквою на землі зберігається. Ми є Боже господарство, Божа будівля. Ми помилилися, коли стільки раз збиралися в Бетл Крік. Одна третина часу, що була потрачена на інституції служителів, набагато би краще послужила справі спасіння душ, бо служителі вийшли би з ціх зібрань, наповнені дорогоцінним світлом, що засяяло би від Слова Божого. Служителі витратили би час на розповсюдження істини тисячам людей на безплідних полях. Багато з тих, хто ніколи не чув істини, як вона є в Іісусі Христі, були би переконані та навернені. Багато душ приєдналося би до церкви, таких, яких «потрібно було врятувати».
«Ревю енд Геральд», 11 червня, 1895, пар. 4
Стільки було проповідано нашим церквам, що вони майже не звертають уваги на євангельське служіння. Настав час, коли такий порядок справ необхідно змінити. Хай служителі покличуть кожного члена церкви на допомогу в роботі із будинку в будинок в проголошенні істини у віддалених куточках. Хай всі об’єднаються з небесними установами в проповідуванні істини іншим. Ци означає це нашу слабість? Це власне Христос промовляє до наших сердець; це власне Він викликає інтерес там, де не було ніякого бажання слухати істину.
«Рев’ю енд Геральд», 11 червня, 1895, пар. 5
Христос сказав: «Я не прийшов кликати праведників, але грішників до покаяння». Нам слід робити набагото більше, щоб принести світло на «край землі» для того, щоб грішники могли навернутися до істини. Багато з тих, хто сповідує істину, достатньо чули з Писання, отримавши чудові можливості та багаті привілегії. Маючи надлишок тих привілегіїв, вони не оцінили їх, як би то належало, та не усвідомили істину так, як того би належало. Якщо би наш народ мав менше вказівок, а невіруючі значно більше, це більше би відповідало Божому плану. Необхідно було нести живе свідоцтво, необхідно було організувати регулярні зусилля в кожній церкві, та для спасіння невіруючих необхідно було послати людей на працю. Активна праця для інших сприяє християнському зростанню.
Манускрипт, том 6, стор. 200
Ми ще побачимо, що медична місіонерська робота буде поширюватися та заглиблюватися в кожному аспекті її просування, тому що в неї будуть вливатися сотні та тисячі потоків, поки вся земля буде покрита так, як води покривають море. Наші служителі засмучують Бога своїми немічними зусиллями поширювати світло істини по всьому світу. Ніщо так не зміцнює церкву, як бачити те, як просувається євангельська робота в інших куточках винограднику. Коли служителі зрозуміють, які великі благословіння очікують на тих, хто працює для необізнаних в істині, вони покинуть церкви після того, як донесуть до свідомості членів церкви важливість напрацьованих планів та методів, які вони зможуть застосувати в своїй місцевості та виконати ту саму роботу, яку виконують служителі євангелії в віддалених куточках землі.
«Медичне служіння», стор. 317